«Безглуздо і неефективно». Командир Азову Денис Прокопенко розкритикував мікроменеджмент у Силах оборони

Прокопенко наголосив, що стратегічні помилки в плануванні неможливо компенсувати на тактичному рівні, коли противник має перевагу практично в усьому. Він зазначив, що росіяни від самого початку повномасштабного вторгнення керують своїми дивізіями й арміями в бою «більш ефективно й упевнено, ніж наші командири ОТУ, ТГР і бригад».

Прокопенко заявив, що використання приданих підрозділів бригад у вигляді рот і батальйонів часто призводить до погіршення взаємодії, упередженого ставлення і використання підрозділів не за призначенням, втрати управління, невиправданих втрат бійців і зрештою - невиконання бойових завдань.

«Щоденно командири найбільшої тактичної ланки зіштовхуються з проблематикою у роботі з приданими підрозділами, натомість віддають свої штатні роти/батальйони у підпорядкування іншим бригадам, що у більшості випадків призводить до проблем, які зазначені вище», — написав він.

Командир вважає, що мікроменеджмент і ручне управління ротами і батальйонами неефективне і безглузде за ширини фронту понад 1000 км. Російські окупанти організовують управління на рівні дивізій, корпусів і армій, що полегшує планування і використання військ, заявив Прокопенко.

Він також перерахував плюси створення дивізій/армійських корпусів для ведення повномасштабної війни проти ворога, який має значну перевагу за кількістю особового складу, техніки, озброєння і боєприпасів:

1. Єдність командування — командир дивізії/армійського корпусу зможе організувати бойову та спеціальну підготовку в штатних підрозділах, особисто відповідати за процес і якість підготовки, «тверезо оцінювати бойові здібності та відповідно ставити завдання за призначенням кожній бригаді/полку». На думку Прокопенка, дивізії/армійські корпуси потрібно створити на основі боєздатних бригад, скоротивши «мертвонароджені організми, які втратили свою боєздатність, так і не набувши її».

2. Ініціатива — у командирів з’явиться можливість впевненіше керувати штатними підрозділами на лінії зіткнення без доданих сил, «маючи все своє, крім авіації».

3. Простота — спрощення процесу управління військами і підвищення стійкості оборони.

4. Економія зусиль — стійке управління військами дасть змогу збільшити операційні зони та смуги оборони на лінії зіткнення.

5. Безпека — практика «затикання дірок і гасіння пожеж» приданими підрозділами ускладнює взаємодію і майже ніколи не приносить бажаного результату, заявив Прокопенко.

6. Зменшення ручного управління на тактичному рівні - на думку командира, найважливіший пункт, який дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування та більш пріоритетними завданнями, зокрема, стратегічною обороною, «куди входить комплекс досі не розпочатих заходів».

«Процитувавши основні принципи війни за безсмертним Клаузевіцем, з надіями на краще, хай усім нам насниться план перемоги, де ми почнемо проводити реальні реформи та накопичувати чи хоча б не розпорошувати ресурси для довгоочікуваної перемоги або відтермінування нашої смерті», — закінчив Прокопенко.