1. Головні події дня продовжували розвиватися у Венесуелі й навколо неї. Колишній вже президент Ніколас Мадуро, який вважає себе легітимним, сьогодні заявив, що написав листа Папі Римському Франциску з проханням допомогти налагодити діалог із законною владою країни. Ідея хороша, я б її навіть розвинув. Оскільки Мадуро відкрито заявляє, що вміє говорити з птахами, а також переміщатися в майбутнє, він абсолютно точно водить дружбу із сатаною. Тому католицька церква зі спокійною совістю може засудити його до спалення на вогнищі – прямо на головній площі Каракаса. Ну а перед цим заходом, який обов'язково викличе значний глядацький інтерес, Мадуро може поговорити з представниками законної венесуельської влади. Упевнений, що такий варіант підтримали б більшість венесуельців.
2. Український уряд тим часом мимоволі (я сподіваюся) підтримав Ніколаса Мадуро в боротьбі за владу в Венесуелі. МЗС України заявив, що визнає нового президента Хуана Гуайдо "лідером опозиції" і "спікером парламенту". Саме так називає Гуайдо Мадуро, оскільки ні за що не хоче називати свого супротивника президентом. Тепер ось у венесуельського узурпатора з'явилася несподівана підтримка. Втім, з тону заяви МЗС випливає, що вона повинна була підбадьорити Гуайдо, але вийшло рівно навпаки. Я думаю, що дипломати просто так і не зрозуміли, що саме відбувається у Венесуелі, хто і чого там домагається.
3. Європейці, на щастя, швидко розібралися в цій проблемі. Сьогодні цілий ряд країн ЄС оголосив про своє визнання Гуайдо саме законним перехідним президентом, а зовсім не "лідером опозиції". Раніше те ж саме зробили більшість країн Південної та Північної Америки, Австралія та Ізраїль. За Мадуро чіпляються тільки диктатури, на кшталт Росії, Болівії та Китаю, а також чомусь Італія. Гуайдо, правда, обіцяє переконати і ці країни.
4. Мадуро, звичайно, не радий тому, що відбувається. Він вилаяв європейців за їх рішення, а також відмовився від гуманітарної допомоги, збрехавши, що Венесуела – це "не країна жебраків". Крім того, він словами Віктора Януковича звернувся до президента США Дональда Трампа. "Астанавітесь! Не примушуйте себе продовжувати! Ви робите помилку, яка покриє ваші руки кров'ю!", - заявив Мадуро. Хочу йому повідомити: по-перше, такі заклики не працюють, а по-друге, Трамп, як мені здається, зовсім не проти влаштувати у Венесуелі криваву заваруху. Більш того, це допомогло б йому у вирішенні внутрішніх проблем. Тож Мадуро марно косплеїть Януковича – йому це не допоможе.
5. Поки що ж у Трампа все гірше і гірше стають відносини з Іраком. Місяць тому він образив усіх іракців тим, що прилетів на свою військову базу в їх країні без дозволу і навіть без повідомлення її владі. Зараз ось заявив, що американські військові залишаться в Іраку, "щоб стежити за сусіднім Іраном". Простіше кажучи, він чесно сказав, що збирається використовувати територію однієї країни для ворожих дій щодо іншої. Іракцям довелося вибачатися перед Іраном, при цьому самому Трампу дали зрозуміти, щоб він стежив за мовою. "Не обтяжуйте Ірак своїми проблемами", - попросив президент цієї країни Бархам Салех американського лідера.
6. Президентом Сальвадору – загрузлої в корупції і насильстві центральноамериканської країни – став молодий і "антисистемний" політик - 36-річний Наїб Букела. Він переміг набагато більш досвідчених політиків, які, власне, і довели Сальвадор до абсолютно жалюгідного і жебрацького стану. Зараз у цій країні зовсім не дотримуються закони, орудують озброєні банди, процвітає злодійство і кумівство, руйнуються будинки і дороги, а найрозумніші і активні люди тікають з країни за кордон, оскільки не бачать ніякої перспективи на батьківщині. Молодий і притомний Букела обіцяє боротися з корупцією і відновлювати справедливість. Він, може, зуміє змінити ситуацію, хоча після "міцних господарників" і "сильних лідерів" спадщина йому дісталася просто жахлива. Побажаємо йому удачі!
7. У Росії відбуваються дивовижні речі. Сьогодні державне управління статистики оголосило про небувале зростання економіки в 2018 році – відразу на 2,3 відсотка. І це при тому, що в абсолютно всіх прогнозах і більш ранніх оцінках такої величезної цифри ніхто не називав. Тут важливий такий момент. У грудні уряд звільнив колишнє керівництво за оцінку в 2 відсотки зростання. Її визнали дуже низькою, хоча експерти говорили в один голос, що і двох відсотків абсолютно точно немає. Тепер ось намалювали 2,3 відсотка – і всі в уряді задоволені! Зростання економіки показало відмінну динаміку. Як виявилося, для цього достатньо лише змінити одного чиновника в управлінні статистики!