Операція Велика русифікація. Як живе Крим із новими постояльцями — 1 млн росіян, завезених сюди Москвою

Андрій Клименко, керівник моніторингової групи Інституту чорноморських стратегічних досліджень, пояснює: першими в Севастополь на постійне поселення вирушили російські військові та члени їхніх сімей. Ними керувало і керує бажання отримати своє житло через пільгову іпотеку, розраховану на військовослужбовців. Крім того, в місто — військовий порт прагнуть пенсіонери з віддалених північних районів РФ і з Сибіру, а також рідкісні мігранти з ОРДЛО.

Якщо ж говорити про сам Крим, то там картина переселенців строкатіша. Військові та їхня рідня воліють перебиратися на постійне місце проживання в Євпаторію, Феодосію і Керч, пенсіонерів із РФ спокушають Ялта й інші міста ПБК. Туди ж прагне середній клас та інші «цивільні» росіяни. А також — приїжджі чиновники, як правило — силовики.

«Режим міжнародних санкцій і відсутність постачання на півострів дніпровської води через Північно-Кримський канал виконують суттєву стримувальну роль, — каже Клименко. — Без цього кількість російських колонізаторів на захопленому півострові була б значно більшою». Приїжджих із РФ експерт називає втіленням другого етапу тактики поглинання Криму.

Слухайте подкаст на цю тему

Тиснуть кількістю

39-річний Рустем Умеров, народний депутат від партії Голос, покинув півострів разом із родиною у 2014 році, після приходу російських військ. Але не розірвав зв’язок із батьківщиною — він постійно допомагає кримським політв'язням і їхнім родинам, а тому добре орієнтується у тому, що відбувається на півострові.

Умеров упевнений: Росія вже восьмий рік свідомо міняє там склад населення. З одного боку, Кремль витискає з півострова неугодних, а з іншого — завозить сюди своїх громадян.

На півострові, за словами депутата, постійно залякують активістів, кидають їх у в’язниці, забороняють їм повертатися до Криму. Крім того, місцеве населення примусово змушують отримувати російські паспорти: ті, хто не візьме громадянство РФ, позбавляється прав на власне майно. І це теж змушує частину українських громадян залишати окупований півострів. А молодь їде звідти, побоюючись призову в російську армію, куди нині беруть і кримчан.

«Плюс у Криму працює дуже потужна пропаганда „русского мира“, до того ж у стилі старої радянської школи: якщо ти нас підтримуєш, ти хороший, якщо проти — поганий. Психологічно складно постійно жити в атмосфері такої напруженості, тому багато громадян України вважають за краще виїхати з Криму», — запевняє Умеров.

За даними Клименка, в 2014—2020 роках із Севастополя на постійне проживання за межі півострова виїхало 45 тис. людей. Натомість, за російськими даними, туди прибуло 180 тис. «колонізаторів». Сам Крим за той же період покинули 135 тис. корінних жителів, на місце яких прибуло понад 200 тис. росіян. І це, як підкреслює Клименко, винятково офіційна статистика, яка занижена в частині кількості приїжджих приблизно вп’ятеро.

Мешканка Севастополя Ірина, яка працює вихователькою у дитячому садку, на умовах анонімності розповіла НВ, що склад міського населення змінюється на очах. В її дитсадковій групі вже половина дітей — це нащадки людей, які нещодавно прибули сюди з «материкової» Росії.

Їй вторить севастопольський журналіст Віктор Ядуха. Він уточнює, що «нові кримські» підняли ціни на місцеву нерухомість: тепер вартість квадратного метра на околиці Севастополя (від 100 тис. руб., а в центрі міста — 150−170 тис. руб.) співмірна з аналогічними показниками російського Санкт-Петербурга. Для корінних жителів такий рівень цін непідйомний.

Також багато росіян скуповують на півострові нерухомість, щоб здавати її в оренду. І явище стало настільки масовим, що ставки впали: у Севастополі, наприклад, із 3,5 тис. руб. на добу до 2,5 тис. руб. «Якщо за України іногородні купували квартири в Севастополі для життя і роботи, то зараз вони просто вибивають місцевих рантьє з ринку», — впевнений Ядуха.

На його думку, люди в Росії мобільніші й сильніше орієнтовані на гроші. Корінні севастопольці, яких раніше часто дорікали в жадібності, на їхньому тлі виглядають «неповороткими динозаврами».

Росіяни ж у пошуках земельних ділянок скрупульозно прочісують місцевість і шастають такими закапелками, куди місцеві давно не забиралися. А в пошуках оптимального співвідношення ціна — якість для купівлі приїжджі перебирають десятки магазинів.

«Мені ще в 2015 році розповідали про власника будівельного магазину, який в очікуванні напливу нових покупців житла підняв ціни на будматеріали. І наплив дійсно стався. Але виявилося, що в усіх заробітчан є машини і досвід придбання дешевших будматеріалів на материку. Власник магазину опинився без діла», — каже Ядуха.

Він вважає, що виграш від напливу росіян відчуває хіба що невеликий бізнес: власники продуктових магазинчиків і аптек. Збільшилися прибутки також у власників автозаправок і комерційних медцентрів.

На півострові у кілька разів зросла кількість чиновників і різних правоохоронців, які, за словами Ядухи, «плодяться на тлі зростання кількості заборон і відчувають себе дедалі всесильнішими».

Одночасно, на думку Надії Ісаєвої, журналістки російській Новой газеты, змінювався керівний склад, що особливо помітно в Севастополі: з силових структур вичистили всіх місцевих, замінивши їх прибулими з російських регіонів. Тим же кримчанам, хто зберіг своє місце, не позаздриш: Ісаєва каже, що у них в особистих справах, судячи з усього, стоїть позначка «схильний до зради».

В іншому Криму серед керівних кадрів частка корінних жителів залишається значною, але соціальна напруженість усе одно наростає. Бо влада, за словами Ісаєвої, лише створює видимість діалогу з громадськістю. А насправді використовує для цього «кишенькових активістів», найчастіше — приїжджих із РФ, які діють в інтересах чиновників. Та й різних мітингів на півострові стало проходити помітно менше — у цьому є заслуга і «нових кримських», слухняніших і лояльніших до московської влади.

«Україна часів Януковича була дуже недосконала, але рівень життя людей у Севастополі й Криму був значно кращий, — каже Ісаєва. — Тоді [після окупації] всі чекали величезних зарплат російських. Але виявилося, що на них можна купити набагато менше, ніж кримчани могли собі дозволити за України». Зараз на півострові, наприклад, немає представництв міжнародних брендів і великих мереж, які торгували дешевшими товарами.

Але для приїжджих все це не проблема. Ігор Поночовний, керівник української прокуратури АР Крим і міста Севастополя, впевнений: окупаційна адміністрація створює громадянам РФ привабливі умови переїзду в Крим, впроваджуючи різні федеральні й місцеві програми, пільгову іпотеку для російських силовиків і їхніх сімей, а також для інших працівників, які забезпечують життєдіяльність нинішнього режиму. Наприклад, «стратегія соціально-економічного розвитку Республіки Крим та м. Севастополя», затверджена урядом РФ, планує залучити на півострів до 2030 року ще 457 тис. мігрантів із території Росії.

«Кінцева мета таких дій держави-окупантки полягає у витісненні з Криму громадян України, незгодних з окупаційним режимом, і заселення півострова громадянами РФ, що є серйозним порушенням норм міжнародного гуманітарного права, зокрема IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни», — каже Поночовний.

Буде відхід?

Офіційний Київ має лише орієнтовні дані про кількість «нових кримських». Той же Поночовний розповідає, що в його відомстві більш-менш впевнено можуть казати лише про те, що 70% особового складу окупаційних адміністрацій і силових структур становлять росіяни. Але більшість приїжджих із РФ не поспішає отримувати «кримську прописку», оскільки тоді вони не зможуть вільно переміщатися за кордоном і мати доступ до банківських систем світу й інших сервісів, які для Криму заблоковані.

В Україні поки немає єдиного сценарію: що робити з переселенцями з РФ після звільнення півострова. Ймовірно, частину з них можуть визнати злочинцями. Так, прокуратура АР Крим передала в Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) п’ять інформаційних повідомлень, що містять дані щодо депортації і примусового переміщення населення півострова. Ці та інші факти воєнних злочинів, скоєних РФ, прокурор МКС уже попередньо вивчила. «Це важливе рішення, яке дає підстави для здійснення правосуддя над військовими злочинцями, зокрема й серед вищого політичного і військового керівництва країни-окупанта», — каже Поночовний.

Борис Бабін, представник президента України в АРК, не сумнівається, що організація незаконних виселень російських громадян у Криму — міжнародний злочин. Але водночас Україна є підписантом низки документів Ради Європи, зокрема й Конвенції з прав людини, які прямо забороняють колективне вислання людей із буд-якої країни. А тому, на думку Бабіна, офіційному Києву потрібно заздалегідь вирішити це питання, аби мати можливість впливати на всіх незаконних переселенців.

Українській владі варто враховувати, що в цьому питанні час грає проти неї: приїжджі обростають майном, позбавлення якого може стати юридичною проблемою. Крім того, зростає кількість змішаних шлюбів, в яких з’являються діти, — з їхнім статусом доведеться якось визначатися.

На думку Бабіна, Державна міграційна служба повинна встановити спеціальні механізми, що відповідають законам із вислання з країни, які потрібно готувати вже зараз.

Андрій Яніцький, український журналіст родом із Севастополя, впевнений: багато росіян приїхали в Крим у пошуках кращого життя, ошукані пропагандою. І якщо справа не стосується військових, силовиків або чиновників, які беруть участь у протизаконних справах, то найкращий сценарій поводження з такими мігрантами — прибалтійський: частина жителів залишається у Криму, але отримує «сірі» паспорти. Йдеться про документ «негромадянина», який видадуть тим жителям, які не склали тест на знання української, іспит з історії України і не хочуть набувати її громадянства. Такий паспорт не дає ніяких виборчих прав, але дозволяє легально жити на території країни, працювати, платити податки. «Серед двох зол краще обирати менше», — впевнений Яніцький.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 28 від 29 липня 2021 року