Софія Київська. Можливо, варто перекласти
В самому серці Києва вже понад тисячу років стоїть Собор Святої Софії. Але хто ж та Софія, на честь якої названо цей храм? То, можливо, варто перекласти, щоб зрозуміти сенс.
Софія — це мудрість. Софія Київська — це Храм Премудрості. Це та мудрість, якої у Бога просив собі найбільш ефективний правитель біблійного Ізраїлю — Премудрий Соломон.
Це й мудрість Євангелія, бо головний християнський собор нашої столиці названий на честь Христа, який є «Божою силою і Божою премудрістю». Що й написано над центральним входом до Софії Київської.
І невипадково київського князя, який завершив будівництво, розпочате батьком-хрестителем Київської Русі, назвали Мудрим. Бо саме Ярослав Мудрий не тільки звів собор на честь Премудрості, але й поширював цю мудрість серед свого народу. Він створив першу бібліотеку, де записували і зберігали мудрість. Він започаткував перші школи, де вчився сам і вчив мудрості дітей. Він створив перший кодекс законів, «Руську правду», щоб мудро і справедливо судити між людьми. А ще він проводив мудру внутрішню і зовнішню політику. Тому в переліку великих українців Ярослав Мудрий завжди є одним із перших.
Але недостатньо просто перекласти назву історичного собору. Мудрість має бути втілена і стати основою політичного, економічного, суспільного і навіть релігійного життя країни. Як це зробити? Моя відповідь:
10 заповідей. Можливо, варто нарешті спробувати
Вже стало політичним штампом порівнювати вихід України з радянського полону з виходом євреїв із полону єгипетського. Але в тій 40-річній подорожі був ключовий момент, про який не згадують наші політики.
Я маю на увазі подію, що відбулася майже одразу після виходу з рабства і мала вплив на історію всього людства та розвиток держав і суспільств по всьому світові.
Це — 10 Божих заповідей, які отримав народ, що був народжений в рабстві, вийшов з нього і мав навчитися жити не як суспільство «рабів і владик», а як спільнота вільних людей, що мають спільну мету, спільний шлях і піклуються про спільне благо. Саме в цьому суть 10 Заповідей. Вони не тільки і не стільки про релігію, скільки про принципи суспільного ладу. Навіть ті з них, які на перший погляд про відносини людини з Богом.
Давайте їх пригадаємо і дуже коротко протлумачимо, щоб уявити, як вони можуть бути основними принципами-засадами української політичної нації, держави і суспільства:
Заповідь 1: «Я — Господь Бог твій, Який вивів тебе із землі Єгипетської, з дому рабства. Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене».
Заповідь 2: «Не сотвори собі кумира і будь-якої подоби того, що на небі вгорі, і на землі внизу, і у воді нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм».
Це не тільки про бовванів (ідолів). Це й про політичних лідерів, і про відповідальність кожного за долю країни і суспільний устрій.
Заповідь 3: «Не промовляй імені Господа Бога твого марно».
Це не тільки про благоговіння. Це й про цінність та значення слів і обіцянок.
Заповідь 4: «Пам'ятай день суботній, щоб святити його. Шість днів працюй і роби всі справи свої, а день сьомий — відпочинок на честь Господа Бога твого».
Це не тільки про богошанування. І не тільки про відпочинок, вихідні чи відпустки. Це про святість і цінність праці, бо «шість днів працюй».
Заповідь 5: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб довголітній був ти на землі».
Це не тільки про вічне питання «батьків і дітей». Це й про справжню пенсійну реформу, і про солідарну відповідальність суспільства за молодих і літніх.
Заповідь 6: «Не вбивай».
Це не тільки про війну і кримінальні злочини. Це про відносини між людьми і країнами без насильства. Це про розв’язання суперечок без застосування сили і примусу, шляхом діалогу.
Заповідь 7: «Не перелюбствуй».
Це не тільки про подружню вірність і хибність шляху розпусти. Це про руйнівну силу зради взагалі. І в той же час про гідність, вірність і шляхетність.
Заповідь 8: «Не кради».
Це не тільки про корупцію, недоброчесну конкуренцію чи економічне шахрайство. Це й про чесну працю й її гідну оплату.
Заповідь 9: «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого».
Це не тільки про брехню, маніпуляції й інформаційні війни. Це й про суди, в яких мають шукати правди і справедливості.
Заповідь 10: «Не бажай… нічого, що є у ближнього твого».
Це не тільки про заздрість і породжені нею злочини проти прав і власності іншого. Це про те, що, якщо тобі щось сподобалося, то його варто не «віджимати», а створювати щось подібне і краще. Це про відносини win-win, коли шукають і знаходять рішення, від яких виграють всі.
Всього 10 простих правил, які шанують і в юдаїзмі, і в християнстві, і в ісламі, але, на жаль, дуже часто ігнорують не тільки правителі й їхні піддані, але й ієрархи і віруючі традиційних релігій, які виправдовують й «освячують» існуючий суспільно-політичний та економічний устрій. Але саме ці принципи є основою загальнолюдських цінностей, прав людини і суспільного устрою найбільш успішних країн світу.
То, може, варто й нам спробувати керуватися ними і в особистому, і в суспільному, і в економічному, і в політичному, і в релігійному житті?
І тоді, можливо, не через 40 років, а набагато раніше ми зможемо промовити слідом за одним із великих українців усіх часів — мандрівним філософом-мудрецем Григорієм Сковородою: «Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним».
«Українські основи» — спільний проєкт провідних українських інтелектуалів та НВ, в рамках якого письменники, філософи, журналісти, вчені, громадські активісти розмірковують про засади української політичної нації, держави і суспільства. Всі тексти шукайте тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ