Останні дні проминули під чорною зіркою Медведчука. Спочатку інтернет вибухнув обуренням на адресу його дружини. Тон цьому скандалу надав мужній колектив телестудії 1+1. Їх обурило, що кума Путіна буде вести якесь там шоу. […]
Історія з фільмом про Василя Стуса, звичайно, обурлива і скандальна. Але, перш ніж апелювати до совісті режисера Романа Бровка, варто б зазнайомитися з ним ближче. Бо з Медведчуком все ясно. Але писати, що він прирік поета на табори, це означає не орієнтуватися в тодішній ситуації. Стус недарма вимагав незалежного, а то й західного адвоката. Жоден український адвокат його б не порятував. Вся роль призначених кагебістами адвокатів полягала в тому, щоб схилити підсудного до каяття, до публікації зречення, після якого він, хоч і вийшов би з тюрми, але працював би, в кращому випадку, кочегаром – у популярній професії всіх дисидентів.
Адвокати, які по-справжньому боролися за свого клієнта, були в Росії. В Україні їх не було. Але і в Росії вони не перемагали. Їм просто було височайше дозволено грати роль оборонця дисидентів, щоб світ не нарікав. Російських дисидентів милостиво відправляли на Захід, а в Україні діяли зовсім інші закони. У нас всі адвокати щиро визнавали провину дисидента. Та навіть не дисидента, а простого інженера, в якого знайшли всього лише кілька книжок старих та записник з січовими піснями. […]
Адвокати, які по-справжньому боролися за свого клієнта, були в Росії. В Україні їх не булоА тепер про режисера фільму. Я подивився його інтерв’ю на «Радіо Свобода». Мушу визнати, що режисер глибоко в темі. Це не випадкова особа, він добре орієнтується в матеріалі і знає, чого хоче.
Насторожують лише його надто сміливі трактування сюжету. Адже за його наміром це має бути «молодіжний трилер» про Стуса, «має бути масове кіно» і зі Стуса треба зробити якщо не секс-символ, то «міцного горішка» на зразок Брюса Вілліса. Бо мусить бути видовище. А тому вони вирішили знімати трилер, ба навіть історію, закручену на детектив. […]
Але трилер таки вийшов. Правда, він дещо поза фільмом, бо, як знаємо, з фільму викинуто епізоди суду з адвокатом Стуса. Версія, що це сталося просто задля скорочення хронометражу, сильно кульгає. Тому незабаром режисер змінив версію: «розуміючи, що картина виходитиме в прокат в розпал передвиборчої кампанії, ми не хотіли робити пам’ять про велику людину інструментом політичних впливів та аргументів».
Тобто, творці фільму серйозно вважають, що коли фільм вийде в лютому, то може вплинути на рейтинг «Опоблоку» і особисто Медведчука? Це смішно. Їхні прихильники – це не ті, хто кинеться дивитися фільм про поета. Бо це вата і всепропальники.
Інша справа, що особисто колишньому адвокатові буде неприємно, коли безліч людей почують його немічні і угодовські репліки на захист поета. Але суд – надто важливий епізод, щоб можна було його просто оминути. В деталях таких судових процесів можна багато чого цікавого розкрити і показати.
Але й це ще не все. Є ще й третя версія. У своєму інтерв'ю режисер сам нам дає підказку, чому цей епізод знято. Він вважає, що «якби в цьому фільмі була постать Медведчука, то найбільші кінопрокатники в Україні не хотіли б це кіно брати в прокат… Ніби цензури, заборони нема, але ніхто ніби нічого не каже, ніхто нічого не забороняє, але є така певна обережність. Є певне таке перестрахування». […]
Але інтрига на цьому не завершується. Бо це не головна причина.
Четверта версія. В іншому інтерв’ю режисер зраджує ще одну цікаву річ: епізод суду над Василем Стусом із фільму вирізали на прохання його сина Дмитра Стуса. […]
«Для сім'ї Стуса є дві болючі теми – суду і відносин із художницею Аллою Горською, – пояснює режисер. – Обох тем Дмитро Стус попросив нас не торкатися. Між Медведчуком і Стусом-молодшим налагоджені відносини. У них були зустрічі і, можливо, спроби Віктора виправдати себе». […]
А взагалі я не розумію, чому режисер повинен питати дозволу в родини, що показувати, а що не показувати? Чи в Гемінґвея, Томаса Мана, Кнута Гамсуна, Августа Стрінберґа або Селінджера нема ще живої родини? Але фільми про них мають багато сцен, які могли б комусь із родини не сподобатися. Росіяни зняли цілий серіал про своїх шістдесятників, де знову ж таки багато скандальних сцен, пов’язаних з Євтушенком, Вознєсєнскім чи Ахмадуліною. І справді, окремі родичі були незадоволені. Але на них ніхто не зважав.
То до кого ж ми апелюємо? До Медведчука, чи до сина Василя Стуса?
Бо якщо режисер хотів зняти трилер, то вбивство коханої поета Алли Горської – це саме те! Бінґо! Ось він сам намагається розслідувати, ось за ним стежать, звучить тривожна музика, ось він у небезпеці.. Тут уже недалеко і до біганини по дахах.
Але... родина проти? І це – головна причина?
Ні. Бо й на цьому інтрига не вичерпана: Дмитро Стус заперечив, що щось забороняв. Кому вірити?
А от режисер Роман Бровко стверджує, що розмову з Дмитром Стусом він записував на відео, але показати його не може, бо Дмитро Стус не дозволив йому це відео оприлюднити.
Та потім усе ж виставив її, де ми чуємо з вуст сина поета про те, що, коли вже шкалювати Медведчука, то чому не слідчих, прокурорів, суддів, донощиків? Рація! Треба зняти серіал і пройтися по всіх. Тоді Медведчук перетвориться на такого собі малюсінького гномика в коротких штанятах, якого за шлейки тримає КДБ. Бідна безвольна маріонетка, яку треба всім жаліти.
Мати рідна Замарстинівська! Але тепер Дмитро Стус виростає в якогось монстра, який усе вирішує. Медведчук тут просто вихідний. Ви гадаєте, що вже отримали всі відповіді на всі загадки цього трилера? Де ж би там!
Бо ви не зазирали до фільмографії Романа Бровка. А там сім русскіх сєріалів. […]
Тобто, знімаючи «Стуса», він паралельно клепав кондовиє русскіє мелодрами. […]
Але таким чином вигулькує ще одна причина, і таки головна. Якщо у фільмі буде епізод з кумом Путіна, то наш режисер пролетить над Росією і російським телебаченням, як фанера над Парижем. […]
А ви кажете…Трилер вийшов хоч куди. […]
Повну версію тексту читайте на Zbruc.eu
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени