Пристрасті навколо виборів президента США трохи вщухли. Не чути тотального "все пропало", яке заполонило Facebook у перші дні після оголошення перемоги республіканця Дональда Трампа.
Завдяки участі у програмі Marshall Memorial Fellows, яка вже близько тридцяти років проводиться американським Фондом Маршала мені випала нагода провести цілий місяць у США. Я перебував у Америці в сам день виборів та у ніч після них. При цьому я відвідав Вашингтон та інші міста країни, зокрема, побував й у так званих swing (or battleground) states, які можуть підтримувати як демократів, так і республіканців – в залежності від кандидата, ефективності його (її) кампанії та інших обставин. Такі штати ще називають "фіолетовими", оскільки саме цей колір виходить при змішуванні синього та червоного – кольорів демократичної та республіканської партій відповідно.
Протягом програми ми зустрічались з різними людьми: функціонерами політичних партій, представниками центральної та місцевої влади, неурядових організацій, бізнесу, громадськими активістами, митцями, тощо. І я хочу поділитись декількома висновками.
По-перше, що я побачив та усвідомив під час поїздки:
1. Виявляється, Америка потерпає від низької явки виборців. Стандартна явка на президентських виборах – від 40 до 50% у кращому випадку, але на місцеві вибори ця цифра менша у 2-3 рази. Дуже дивним мені здалося те, що у всіх штатах ув’язнені не мають права голосувати, а у низці штатів вони навіть не набувають це право знов після виходу з в’язниці. Отже, у дечому ми все ж випереджаємо Америку – наші в’язні голосують прямо у в’язницях, хоча й були випадки, коли цими голосами вдало маніпулювали ті, у кого були важелі влади.
2. Майже усі, з ким ми вели розмову, були впевнені у перемозі Клінтон. Навіть представники Республіканської партії не виказували особливого оптимізму щодо шансів Трампа. Демократам навіть вдалось передати цю впевненість і власним виборцям, які настільки повірили в перемогу, що навіть деякий час не в змозі були нормально сприйняти перемогу республіканця. Пригадую, як уся Times Square, що зазвичай дуже активна та галаслива, мертвою тишею дивилася оголошення результатів у чергових штатах, де перемогу здобував Трамп.
3. Взагалі великі міста – це демократи, маленькі міста та "село" – республіканці. Ця тенденція добре прослідковується зі статистики відданих голосів у штатах, де перемогу (навіть впевнену) здобув Трамп.
4. Цікаво було чути від американців, що це був "lose-lose scenario", і що якби демократи представили будь-якого іншого кандидата, то він (вона) безсумнівно переміг би Трампа, і, навпаки, якби республіканці представили будь-якого іншого кандидата, він (вона) без особливих зусиль переміг би Клінтон.
5. США, як і весь світ, переживає певні економіко-соціальні проблеми, які вже не можна просто "загасити" розумними дискусіями про економічні процеси та програми розвитку. Населення відчуло, що жити стало гірше, а про причини цього краще зміг розповісти саме Трамп. Він сказав людям те, що вони в даному конкретному контексті хотіли почути.
6. Хвороба популізму та гри на національних настроях, нарешті, дісталася й до США. Європа вже відносно давно бореться з цією загрозою – й не завжди виграє – але США зіткнулись з нею по-справжньому лише під час цих виборів. Складається враження, що це «лише початок». Сподіваюсь, партії зроблять належні висновки, оскільки вони мають спільні загальні цілі. Добре, що лідери з обох ключових партій це розуміють – принаймні, мені так здалося.
7. Мабуть вперше в історії американських виборів негатив між пересічними прихильниками обох партій досяг такого високого рівня, коли протистояння часом переходило межу відвертої ненависті до конкуруючого кандидата. Що там вже казати, коли під час закритої вечірки на Хелловін у колі заможних республіканців перемогу в номінації "найстрашніший костюм вечора" одержала пані, одягнена під Клінтон у тюремній робі. Звісно, корупційні скандали навколо Хіларі та її фонду зробили свою справу. Попри те, що нічого доведено не було, американці дуже близько до серця сприйняли навіть можливість корумпованості потенційного президента.
8. Трамп зробив ставку на ту групу населення, яка не дуже активно голосувала під час попередніх виборів. Це здебільшого біле неміське населення, в основному без вищої освіти - так звані rednecks. Мобілізація цієї групи надала Трампові голоси, що не бралися в розрахунки та прогнози на базі попередніх років. До того ж майже усі прогнози показували ймовірну перемогу Клінтон, що певною мірою приспало активність її виборців, які, можливо, вирішили, що й без їх голосів усе буде добре. Аналогічна ситуація, на думку експертів, відбулась і з голосуванням по Brexit, де більш мотивованими та активними виявились саме прихильники виходу Великої Британії з ЄС.
9. Вперше за багато років усі республіканці отримали більшість в усіх головних інститутах влади: Білому Домі, Конгресі та Сенаті. Хто знає, які призначення ще отримає Верховний Суд. Здається, навіть самих республіканців такий розклад дещо лякає: як же ж система стримувань та противаг?
Які висновки варто зробити з цих виборів?
Для США:
- Розрив між елітою та пересічними громадянами у сприйнятті світу та ситуації всередині країни, нарешті, став усім помітний та зрозумілий. Отже, вибори стали певним щепленням, яке може відвернути велику хворобу популізму в майбутньому. До сьогодні інституції в США були настільки сильними, що окрема персоналія, навіть президент, не в силах біла зробити кардинальні зміни. Але так було до сьогодні. Мають бути зроблені правильні висновки та відповідні практичні кроки з боку обидвох сил.
- Політики мають «спуститись з Олімпу», тобто Вашингтону, та почати розмовляти, дослухатись до людей на рівні штатів, округів, міст. Політична система США набагато ефективніше працює саме на локальному рівні (навіть незважаючи на дуже низьку явку на виборах), оскільки політики там значно ближче до виборців. Без цього діалогу наступні вибори можуть принести ще більше викликів та неприємних сюрпризів.
- Треба працювати над тим, аби «залучити» якомога більше виборців, які наразі за якихось причин не приймають регулярно участі у центральних та локальних виборах. Інакше й надалі серед населення поширюватиметься відчуття відстороненості від політичного життя та процесів прийняття рішень.
- Політичним партіям краще та ретельніше обирати кандидатів.
Для України:
- Продовжити реформування, оскільки, в першу чергу, наше завдання – побудувати нову країну. США за нас це не зроблять, про що Трамп власне і говорить.
- Прискорити темпи реформ, оскільки команда новообраного президента США буде набагато більш вимогливою до України, якщо вирішить й надалі надавати допомогу.
- Не думати, що все пропало, і що США миттєво перетворяться на друзів Росії. Трамп – це ще не вся держава США, за ним - уся політична партія, великі фінансові та національні інтереси. А республіканці завжди були більш консервативними як у стосунках із СРСР, так і з Росією.
- Вивчити та засвоїти уроки популізму і роботи з виборцями в США та Європі, оскільки в Україні саме популізм «рулить» на кожних виборах.
Хочу зазначити, що я сам прагнув перемоги Клінтон, як до речі і вся група європейців, що приїхали в США по тій же програмі. Вся група, окрім однієї дівчини з Нідерландів, яка з самого початку прогнозувала перемогу Трампа – прогнозувала, але не бажала. Отже, Європа дуже чітко розставила пріоритети перед виборами. Але наразі пріоритети мають бути зміненими, оскільки сталося дещо неочікуване, чого насправді слід було очікувати.
Більше поглядів тут