Сьогодні усі кажуть про шок. Я б сказав - хронічний шок, у якому ми живемо чи то останнього тижня, чи то останніми роками. Тому "бути в шоці" - вже перетворюється на норму, а норма - в звичку.
У такій психологічній атмосфері нормою стають конспірологічні версії трактування подій. І це правильно, як захисна психологічна реакція.
Причому саме ця, вбивство Павла Шеремета, найближча до "російського сліду". Рімейк 2000 року лежить на поверхні.
Павло Шеремет не був моїм приятелем, але кілька днів тому ми з ним розмовляли. Я вважав його більше російським журналістом, ніж українським, а він прямо на цій зустрічі жартував, що його в Україні вважають російським агентом.
Якщо цей замах влаштовано росіянами, то вбивство Шеремета має дві мети:
1) Звинуватити у цьому українську владу.
2) Показати російським політемігрантам в Україні, що у ФСБ “длінниє рукі”.
Тому найгірше, що зараз може бути - це гучні і взаємні звинувачення в українському політикумі.
І будьте обережними.