Голова Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун називає зміни, що відбулися у вітчизняній медицині останнім часом, обіцяє революційні трансформації наступного року, дає характеристику своїм критикам і заявляє, що готова допомогти реформувати країну команді нового президента*
Ольга Духніч
Виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун підводиться з-за столу, щоб привітати НВ у своєму кабінеті. Перед нею чашка з кавою та записник із написом Alice’s Adventures in Wonderland — Пригоди Аліси у Дивокраї. Міністерка пояснює: записник подарували їй колеги, бо вважають, що вона — влучний прототип героїні Льюїса Керролла.
Супрун справді нагадує Алісу не лише кольором волосся, а й удачею. Успішний американський лікар-радіолог українського походження, в 2013 році вона переїхала в Україну, де спочатку рятувала поранених на Майдані, а згодом очолила одне з найкорумпованіших міністерств країни. І тепер установа на чолі із Супрун позбавляється поганої слави та впроваджує в Україні системну медичну реформу. Зміни вже відчула на собі первинна ланка медицини, а з 2020 року вони дійдуть до лікарів профільних спеціальностей.
Утім, за три роки на чолі МОЗу парламент так і не затвердив Супрун на посаді міністра, а її діяльність ускладнюється судовими позовами від депутатів ВР.
Про все це за кавою Супрун розповідає НВ, а говорячи про численних недоброзичливців, лишень іронічно посміхається.
_________________________________________________
— Найдорожча річ, яку ви придбали за останні 5–10 років?
— Я багато речей не придбала собі за останні п’ять років, тому це трохи важко сказати. Віднедавна я маю новий iPad і користуюся ним як комп’ютером. Він має клавіатуру, і мені зручно з ним, бо він маленький. Я можу писати на ньому, а також показувати слайди.
— На чому ви пересуваєтеся містом?
— На ногах або в метро, зрідка на таксі.
— Найдивовижніша подорож у вашому житті?
— Найцікавіше було на Галапагоських островах, там, де можна побачити, як відбувається еволюція. Але найдивнішим для мене був візит на Балі. У мене в уяві це були якісь шикарні пляжі. Я була там на конференції Світового банку, та, коли нас везли через місто, мені дуже боліло те, як живуть там звичайні люди.
— Кого або чого ви боїтесь?
— Я боялася раніше, коли охорона здоров’я навіть не була на порядку денному держави. Тепер ми вже є у пріоритетах уряду. Навіть президент тепер говорить про охорону здоров’я — коли таке раніше було? Я не хочу, щоби ті часи повернулися.
— Чи були у вашому житті вчинки, за які вам зараз соромно?
— Мені важливо довести зміни в системі охорони здоров’я до кінця. Мені було б соромно, якби вони зараз зупинилися.
— Ми вже бачимо результати реформи первинної ланки медицини. Якщо підбивати підсумки, що і як уже зроблено?
— Реформа первинної ланки розпочалася рік і місяць тому, і на сьогоднішній день 27,5 млн українців уже обрали своїх лікарів. Останнє опитування на кінець березня засвідчило, що 70% із них задоволені своїми лікарями. 9% — незадоволені, але вони мають вільний вибір їх змінити. Друге: самі заклади первинної ланки вже перейшли на форму роботи некомерційних комунальних підприємств і звільнені від тих правил, які були в бюджетних закладів. Вони можуть оплачувати своїм лікарям роботу за кількістю пацієнтів замість тарифної сітки. Зарплата і сімейних лікарів, і медсестер, що працюють на цьому рівні, збільшилася вдвічі, втричі та навіть подекуди в чотири рази.
Ми також створили можливості, аби приватні заклади могли брати участь у програмі. Їм це вигідно, і кожний п’ятий заклад в нашому реєстрі сьогодні приватний. Пацієнти за декларацією — це постійні пацієнти, тож приватні заклади в них зацікавлені і можуть краще планувати свої бюджети, а пацієнти — отримувати послугу у кращих умовах, ніж у державних лікарнях.
— Україна посідає найнижче місце в Європі за кількістю щеплених дітей. Як змінилася ситуація з вакцинацією з того часу, як ви прийшли в міністерство?
— На жаль, в Україні низький рівень щеплення вже десять років. На другий день, як я прийшла на посаду міністра, разом із рухом Батьки за вакцинацію ми вимагали засідання РНБО з цієї проблеми, але воно не зібралося. Ми почали закуповувати через ЮНІСЕФ якісні вакцини, і одразу забезпечили 100% потреб регіонів, і тільки тоді дізналися, що та потреба не зовсім правильно сформована, багато довідок про вакцинацію було підроблено, бо батьки боялися вакцинувати дітей.
Про фінансування: Феофанія щороку отримує з державного бюджету 600 млн грн, а Національна дитяча лікарня Охматдит — 450 млн грн
У 2018 році ми перейшли на формулу Всесвітньої організації охорони здоров’я і купували вакцини не лише на потребу новонароджених дітей, а також на потребу тих, які, можливо, не були щеплені. Ми змогли закуповувати більше вакцин завдяки тому, що купували їх у міжнародних організацій набагато дешевше. Наприклад, придбали 780 тис. додаткових вакцин проти кору, і це важливо, бо в нас зараз є спалах кору.
Уже наступного року ми плануємо перейти на електронну картку-довідку щеплень, щоб уникнути маніпуляцій. Але даємо цей рік, щоб всі вакцинувалися й оформили правдиві довідки.
Ми також розширили щеплення для дорослих, і вже зараз усі дорослі українці можуть безкоштовно вакцинуватися у своїх сімейних лікарів від кору. Від початку спалаху в Україні захворіло близько 100 тис. людей, з них десь 40–42% — це дорослі люди.
— Як сьогодні відбувається реформа швидкої допомоги?
— Швидка допомога — це не дуже хороший термін. Бо це є екстрена медична допомога, яка надається у дуже особливих ситуаціях. Наказ МОЗу про те, що таке екстрена медична допомога, було чітко виписано ще у 2009 році, не ми це придумали. Це перш за все робота з пацієнтами, у яких серцеві проблеми, інсульт, травма, що загрожує життю, коли є проблеми з диханням, висока температура із судомами — реальні випадки гострої небезпеки життю. Сьогодні 70–75% часу бригади виїжджають на звичайні проблеми, які може вирішити сімейний лікар або педіатр. На невідкладні стани, які не є екстреними, і це вкрай неефективно. Тому екстрена допомога ними надалі не буде опікуватися.
Зараз у межах пілотної програми ми навчаємо бригади екстреної допомоги нової професії парамедика. Наприкінці місячного курсу такі бригади складають практичний та письмовий іспит. Якщо вони його проходять, то стають парамедиками і мають підвищення зарплати. Із 24 лікарів першої групи іспит склали тільки 16. І це показує стан екстреної допомоги у країні. Лікарі швидкої працюють здебільшого як лікарі первинної ланки й поступово втрачають знання за профілем. Тому ми не лише підвищуємо кваліфікацію, а й відкриваємо трирічне навчання на парамедика у Тернопільському національному університеті.
— Якою тепер буде невідкладна допомога, якщо медики швидкої її не надаватимуть?
— Невідкладну допомогу мають надавати сімейні лікарі. Це може бути, як у багатьох країнах світу, одна амбулаторія, де є десять лікарів, і кожного дня один лікар чергує — обслуговує невідкладні стани. Або виїздить до пацієнта, або приймає його в себе. Якщо це ніч, то має бути черговий лікар, із яким пацієнт може поспілкуватися. Уже є програми в сільський медицині, де сільським лікарям були надані машини, щоби вони могли виїжджати до своїх пацієнтів, якщо є проблема.
ВОНА ПРАЦЮЄ: Лише за три роки в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун не тільки розпочала масштабну реформу медичної сфери, а й залучила до лав міністерства багато молодих професіоналів
— Ви анонсували другий етап медичної реформи на 2020 рік. Який вигляд матиме цей етап?
— Цього літа має розпочатися пілотна програма Безкоштовна діагностика. Ті лікарні або діагностичні центри, які надають такі послуги, як рентген або ендоскопічні дослідження, та підписали договір із Національною службою здоров’я, обслуговуватимуть пацієнтів, яких направив сімейний лікар, безкоштовно. За них сплачуватиме Національна служба здоров’я.
— Коли реформа торкнеться профільних лікарів — кардіологів, неврологів тощо?
— Восени Верховна рада має проголосувати, який саме пакет послуг буде покриватися через Національну службу здоров’я. Коли це станеться, ті лікарні або поліклініки, які вже є неприбутковими підприємствами, підпишуть із нею договір і зможуть отримувати оплату за послугу пацієнту там, де вони її надають. Якщо ваш сімейний лікар направляє вас на прийом до кардіолога, ви обираєте кардіолога, і саме він буде отримувати гроші за надану послугу на свій заклад.
Це має істотно змінити заробітну плату і для лікарів другої ланки. Звісно, якщо їх заклад стане неприбутковим підприємством, а керівництво лікарні підпише з лікарями новий трудовий договір.
Уже не буде тарифної сітки, загальних вимог до кількості лікарів на ліжко-місце та інших ще радянських вимог. Розрахунок базуватиметься на тому, які вимоги має задовольняти лікарня, щоб якісно надавати послугу. Скажімо, якщо це хірургічне відділення, то має бути певна кількість навчених, освічених хірургів, медсестер, ліжок. Мають бути в наявності певні ліки. Тільки тоді заклад може надавати хірургічні послуги, і їх буде оплачувати держава.
Наступний рік буде перехідний і, зрозуміло, трохи шоковий, бо буде багато турбулентності, нерозуміння того, що відбувається. Але не буде такого, що всіх звільняють і всі лікарні зачиняються. Ми поступово організуємо процес так, щоб ті лікарні, які надають найбільше допомоги, отримали найбільшу інвестицію.
— Що буде з відомчими лікарнями, такими як Феофанія, чи будуть вони приймати всіх громадян, як того вимагає закон?
— Так, закон про державні фінансові гарантії в медичній сфері передбачає, що з 1 січня 2020 року всі кошти, виділені на медицину, окрім коштів військових відомств, армії чи Нацгвардії, мають іти через Національну службу здоров’я. Зараз є паралельні системи, де лікуються ніби високопосадовці та Національна академія медичних наук. Вони фінансуються окремо. Закон вимагає, і ми як МОЗ вимагаємо, щоби пацієнти мали доступ до всіх лікарень. Ми вже маємо перемовини і спілкуємося з керівництвом Феофанії і з керівництвом Національної академії медичних наук, щоб їхні послуги були оплачені через Національну службу здоров’я. Заклади будуть доступні для всіх українців. Не лише для високопосадовців. Феофанія відкривається для всіх, і це правильно.
Ну і щоб ви розуміли про фінансування: Феофанія щороку отримує з державного бюджету 600 млн грн, а Національна дитяча лікарня Охматдит — 450 млн грн.
— Як відбувається ваше спілкування з певним колом депутатів, які вас критикують, іноді досить брутально?
— Ось, наприклад, на бюджетному комітеті вони багато некоректних і негарних речей казали проти мене й вимагали від мене вибачення за те, що я пишу у Фейсбуку. Хоча на самому комітеті вони дуже некоректно поводилися.
Вони мають свій дивний спосіб співпраці. Казали, що ми не співпрацюємо з ними, а пишемо замість цього пости у Фейсбуку. При цьому вони пишуть закони, що регулюють медичні питання, а нас не запрошують, коли їх розглядають, і кажуть, що це нормально.
— В Україні відбулася зміна президентської влади, невдовзі відбудеться зміна парламентської — на ваш погляд, це може загальмувати процес медичної реформи? Чи певні зміни вже стали невідворотними?
— Політичні зміни у країні не повинні змінювати важливу політику, яка є в Україні. Ми знаємо, що йдемо в НАТО, ми знаємо, що йдемо в Європу. Так само і медична трансформація, яка розпочалася, повинна тривати. У неї вже є багато успіхів, і це буде складно скасувати, бо люди звикають до зручних і правильних речей. Що ми би хотіли почути від нової команди, то це те, як ми можемо їм допомогти, бо реформа реалізується у правильному напрямку.
— Якщо станеться так, що після завершення електоральних процесів ви вже не будете виконувати обов’язки міністра охорони здоров’я, чи плануєте ви продовжувати працювати в Україні, піти в політику вже як народний обранець?
— По-перше, я є громадянка України. Я залишаюся в Україні й далі працюватиму тут. І сподіваюся, що зможу в будь-який спосіб далі допомагати, щоб ця трансформація відбувалася.
По-друге, я вже є в українській політиці, виконуючи обов’язки міністра. Побачимо, як буде далі. Бо я би хотіла бути на тому місці, де допомагатиму розвивати не лише охорону здоров’я, а й будь-які справи на користь України.
* На прохання голови МОЗу Уляни Супрун інтерв’ю з нею друкується українською мовою