Військове значення «вишок Бойка» ось у чому. Це фактично були стаціонарні об'єкти, що могли використовуватися російськими окупантами за різними призначеннями. Починаючи від самого простого — як майданчики для контролю саме цього сектору в Чорному морі, розміщення там відповідного розвідувального обладнання, обладнання зв’язку, навіть комплексів протиповітряної оборони малого радіусу дії — хоча б говорити про підрозділ з ПЗРК, — і це вже є такий собі локальний майданчик ППО, ну і дійсно іншого обладнання. А також могли використовуватись для первинної концентрації груп диверсійно-розвідувального типу для висадки, ну наприклад, десь на причорноморському узбережжі — або Одеській, або Миколаївській області і так далі.
Повернення під контроль «вишок Бойка» — це дійсно унікальна операція, якщо ми говоримо про ті умови, в яких вона відбувалася, бо це — відкрите море.
Подпишитесь, чтобы прочитать целиком
Нам необходима ваша поддержка, чтобы заниматься качественной журналистикой
Це стаціонарний об'єкт у відкритому морі, що також мав, як ми розуміємо, відповідне прикриття з боку російських окупаційних військ. І те, що наші підрозділи займалися деякою діяльністю саме біля «вишок Бойка», ми бачили декілька тижнів тому на одному з відео, що було презентоване у відкритих джерелах. На одному відео ми бачили, як росіяни за допомогою Су-30СМ намагалися відігнати від «вишок Бойка» наших спецпризначенців, які відповідали пострілами з ПЗРК. І один з Су-30СМ навіть отримав пошкодження.
Перебування там — це все ж таки великий ризик
Отже, я так розумію, якщо не один раз відбувалася ця операція. Це були системні операції з метою взяття під свій контроль саме ці стаціонарні об'єкти. Але все ж таки треба розуміти, що це дуже екстремальні об'єкти, і росіяни можуть розпочати по ним або завдавати ударів, або відбити їх. Отже, перебування там — це все ж таки великий ризик.
Розповім докладніше про цей унікальний момент бою, коли бійці на катерах перемогли у повітрі Су-30СМ. Щоправда, і нічого дивного в цьому нема. Тому що, якщо знову ж таки повернутися до того відео, яке раніше публікувалося, то на ньому можна було помітити те, що Су-30СМ використовував свою автоматичну гармату 30-мм калібру для ведення вогню саме по наших спецпризначенцях. А ефективна відстань ведення такого вогню — це приблизно десь один кілометр вісімсот метрів— два кілометри.
Тобто необхідно було російському винищувачу йти на зближення з об'єктом, по якому він вів вогонь, саме на таку відстань. А це екстремально небезпечна відстань у зв’язку з відповідною можливостю застосування переносного зенітно-ракетного комплексу. Тому, з одного боку, так, дійсно, дуже рідко, коли саме людина виходить в відкритому морі переможцем над винищувачем.
Це унікальний випадок. А з іншого боку, так склалися обставини, що саме російський винищувач був більшою здобиччю, ніж хижаком.
Повну версію інтерв'ю з Олександром Коваленком слухайте на Radio NV: