1. Головна подія дня - це, звісно, добровільна відставка першого і єдиного президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Ця людина правила своєю країною майже 30 років, зуміла створити за цей час незалежну державу з працюючою економікою. Водночас у політичній сфері Казахстан - це класична східна автократія з бутафорськими політичними інститутами. Чесних і вільних виборів там ніколи не проводили, причому Назарбаєв цього особливо навіть не соромився, проголосивши себе довічним "єлбаси" ("лідером нації"). Навіть його відхід з президентського посту не ознаменує собою повну зміну режиму і влади. Назарбаєв зберіг за собою безліч впливових постів і посад. Наприклад, він залишився довічним головою Ради безпеки, тобто збереже контроль над силовиками. Крім того, він залишиться членом Конституційної ради - органу, здатного заблокувати будь-який закон. Головою керівної партії теж залишиться "єлбаси". А з 2020 року саме парламентська більшість (а не президент) формуватиме казахстанський уряд. Загалом, поки рано говорити, що в історії Казахстану сьогодні відбулися серйозні зміни. А за слова "пішла епоха" я особисто готовий проклясти будь-яку людину. По-перше, це жахливе кліше. Вживати його сьогодні - це демонструвати повну відсутність смаку. Ну а по-друге, нікуди вона не пішла. Сидить собі в Астані та уважно дивиться: хто і як відреагує на останні новини.
2. Сьогодні Фейсбук і всі інші соціальні мережі різко заповнилися неймовірно авторитетними думками фахівців з внутрішньої політики Казахстану. Це явище було цілком прогнозованим, але є невеликий нюанс: це сталося всюди, крім самого Казахстану. Там сьогодні влада завбачливо відключила населенню можливість обмінюватися думками у соціальних мережах, просто відключивши їх. Загалом, розумно. По-перше, Назарбаєву було б неприємно спостерігати за тим, як його піддані радіють його відставці та святкують її. По-друге, щось "могло піти не так", і на вулицях стали б збиратися прихильники заборонених опозиційних партій і рухів, які спробували б "піти" Назарбаєва по-справжньому, а не формально, як він сам задумав. Крім того, якби почалося щось вулично-майданне, то питання з наступником могло б вирішитися не так, як це задумав "єлбаси", а зовсім інакше. Щоб уникнути подібних неприємностей людям і вирубали соцмережі.
3. Щодо наступника сьогодні не минулося без плутанини. Багато з вищезазначених експертів щодо Казахстану готувалися до проголошення новим президентом племінника "єлбаси", заступник голови місцевого ГБ - Самата Абіша. Однак у реальності в.о. глави держави стала зовсім інша людина - голова Сенату Касим-Жомарт Токаєв. Я бачив, що його одразу оголосили племінником або просто родичем Назарбаєва. Він, можливо, був би і не проти, але реально ніяких явних фамільних зв'язків з "єлбаси" у нього немає. Втім, все це не скасовує можливості підтвердженого, цілком реального племінника балотуватися в президенти 2020 року. В цьому випадку нинішній в.о. повинен просто "потримати місце" і виявити потенційно нелояльних людей, які спробують підбити його на реальний бунт проти Назарбаєва і його клану. Мені дуже цікаво, чи вийде у "єлбаси" операція прижиттєвої мирної передачі влади тому, кому він хоче. Або трон захопить хтось інший? Або ж (малоймовірно, але раптом) народ все-таки отримає свободу і демократію? Думаю, найближчий рік у Казахстані буде йти досить насичене і цікаве (для автократії) політичне життя.
4. Думаю, що процес передачі влади в Казахстані викличе дуже жвавий інтерес у Володимира Путіна і його поплічників. Політичні системи двох країн досить схожі, а питання передачі влади "вірній людині" зі збереженням гарантій для своєї сім'ї і оточення скоро постане і перед російським диктатором. Досвід південних сусідів у цьому сенсі може виявитися для Кремля недаремним. Втім, зараз є й інша опція. Якщо процес передачі влади в Астані піде криво і косо, якщо там почнуться вуличні виступи і якийсь аналог Майдану, то не можна буде повністю відкинути і російського вторгнення. Рейтинг Путіна зараз у вільному падінні, ніяких важелів підняти його всередині країни немає. Тому Кремль може піти на повторення кримського сценарію з північними областями Казахстану, де живе багато російськомовних слов'ян. Сьогодні, до речі, стало відомо, що у відставку пішов губернатор прикордонної з Казахстаном Челябінської області Росії - Борис Дубровський. Чітких пояснень цього кроку поки немає.
5. Ще одна дуже цікава новина сьогодні прийшла з РФ. Росстат сьогодні оголосив, що не публікуватиме дані щодо реальних доходів населення щомісяця, та й зовсім змінить методику підрахунку цього показника. Річ у тім, що реальні доходи жителів РФ неухильно знижуються останні шість років. Будь-якій людині достатньо лише поглянути на цей показник, щоб переконатися: Володимир Путін - зовсім безглуздий, невмілий і неграмотний керівник. Він просто не вміє керувати країною - бракує розуму. Щоб приховати цей факт, тепер Росстат буде просто брехати. Реальні цифри зубожіння жителів країни знатимуть лише її керівники. Втім, я знаю, що самі росіяни прекрасно знають про свою бідність і без будь-якого Росстату. Цікаво лише, коли ці знання конвертуються в якісь дії.
6. Росія збирається допомогти Венесуелі продовжити торгівлю нафтою. Зараз це неможливо з двох причин. Традиційний покупець - США - не тільки відмовляється її брати, але і ввів санкції проти тих, хто все-таки зазіхне на венесуельську нафту. У зв'язку з цим Каракас хоче продавати нафту в інші країни, а розрахунки вести через "брудні" російські банки, які вже не бояться санкцій США. Я думаю, ця схема не спрацює. По-перше, іншим країнам важка венесуельська нафта не дуже потрібна - її вкрай важко переробити. По-друге, через санкції різні комісійні та дисконти зжеруть майже весь прибуток. Але у Мадуро ситуація відчайдушна - грошей зовсім не залишилося. Тому він може погодитися і на такий варіант. Гробить він свою країну. Одна надія - американське вторгнення і зміна там режиму.
7. Уряд Італії сьогодні відмовився пустити в свою країну судно з півсотнею африканських мігрантів, яких біля берегів Лівії підібрали в морі захисники прав біженців. Влада звинувачує цих захисників у заохоченні нелегальної імміграції, і категорично відмовляється пускати африканців на берег. З огляду на нещодавню трагедію в Новій Зеландії на офіційний Рим зараз чиниться колосальний тиск. Італійську владу звинувачують чи не в співчутті нацистові, який убив 50 людей у місті Крайстчерч, але італійці впевнені: чи варто їм лише почати пускати до себе врятованих у морі африканців, як їхній потік стане просто гігантським, і ситуація вийде з-під контролю.
8. Важливий розвиток вчорашньої ситуації в голландському Утрехті, де 37-річний турок відкрив вогонь з пістолета по пасажирах міського трамвая. Поліція дійшла висновку, що злочинець, який убив трьох осіб, діяв з терористичних міркувань. Цілком ймовірно, його теракт став своєрідною відповіддю на дії новозеландського нациста, який, зі свого боку, всіляко підкреслював свою ненависть до Туреччини. Я дуже боюся, що західні нацисти і східні радикальні ісламісти зараз почнуть мститися один одному, вбиваючи при цьому по всьому світу абсолютно нормальних, звичайних людей - як мусульман, так і християн з атеїстами і агностиками.
9. Ну й останнє на сьогодні. Франція досить несподівано оголосила, що може відмовити Великобританії в продовженні терміну Брекзиту на три місяці - до 30 червня. У Франції, як і будь-якої іншої країни ЄС, у цьому сенсі є право вето. 21 березня в Брюсселі відбудеться саміт країн ЄС, на якому їх лідери повинні вирішити, чи давати Лондону ще три місяці на переговори. Зараз більшість країн схиляється до того, щоб виділити цей час - вони бояться дійсно страшних наслідків виходу Сполученого Королівства з ЄС без жодної угоди. Але Париж (на мій подив) міркує цілком розсудливо: всі ж розуміють, що ніякої угоди не буде. Позиції сторін непримиренні. Тому немає сенсу тягнути кота за хвіст ще три місяці - треба рубати прямо зараз. Тим паче, що ЄС вже підготувався до "жорсткого Брекзиту" і, загалом, готовий до нього. А ось британці дійсно постраждають за своє бажання вирватися на свободу. Але це їхні проблеми: самі саме за це і проголосували. Загалом, якщо 21 березня ЄС не продовжить перебування Великобританії в ЄС, то вже 30 березня в Європі почнеться жахлива криза, за якою буде вкрай цікаво спостерігати.