По закінченні Другої світової війни, ситуація в Японії була катастрофічна, голод, занепад економіки та інфраструктурна розруха та зруйнована промисловість. Але вже наприкінці 1960-х посіла друге місце в світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х і за обсягом ВНП. Від 1950-х до 1970-х років темпи зростання економіки Японії були найвищими в світі. Ці події отримали назву японського «економічного дива».
Я хотіла б зупинитися на деяких аспектах розвитку Японії та досвіду цієї країни, який можна перейняти й Україні. Сьогодні ми багато говоримо про діалог влади та бізнесу, але очевидно,що результати такого діалогу мають бути вигідні суспільству, стимулювати його розвиток. Нині лідерські позиції у світі займає Японія. Звісно це країна яка пройшла нелегкий шлях від ізольованої від всього світу країни до світової економіки. Що ж допомогло японцям зробити такий стрибок?
Освіта понад усе
Японське керівництво обрало правильну стратегію, воно почало вкладати кошти у розвиток розумового потенціалу населення. Почали створюватися університети, в школах запроваджувалися освітні програми які дозволяли розкрити потенціал учня до винахідництва, інноваційних технологій та конструювання техніки. І це дало свої результати, на сьогодні Японія – найрозвиненіша технологічна країна світу. Освічені люди приймають грамотні рішення - основний з принципів реформ. Не можна сказати, що цей фактор не важливий – він фундаментальний для росту економіки, але він стратегічний, результати таких рішень дають плоди після 5-10-літнього очікування. На фоні того, що освітня спільнота не може нині якісно адвокувати свої інтереси, а активна частина суспільства виділяє всі сили на більш реакційні теми й протистояння ми маємо реальну картину, що в Україні рівень маргіналізації зростає. Неосвічені люди, в першу чергу, схильні до насильства, в меншій мірі готові застосовувати принципи солідарності у своєму житті.
З розвитком освіти, росту економіки, японське суспільство стало більш консолідоване, незважаючи на світові виклики, японці змогли зберегти свою самобутність, яка еволюціонувала в ході їхнього економічного та технологічного зростання. Розвиваючи технології японці не перестали поважати свої традиції. Інша індикативна річ - відношення до старшого покоління й до культури праці. Звісно можна сказати, що важливішим був природній фактор ізольованості держави, важкі кліматичні умови, але, я схильна говорити про суспільний інтелект та модель поведінки в таких випадках. За соціологічним опитуванням, японці одна з небагатьох націй, хто не "боїться старішати" та комфортно відчуває себе в колективі різних поколінь.
Соціальний фактор
Для японців характерним є фактор суспільного діалогу, демократичності, що стало вирішальним у економічному та еволюційному зростанні Японії. Якщо говорити про пряме лобіювання, то цікаво зазначити, що первинно депутатові не заборонялося поєднувати функції законодавця з бізнесом, важливою буда робота Федерації економічних організацій у післявоєнний період, саме вона об'єднувала асоціації підприємців. Іншими впливовими організаціями стали Торгово-промислова палата, Кейдзай Доюкайта Ніккейрен. Не дивлячись на довге існування депутатських "кланів", Японія зуміла трансформувати екзотичне для західного розуміння певних «тіньових відношень» і національного відчуття "честі". Японська форма лобіювання працює, при чому працює системно й ефективно, але вона все ж базується на японських цінностях і в дечому на кулуарних формах перемовин (на відміну від практик відкритої адвокації та лобіювання на Заході), але все ж вона системно контролюється з боку громадськості. Дана система в меншій мірі відома для світу ніж американська. Але подивіться на показники. Я пишу до того, що не варто дублювати моделі, тому що важливі не форми, а змісти, мета, яку ти ставиш під час трансформації суспільних процесів. Освічені люди роблять правильні рішення, ну принаймні це моя особиста думка.