Шанси на евакуацію були мізерні. 20-річний захисник розповів, як потрапив на фронт та втратив руку на Курщині

Історію Сергія розповіли в Першому медичному об'єднанні Львова.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Серпіянов був студентом технікуму та здобував освіту за спеціальністю електрогазозварювальник. Проте хлопець мріяв пов’язати своє життя з військовою справою, тому, щойно йому виповнилося 18 років, пішов у ТЦК, щоб мобілізуватися.

«Я тричі приходив у військкомат, щоб мене взяли. Щоразу казали, що я занадто молодий. Проте наполегливість, ще раз наполегливість і згодом усе вийшло. Я просто відчуваю, що військова справа — це моє», — поділився Сергій.

Хлопець воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Разом з побратимами брав участь у боях на Курщині. Саме там 9 лютого 2025 року Сергій отримав важке поранення.

«Ми були на позиціях 12 днів і нас потроху почали оточувати. Обстрілювали усім буквально. Мене поранило після вибуху міни. Зразу чув такий сильний вибух, дивлюсь на руку, а там наче як діра», — пригадує хлопець.

Протягом 12 годин захисник чекав на евакуацію, адже, за його словами, тоді були дуже інтенсивні обстріли, через які евакуація здавалася неможливою: «Я дуже вдячний побратимам, які мене евакуювали. Бо шанси були мізерні», — ділиться військовий.

Спочатку Сергія привезли у стабпункт, а після цього в сумську лікарню, де медики ампутували захиснику ліву руку, а на правій нозі виконали фасціотомію — розтин м’язової оболонки для зниження внутрішньотканинного тиску, який виник в результаті надто довгого перебування з турнікетом.

Після цього військовий опинився у Центрі UNBROKEN, де перебуває вже понад 4 місяці. Протягом цього часу Сергій займався із фізичним терапевтом та готувався до протезування. Зараз Серпіянов вже отримав біонічний протез руки і вчиться керувати новою кінцівкою.

«Спершу думав, що це щось дуже незвичне, незручне, а зараз все більше і більше стає цікаво, що я можу ним робити», — поділився Сергій.

Після завершення реабілітації хлопець планує повернутися до служби: «Я залишатимусь військовим. Бо це про внутрішню історію. Це моє», — зазначив захисник.