1. Почати сьогодні хочу з несподіваної новини, яка мене дуже зацікавила. Прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон сьогодні запропонував подумати про будівництво моста з Шотландії в Північну Ірландію. Такий міст, на його думку, послужив би розвитку і збагаченню обох регіонів, а також зміцнив би єдність (не такого вже й) Сполученого Королівства. На його думку, ціна приблизно 40-кілометрового моста становила би близько 15 мільярдів доларів. На мій погляд, це відмінна ідея, але ось деякі інженери вважають, що цей міст побудувати настільки ж непросто, як міст на Місяць.
2. Сьогодні в Лондоні опублікували подробиці плану уряду Джонсона під кодовою назвою Operation Yellowhammer (Операція Вівсянка). Йдеться там про те, що станеться і що треба робити в тому випадку, якщо 31 жовтня Великобританія вийде зі складу ЄС без жодних угод і домовленостей. Проблем, якщо стисло, буде дуже багато: аж до дефіциту їжі і ліків. Втім, я думаю, що укладачі документа про всяк випадок перебільшують, щоб налякати політиків і змусити їх все-таки домовитися про якусь угоду з ЄС. (Такої угоди, нагадаю, досі немає і не передбачається).
3. У колишній британській колонії — Зімбабве — місцева влада посварилася з родичами недавно померлого екс-диктатора Роберта Мугабе щодо церемонії його похорону. Уряд хоче поховати його з усіма почестями біля Національного монумента в столиці — Хараре, але рідня тіло Мугабе не віддає, оскільки хоче поховати його в рідному місті екс-диктатора — Звімбе. Таким чином рідня показує, що досі злиться на нового президента Еммерсона Мнангагву, який у 2017 році відтер від влади і самого Мугабе, і його численних родичів. Думаю, вони це даремно: Мнангагва заробив прізвисько «крокодил» за те, що відправляв усіляких незгодних на поталу цим рептиліям. Якщо він дуже захоче, то й тіло Мугабе отримає, і своїх вихованців погодує. Дивно, що рідня небіжчика цього не розуміє. (Треба визнати, що суперечка про те, де поховати диктатора, — це дуже приємні клопоти).
4. Поки ще живий російський диктатор Володимир Путін відчуває, що пік його могутності минув, що він втрачає свою владу. Саме тому він дедалі жорстокішими методами намагається помститися всім, хто хоче її відібрати. І передусім — опозиції на чолі з Олексієм Навальним. Сьогодні в 40 містах Росії пройшла безпрецедентна за масштабами поліцейська спецоперація проти штабів Навального і його співробітників. Обшуки, затримання, крадіжки техніки йшли по всій країні. Кільком тисячам силовиків поставлено завдання будь-якою ціною припинити роботу Фонду Боротьби з Корупцією Навального. Тут важлива мотивація.
На місцевих виборах 8 вересня опозиція наочно показала, що незважаючи на адміністративний ресурс, фальсифікації тощо вона може відбирати мандати у кандидатів від партії влади і давати їх своїм прихильникам. Вперше за 20 років правління Путіна порушено монополію на видачу постів і мандатів у владі. За фактом, їх тепер видає не тільки Путін, але й (трохи) Навальний. Для російського диктатора навіть думка про це образлива і нестерпна. Вся вибудувана ним система базується на понятті Вертикалі Влади. Вона в принципі не має на увазі наявності другого центру роздавання посад. І тут треба розуміти ситуацію: або Путін повністю зітре в порошок цей центр у максимально короткий термін, або вже на наступних виборах цей центр розтрощить самого Путіна. Разом вони довго співіснувати не можуть ніяк. Хтось має загинути.
5. Удар, завданий по дедалі старішій і млявішій путінській вертикалі на виборах 8 вересня, струсонув усю російську систему. Навіть МЗС РФ почав робити заяви в трохи психопатичному стилі. Сьогодні представник відомства заявив, що в світі зросла загроза початку ненавмисної термоядерної війни. «Дії наших колег на Заході стають емоційнішими, часом вельми агресивними», — поскаржилися російські дипломати, які свято вірять, що успіх Навального на виборах — це підступи Заходу. Я думаю, що суть їхньої заяви приблизно така: «Якщо ви спробуєте скинути Путіна, ми влаштуємо вам ядерну війну». Звичайний шантаж. Але не влаштують. Всі їхні гроші, їхні діти, їхні будинки і яхти — все там, на Заході. Через те все добро вони стріляти атомними ракетами не будуть. Скоріше вже і справді Воронеж розбомблять.
6. У Кремля, що лякає світ своєю неврівноваженістю, є ще одна проблема: високотехнологічна зброя там працює геть кепсько. Ракети вибухають на старті, нові літаки падають, підводні човни горять, і навіть танки ламаються на Красній площі. З ядерною зброєю та ж історія. За даними американської розвідки, з п’яти випробувальних запусків ракети «Буревісник» вдалих було нуль. А останній і зовсім закінчився вибухом, який накрив радіоактивною хмарою всю Росію. Як з’ясувалося, священики з кадилами — дуже погана заміна інженерам і вченим, яких путінські опричники садять по тюрмах або женуть з Росії. Думаю, що скоро Путін не зможе лякати світ навіть атомної війною.
7. Приємна новина сьогодні прийшла з Вашингтона. Там президент Дональд Трамп розблокував виділення Україні 250 мільйонів доларів військової допомоги. Кілька тижнів тому він її заблокував, так як не міг зрозуміти, на що підуть ці гроші. Але йому пояснили і, мабуть, тепер все добре. Я думаю, до цього кроку американці вдалися напередодні зустрічі Трампа з Володимиром Зеленським, яку попередньо заплановано на період з 23 до 26 вересня в Нью-Йорку, де буде йти сесія Генеральної Асамблеї ООН.
8. Сьогодні стало відомо, що американські контррозвідники виявили в околицях Білого дому кілька шпигунських пристроїв, призначених для перехоплення телефонних переговорів через стільниковий зв’язок. Як вважають самі американці, ці пристрої встановили співробітники ізраїльської розвідки, яка офіційно не працює проти США. Інтерес ізраїльтян до розмов у Білому домі зрозумілий: Єрусалим дуже хоче знати, в якому напрямку розвиватиметься близькосхідна політика США найближчим часом. Зараз цього не знає ніхто. Зокрема, я думаю, і сам Дональд Трамп.
9. Ну й останнє на сьогодні. Сьогодні Верховний Суд США ухвалив важливе рішення у галузі імміграції. По суті він відкрив можливість відмовляти в розгляді заявки на статус біженця тим людям, хто раніше не просив про такий же статус інші країни на шляху до США. Умовно кажучи, якщо житель Гватемали не намагався спочатку осісти в Мексиці, а відразу попросився в США, то йому дадуть копняка і відправлять назад, у Мексику. Правозахисники проти, але я вважаю, що це нормально. Якщо життю біженця нічого не загрожує в сусідній з його рідною Гватемалою країні, то навіщо він йде в США з Мексики або (у випадку Сирії та Іраку) в Німеччину аж із Туреччини? Тим паче, що в Мексиці іспаномовному гватемальцю в культурному сенсі вочевидь простіше, ніж у США, а якомусь сирійцеві або іракцю в Туреччині все набагато зрозуміліше і ближче, ніж у Швеції або Данії.