(предыдущие дни читайте здесь)
День двадцятий
Нас повели кидати гранати. Поки перші два взводи кидали (у них був іспит), інших відвели неподалік, щоб ми там чекали. Місце, де ми чекали, - закинуті навчальні приміщення. Походив по них трохи - пофотографував.
Потім в нас покликали. Спершу почали з того, що показали, як готується коктейль Молотова. Кожен налив у пляшку суміш і заткнув горло пляшки шматою. Там, як виявилось, не все просто з тим, як зробити цей шнур, щоб він ні в пляшку не впав, ні з пляшки не випав.
Цікаво, чи будуть коли-небудь викладати збирання барикад з шин на швидкість?
Згодом ми кинули цей коктейль Молотова в бетонну споруду. Потім - гранати. Одягся у бронежилет, каску і побіг.
Гранати видають між тим місцем, де всі чекають своєї черги, щоб кинути, і окопом, з якого кидають. Отже, добіг я до «складу» з гранатами. Видали РГД і ще одну протитанкову кумулятивну (вибачте, але за день мені вивітрилась її назва). Запали окремо, все окремо. Скручувати їх треба вже перед кидком. До моменту скручення «гранатами можна у футбол грати», так мені пояснили пізніше. Але це мені пояснили вже після того, як я перелякався, заспокоївся, знову перелякався, знову заспокоївся і кинув гранату.
Події, які зараз відбуваються, зводять докупи особливих людей зі схожими цінностямиОтже, я біжу до окопу. В руках у мене розібрана граната, якою полюють на танки, і я боюся впасти. Прибігаю. Першою я кидаю кумулятивну протитанкову гранату. У неї є парашут, який їй дозволяє правильно приземлитись на танк. Капітан пояснює, як її привести в бойове положення. Я скручую, розгинаю вусики, витягаю кільце і кидаю подалі. Ми присідаємо. Я думаю: цікаво, а вона вже приземли…бабаххх…лась?
Приземлилась.
Беру другу гранату, капітан пояснює, що з нею робити. Роблю. Розгинаю вусики, витягаю кільце, кидаю. Трохи довша пауза. І теж бабах. Трохи менший. Біжу назад і радію. Перший раз в житті я кидав гранату. Свято.
Далі ми чекали, поки всі інші докидають. Нашу групу відправляють на інший навчальний пункт. Тут нам інструктор показує, як можна з допомогою запалу від гранати і пластиковою пляшки зробити непогану сигнальну розтяжку - це коли треба тільки звук.
Далі хлопці фотографувались біля танків. Потім - обід зі свіжими помідорами і цибулею. Потім приїхали волонтери, які будуть викладати тактичну медицину. Вони привезли нам кавун. Це дуже всіх потішило. Подарували нашій роті маскувальну сітку, а мені - плетений паракорд.
Ввечері ми відпросились до волонтерів у гості. Гітара, м'ятний чай і розмови про різне. Наприклад про те, як працівники однієї ІТ-фірми вирішили відраховувати 1,5% податок на солдатів, хоча вони його не мають платити. І про те, як за рік вони зібрали 5 млн грн. А ще про те, що події, які зараз відбуваються, крім всього поганого, ще й зводять докупи особливих людей. Зі схожими цінностями і світоглядом. І це добре.
Отакий був вчорашній день.
День двадцять перший
На сніданок не ходив. Відпросився виспатись. Сьогодні у деяких людей з нашого взводу окрема програма. Тести, переселення і т. д. Тому можна було встати о 8:00.
Тестів було багато. Складали довго. Потім переселення. Тепер я живу у новому місці.
Які тести і чому переселення? Зараз триває відбір людей у кілька експериментальних груп. Моя функція - описувати, як триває підготовка цих експериментальних груп тут у Десні. Експериментальних з різних боків: з точки зору фізпідготовки, з точки зору тактики і т. д. Принаймні, так нам про них говорили.
Зараз нас переселили з нашого попереднього місця. Через деякий час, можливо, відселять взагалі окремо від усіх.
Оце все.
Завтра підйом зранку, і на рукопаш. А іще сьогодні йшов дощ і стало прохолодніше.
Текст публикуется с разрешения автора.
Продолжение дневника Майкла Щура будет опубликовано в разделе «Мнения». Следите за обновлениями