Наразі законопроект про адвокатуру та адвокатську діяльність, внесений Адміністрацією президента, знаходиться на розгляді у комітетах Верховної Ради. Це – один з останніх нормативних документів Великої судової реформи. І дуже підступний, бо за фальшпанеллю видимих покращень ховається загроза: система правосуддя ризикує повернутися у радянське минуле, де адвокат стає придатком державної системи звинувачення.
Для країни, у якій лише 0,29% вироків – виправдувальні (2017 рік), це дуже погано. І небезпечно для громадян, у тому числі для політиків і народних депутатів, які, у разі переслідувань, не зможуть розраховувати на кваліфікований чесний захист.
Схема монополізації правосуддя, закладена у новий документ, складається з трьох кроків.
По-перше, адвоката позбавляють інструментів роботи. Зокрема, вводиться відповідальність за «зловживання правом на адвокатський запит», а це ключовий інструмент збору інформації. А також розширює перелік підстав, які дозволять державним органам і посадовим особам відмовляти у наданні інформації за адвокатським запитом.
Так, адвокату надається право збирати докази та ініціювати слідчі дії. Але під час обшуку в адвоката слідчий на свій розсуд вирішуватиме, які матеріали містять адвокатську таємницю, а які ні. Це положення законопроекту дає слідчому відкритий доступ до всіх адвокатських документів. Рішення слідчого можна оскаржити. Проте, ідея зберігати усі вилучені в адвоката документи в суді (де? як забезпечити конфіденційність?) доводить це положення законопроекту до абсурду.
По-друге, влада упідлеглює адвоката. Законопроект вводить у Кримінально-процесуальний кодекс відповідальність за «зловживання процесуальними правами». До зловживань суд зможе віднести скаргу, клопотання, заяву, відвід судді. Що є зловживанням, а що – ні, вирішуватиме суддя за розмитими критеріями. Максимальне покарання – позбавлення права займатися адвокатською діяльністю. Кар’єрні перспективи адвоката будуть залежати від судді, а не клієнта.
У Туреччині незручну адвокатуру влада розділила на регіональні асоціації
Документ спрощує відкриття кримінального провадження проти адвоката. Нині підозру у вчиненні злочину адвокату може вручити лише генпрокурор, його заступник чи прокурор області. Новий законопроект дозволяє передоручати вручення підозри слідчим нижчого рівня. Це суттєве порушення прав суб’єкта зі спеціальним статусом, яким є адвокат.
По-третє, підвісивши на гачок адвокатів, автори законопроекту розраховують взяти під контроль і органи професійного самоврядування. Законопроектом передбачено радикальну перебудову. Зокрема, пропонується знизити кворум для регіональних конференцій, на яких обираються делегати на всеукраїнський з’їзд, обираються члени регіональних та загальнонаціональних керівних, контрольних і дисциплінарних органів.
Кворум пропонується знизити до 10-15% зареєстрованих в області адвокатів. Для проведення рішень буде достатньо звичайної більшості від зареєстрованих, а це 6-8%. У масштабах країни – 2-3 тисячі адвокатів, лояльність яких влада забезпечить змінами до Кримінально-процесуального кодексу, про які йшлося вище.
Це дасть можливість владі контролювати всеукраїнський з’їзд адвокатів, керівні і дисциплінарні органи, уповноважені надавати чи позбавляти адвокатського статусу. А також - квоту адвокатури у Вищій раді правосуддя, ВККС та Кваліфікаційно- дисциплінарній комісії прокурорів.
Таким чином документ віддає ключ до правосуддя в одні руки. Необхідно організувати широку суспільну дискусію на базі альтернативних законопроектів. До діалогу слід залучити представників європейської спільноти, а результуючий документ передати на затвердження Венеціанській комісії.
Події, що відбуваються навколо нового проекту щодо адвокатури, вказують на те, що спроби провести реформу адвокатури тіньовим шляхом тривають, і іншого варіанту її ініціатори не бачать. Наразі, документ може бути відправлений до Венеціанської комісії, при тому без альтернативних депутатських. З 6 вересня жоден з комітетів, через які повинен пройти законопроект, так і не надав своїх висновків. На тлі активної громадської критики і протесту адвокатської спільноти комітети навряд чи дадуть позитивні оцінки очевидно деструктивному плану реформи адвокатури. Це розуміють і прихильники, і опоненти законопроекту.
Європейським експертам, які будуть оцінювати проект, будуть знайомі багато елементів вже реалізованого сценарію передачі адвокатури під контроль Міністерства юстиції. Це сталося в Туреччині, де незручну адвокатуру влада розділила на регіональні асоціації, а потім передала адвокатуру частинами під управління держоргану. Чи вписується такий сценарій в європейські устремління України, питання риторичне.