1. Мова йде про протестне голосування. Люди втомилися від еліти. Втомилися
від корупції і – що важливо – від постійної інформації ЗМІ та сарафанного радіо
чуток про цю корупцію.
2. Ми гірко скаржилися на те, що молодь голосує ногами (не зважає на вибори).
Цього разу, здається, роль молоді в підсумках виборів значно більша, ніж
будь-коли. Тільки молодь виявилася швидше пріколістською, ніж відповідальною.
Крах системи освіти не міг не позначитися на рівні наших виборців.
3. Щось схоже сталося в США, де "народна хвиля" винесла на вершину влади
також досить комічну і непідготовлену до влади фігуру. Але в США президента
тримають за руки дві інші гілки влади – парламентська і судова. Наша виконавча
влада – нестримна.
4. Якщо правдиві чутки про те, що команди Тимошенко і Зеленського домовляються,
то нам доведеться жити в країні, президентом якої буде шоумен, а прем'єром –
Юлія Тимошенко (для неї це друга спроба). Якщо врахувати зовнішньополітичне
становище України, то це не кращий варіант.
5. Шанси Порошенко мені здаються проблемними. У середовищі конкурентів у нього
мало друзів. Виступ Гриценко я прослухав. Опори в опозиційній платформі,
Порошенко явно не знайде. Я не впевнений, що він зможе переломити ситуацію.
6. Своїм неуспіхом в першому турі Порошенко багато в чому зобов'язаний своїм
піарникам. Гасло "Армія, віра, мова" насправді дуже проблематичне. Процент
реально воцерковленого населення, яке орієнтується на ПЦУ невеликий в порівнянні
з прихильниками Московського патріархату. В Одесі та області – це абсолютно
ясно. Проблема мови всю чверть століття нової української державності
використовувалася спритними і не дуже політиками аж ніяк не для об'єднання нації, а для її розколу.
7. Гасло "Кандидатів багато, а президент – один" лише трохи краще.
Шкода, що безсумнівні заслуги нашого чинного (поки) президента залишилися без уваги, ймовірно тому, що були в сфері зовнішньої політики, яка не так хвилює людей, як хотілося б.
Текст опубліковано з дозволу автора
Присоединяйтесь к нашему телеграм-каналу Мнения Нового Времени