1. Головна новина сьогоднішнього дня на момент написання цього огляду ще не відбулася. Мова, звісно, про обмін полоненими між Росією і Україною. Ціла низка повідомлень про те, що люди вже звільнені, виявилася передчасною. Ба більше, в Москву встигли злітати проросійські політики з Києва, які, як мені здалося, спробували вичавити з цієї ситуації якісь особисті піар-очки. Можливо, обмін відкладається якраз через те, що Кремль хоче подати його як результат діяльності своїх маріонеток в Україні. Але в будь-якому разі, головне — аби бранці скоріше повернулися в свої сім'ї. Коли це станеться, поки неясно, російські офіційні особи говорять лише про «деякий прогрес у переговорах».
2. Я не відкидаю, що Москва може знову погодитися на обмін тоді, коли президент України буде за кордоном. Сьогодні стало відомо, що 31 серпня і 1 вересня він проведе в Польщі, де відбудуться пам’ятні заходи в ознаменування початку Другої Світової війни. Кремль може відпустити полонених в один з цих днів, щоб не дозволити Зеленському особисто зустріти бранців в аеропорту. Володимир Путін взагалі дуже ревнує до високої популярності президента України, оскільки його власні рейтинги продовжують плавне зниження — вони бовтаються в районі 30 відсотків. Тому Зеленському треба бути готовим у будь-який момент стартувати з Варшави до Києва, якщо він хоче сам зустріти українців, яких звільняють. Думаю, до такого кроку всі поставляться з розумінням. Крім того, президент США Дональд Трамп, з яким український лідер збирався зустрітися Польщі, скасував свою поїздку туди, тому головну частину програми Зеленського в Варшаві вже і так скасовано.
3. Проблеми Путіна з популярністю в РФ стають вже зовсім непристойними. У його рідному місті Санкт-Петербурзі 8 вересня відбудуться вибори губернатора. Путін висунув на цю посаду свого давнього друга і соратника Олександра Бєглова. Але пітерці терпіти його не можуть, а похвали на його адресу з боку Путіна зовсім не працюють: навпаки, від цього знижується рейтинг самого російського диктатора. Оскільки Путін не може собі дозволити програти рідне місто, так співпало, що сьогодні з виборів знявся лідер гонки — режисер Володимир Бортко (колись він був відмінним майстром, зняв «Собаче серце»). Я думаю, що це не допоможе, і Бєглов все одно програє — настільки він безглуздий і мерзенний. Ніде правди діти: дуже хочеться подивитися на те, як Путіну покажуть середній палець його ж земляки.
4. Північна Корея днями ухвалила поправки до конституції країни, згідно з якими Кім Чен Ин проголошений «Верховним лідером партії, держави і збройних сил КНДР за одностайним волею і сподіваннями всього корейського народу». Таким чином він отримав формальний титул, з чим я його від щирого серця вітаю. До цього йому доводилося перебиватися якимись сумнівними регаліями, на кшталт «блискучого товариша», «генія серед геніїв» або «короля ранкової зірки». Всі офіційні титули були зарезервовані за його померлими батьком і дідом. Спостерігачі вважають, що тепер товариш Кім Чен Ин вже точно зуміє укласти мирну угоду з США і розправитися з усіма, хто засумнівається у правильності цього рішення. Офіційно, нагадаю, КНДР і США перебувають у стані війни з 1950-х років минулого століття. Зараз між ними діє перемир’я.
5. У Китаї, який підтримує КНДР, зараз відбуваються дуже важливі процеси. Гонконг — місто, що живе за власними законами, хоча і формально є частиною КНР, вже півроку постійно бунтує. Місцеві мешканці хочуть встановлення повністю демократичного правління в ньому, а також припинення будь-якого втручання в свої справи з боку комуністичного Китаю. Пекін, зі свого боку, хоче розчавити будь-які паростки демократії там, щоб Гонконг не став заразливим прикладом і для континентальної частини країни. Мабуть, Пекін готується силою придушити всі протестні виступи в місті, оскільки ввів туди бронетехніку і заарештував найпомітніших і найавторитетніших лідерів протесту. Судячи з усього, в Гонконзі скоро почнеться масована військово-поліцейська операція проти місцевих жителів.
6. Великобританія, чиєю колонією майже сто років був Гонконг, теж переживає не найпростіші часи. Зараз там теж почався гостра політична криза — опозиція звинувачує прем'єр-міністра Бориса Джонсона в узурпації влади. Річ у тому, що він скористався законною пасткою, щоб на п’ять тижнів заблокувати роботу парламенту і не дати йому перешкодити здійснити Брекзит. Опоненти Джонсона розлючені: він позбавив їх можливості подивитися на те, як він облажається з Брекзитом. (Там шалено цікава історія). Сам же він каже, що якщо вони все-таки знайдуть спосіб йому перешкодити, то це знищить довіру суспільства до політичної системи країни і до окремих її представників. «Це завдасть довгострокових і катастрофічних збитків основним партіям у країні», — сказав прем'єр. Наскільки я розумію, він боїться зламу не його уряду навіть, а фундаментальних інститутів демократії. Загалом, це розумно.
7. В Італії відбуваються дивовижні речі. Маттео Сальвіні — лідер правої партії «Ліга» — в останні місяці став дуже популярний. Його рейтинг зріс з 19 до 40 відсотків. Сальвіні вирішив цим скористатися і вийшов з коаліційного уряду. Він сподівався, що це призведе до дострокових виборів, на яких він здобуде більшість, і сам стане прем'єром. Але його партнери по коаліції зуміли домовитися з опозицією і створити новий уряд — без «Ліги». Сальвіні зрозумів, що склеїв дурня, і розлютившись оголосив похід своїх прибічників на Рим — хоче зібрати в столиці мільйон людей і вимагати провести дострокові вибори. Навряд чи це вдасться: з нього зараз усі сміються, і популярність його «Ліги» з 40 відсотків вже опустилася до 30.
8. Ну й останнє на сьогодні. Міністр оборони США Марк Еспер підписав наказ створити в міністерстві Космічне командування. Ця організація відповідатиме за управління всіма космічними активами збройних сил США, а також за «організацію операцій у космосі». Що за операції маються на увазі, поки не відомо. У США зараз навіть немає пілотованого космічного корабля для виведення людей на орбіту. Я думаю, тут річ у тому, що Дональд Трамп просто хоче хоч якось увійти в історію Збройних сил. Ось і придумав створити командування, яке, чесно кажучи, поки нікому особливо й не потрібне.