Минулого тижня Анатолій Тимощук став асистентом Мірчі Луческу у «Зеніті». Великого резонансу у інформаційному полі ця подія не викликала. Система моніторингу ЗМІ «Медіатека» показує, що пік цитованості одного з найтитулованіших українських футболістів за останній тиждень — усього 106 згадок. І це дуже погана тенденція.
Тимощук завжди був одним з головних обличь українського футболу. І якщо до війни його виступи у «Зеніті» не викликали запитань, то зараз будь-яка публічна особа має стати адвокатом України у інформаційному полі. А входження у тренерський штаб російської команди гравцем такого рівня — це серйозні іміджеві втрати для нашої країни.
Ще один тривожний дзвоник стосовно кейса Тимощука: з цього приводу не було ні офіційної позиції Федерації футболу, ні коментарів перших осіб держави. Хоча на такі події потрібно реагувати. Адже Тимощук — не рядовий гравець, а рекордсмен національної збірної за кількістю зіграних матчів. Крім того, Анатолій має відзнаку «Іменна вогнепальна зброя» за піднесення міжнародного авторитету української держави й інші чесноти.
Тимощук — не рядовий гравець, а рекордсмен національної збірної за кількістю зіграних матчівПро яке піднесення можна говорити, коли володар цієї нагороди буде платити податки в казну країни-агресора — велике питання. Крім того, посада Тимощука у тренерському штабі «Зеніту» — гарна знахідка для російської пропаганди. Якщо українські медіа не надали їй великого значення, то російські обов’язково використають для написання історій у стилі: «Навіть найтитулованіші українські спортсмени шукають щастя у нашій країні».
Ще один важливий момент, який показує вчинок Тимощука — патріотризм має виражатися у чіткій позиції. Мало заплести у волосся жовто-синю стрічку чи написати пост у соціальних мережах. Набагато важливіше залишатися вірним своїй країні і вміти говорити «ні». Навіть на вигідні пропозиції.
Стосовно подальшого розвитку подій, то Тимощуку варто було б чітко пояснити свій вибір українським ультрас та журналістам. Коментаря про те, що він дуже радий стати до роботи і давно цього чекав недостатньо. Крім того, Анатолій має зробити вибір: він з розумними або з красивими: і або до кінця пустити коріння у Росії, або повернутися додому.
Крім того, хотілося б все ж таки почути позицію від українських можновладців. І краще б вона була жорсткою. Це стало б гарним прецедентом. Держава може і повинна реагувати на кроки, які публічні особи роблять у сторону країни, яка вже третій рік веде війну на сході.