1. Сьогодні хочу почати з подій у Вірменії, жителі якої почали масові акції протесту проти влади, яка, м'яко кажучи, сильно знахабніла. Останні 10 років країною там правив Серж Саргсян - людина неоднозначної репутації. Опозиція зіпхнути його ніяк не могла, тому вирішила дотерпіти, поки він відсидить покладені два строки і піде в туман. Але тому керувати Вірменією сподобалося. Саргсян поміняв конституцію, зробивши країну парламентською республікою. Призначив свого прихильника президентом, а сам, ставши депутатом парламенту, пішов у прем'єр-міністри. У разі обрання прем'єром, він зможе керувати Вірменією до кінця своїх днів (зараз йому 63 роки). Громадян країни такий варіант не влаштував. Одразу після висунення Саргсяна у прем'єри вони вийшли на вулиці і фактично встановили контроль над центром Єревана. Там уже сталися зіткнення між демонстрантами та поліцією. Я не можу похвалитися, що в тонкощах знаю вірменську політику й особисті якості всіх її дійових осіб. Але одне я знаю залізно: якщо людина перебуває під владою понад десятиліття, дах у неї потроху починає їхати, і її треба міняти. Тому я авансом симпатизую протестувальникам і бажаю їм успіху.
2. Антиурядові маніфестації зараз тривають і у Словаччині, де демонстранти вимагають повного і всебічного розслідування вбивства журналіста-розслідувача Тібора Гаспара. Там громадяни вже домоглися відставки прем'єр-міністра і глави МВС, однак заявляють, що цього недостатньо. Тепер вони вимагають і відставки всього керівництва місцевої поліції - його підозрюють у бажанні приховати справжніх замовників вбивства і пригальмувати розслідування. Словакам - теж промені підтримки і схвалення!
3. Цікавий сюжет про відповідальність влади перед суспільством зараз розгортається у Великобританії. Прем'єр-міністр Тереза Мей опинилася під вогнем критики і тепер змушена виправдовуватися за своє рішення взяти участь у бомбардуваннях Сирії без консультацій з парламентом. Фокус у тому, що взагалі-то майже всі парламентарії, включно з опозиційними, виступали за участь у цій операції. Мей, мабуть, тому й вирішила, що не треба гаяти часу - і віддала наказ бомбити. Але парламенту це дуже сильно не сподобалося: тут уже проти Мей піднялися навіть депутати з її партії. Всі вони звинувачують прем'єра в тому, що вона забула про межі своїх повноважень і про те, що не є королевою або президентом авторитарної країни. Тепер от вона змушена виправдовуватися, до того ж справа набуває дедалі серйознішого повороту. За несприятливого (але малоймовірного) для Мей результату вона може і владу втратити.
4. Тим часом Дональд Трамп, на прохання якого Мей вступила у війну, оголосив, що збирається покинути Сирію. За словами його прес-секретаря Сари Сандерс, президент сповнений рішучості в недалекому майбутньому все-таки вивести американські війська з цієї країни. У принципі, з точки зору США, Трамп має рацію: після знищення ІД її солдатам там абсолютно нічого робити і нема за що вмирати. Однак союзники США - Ізраїль, Саудівська Аравія і навіть Франція - вважають, що американці там дуже потрібні, оскільки стримують посилення Ірану, Туреччини та Росії в регіоні. Мені здається, що разом вони переконають Трампа почекати в виведенням військ з Сирії. Хоча від нинішнього президента США можна очікувати чого завгодно - у нього сім п'ятниць на тижні.
5. Трамп може піти на загострення якої-небудь міжнародної кризи, якщо у Вашингтоні слідчі занадто близько піднімуться до його ймовірних зв'язків із РФ. А про те, що такі зв'язки цілком можуть існувати, заявив колишній директор ФБР Джеймс Комі. Більш того, на його думку, у Москви може бути на Трампа компромат, за допомогою якого вона маніпулює президентом США. Комі - людина дуже відповідальна і правдива, нічого поганого я про нього сказати не можу. Однак, я думаю, тут він перегинає палицю: був би реальний компромат, не було б серйозних санкцій проти РФ. А вони - є. У Комі ж явно присутня особиста неприязнь до Трампа. Сьогодні ж він сказав, що нинішній президент не підходить для своєї посади просто через моральні підстави. Мовляв, надто вже він брехлива людина.
6. Міністр закордонних справ Німеччини сьогодні виступив із важливою, на мій погляд, заявою щодо Сирії. За словами Хайко Мааса, врегулювання сирійського конфлікту можливе лише в тому разі, якщо президент Башар Асад покине свій пост. Раніше німці дотримувалися м'якшої позиції щодо цього питання. Зараз же, схоже, вони вирішили відстоювати точку зору США і Великобританії, які теж не бачать для Асада керівної ролі в Сирії майбутнього. Це означає, що Росії буде набагато складніше просувати свою точку зору на бажаний шлях врегулювання цього конфлікту. Німеччина хоч і не володіє правом вето в ООН, але фактично визначає загальноєвропейську зовнішню політику. Її думка з будь-якого питання має виняткову важливість.
7. Міністр закордонних справ РФ, зі свого боку, порівняв американські та європейські санкції проти режиму Володимира Путіна з "геноцидом". За його словами, відносини між Москвою і Заходом зараз гірші, ніж за часів "холодної війни". На це Лаврову можна відповісти, що в цьому винен його начальник і його "мудра" політика постійного і досить нахабного втручання до справ інших країн. До речі, щодо геноциду: спікер Держдуми РФ В'ячеслав Володін вніс на розгляд російського парламенту законопроект, що забороняє імпорт ліків для діабетиків і носіїв ВІЛ. Коли закон ухвалять, то приблизно 11 мільйонів росіян будуть змушені незабаром померти - просто через відсутність адекватної медичної допомоги. МЗС (тобто відомство Лаврова) просить цей закон ухвалити якомога швидше. Якщо це не геноцид, то я не знаю, що тоді можна назвати цим словом.
8. Ну й останнє на сьогодні. Гарна новина прийшла зі США, де на мисі Канаверал почалися останні приготування до старту ракети Falcon9 з орбітальним зондом TESS на борту. Це справжня обсерваторія, яка "заточена" під вирішення одного специфічного завдання - пошуку населених світів на порівняно невеликій відстані від нашої Сонячної системи. Тобто TESS буде шукати всякі планети, але серед них напевно потраплять і потенційно населені. На відміну від зонда Kepler, який займався приблизно тим самим, TESS буде досліджувати не невелику ділянку неба, а взагалі всі зірки навколо. Таким чином, шанси на успіх, як очікується, у нього будуть набагато більші. Найімовірніше, дуже скоро у нас буде море новин про потенційно населені планети в нашому найближчому зоряному оточенні. Залишиться за малим - придумати та побудувати двигун, який зможе нас туди доставити в розумні строки, а не за десятки тисяч років, як зараз.