2 листопада з Facebook заступника Кличка Іллі Сагайдака (щоправда, допис він потім встиг відредагувати) кияни дізналися, що Голосіївський проспект збираються перетворити на шосе у вісім смуг з підземними переходами. Наступного дня активісти та місцеві мешканці оголосили про акцію протесту проти цього рішення. Давайте розберемося, чому так сталося, і що означають вісім смуг безперервної магістралі в житловому кварталі Голосієва.
Нехтування транспортною моделлю
Ми живемо у високотехнологічну епоху, розрахунки «на колінці» і ділення у стовпчик відійшли в минуле. Корпорації, міжнародні організації, цілі міста збирають і аналізують великі дані. Сьогодні кожне рішення перед ухваленням надійніше і дешевше прораховувати на комп'ютері.
У Києва нещодавно з’явився точний і дуже дорогий інструмент - транспортна модель. Вона була замовлена містом на гроші з бюджету на замовлення Департаменту містобудування та архітектури. Це програма, в яку вводяться вхідні дані, що описують запропоновані зміни, і вона видає результат: як зміняться потоки автомобілів та пасажирів громадського транспорту. Це завжди готова відповідь на питання, «що буде з містом, якщо…». Транспортна модель набагато компетентніша за всіх радників Кличка разом узятих, а ще їй неможливо дати хабаря.
Якщо побудувати беззупинкову магістраль, потік автомобілів швидше доїде до наступного затору
Але чомусь в питанні Голосіївського проспекту Київська адміністрація Кличка поспішила видати рішення, просто проігнорувавши розрахунки на комп’ютері - ми фігачимо великі інфраструктурні зміни без проекту, технічного завдання, досліджень і моделювання.
Затори, затори, затори
Щоб заторів ставало менше, потрібно розширяти дороги, будувати розв’язки і прибирати світлофори. Так думали європейські планувальники десь у 1950-1970-х роках, за що жорстко поплатилися і змушені були потім перебудовувати свої міста. В Україні так досі мислять деякі таксисти і чиновники КМДА. Якщо побудувати беззупинкову магістраль, потік автомобілів швидше доїде до наступного затору. Фізика - дама жорстока і безкомпромісна. Усунення світлофорів та розширення автошляхів спровокує зростання кількості автівок на дорогах, а оскільки такі шляхи стають найкращою альтернативою, водії починають планувати свої маршрути через нові магістралі. Як наслідок - поліпшення, які мали призвести до усунення заторів, спровокують їх в інших частинах міста в значно гіршій формі.
Втім, це не єдина причина, чому розширення вулиць – зло. Якщо постійно розширювати дороги за рахунок тротуарів і пішохідних просторів, це зробить життя пішоходів, батьків з дитячими візочками та літніх людей просто нестерпним. Уявіть собі, раніше мешканці району могли, вийшовши з дому, спокійно перейти вулицю та без зайвих перешкод здійснити коротке переміщення на прогулянку чи в магазин. Але тепер пішоходові доведеться робити додатковий «крюк» до підземного переходу і спускатися під землю. На додачу до цього, розширення вулиці призведе до зростання швидкісного режиму на вулиці, а це безпека та шум. Саме тому, якщо міста й будують швидкісні магістралі, то виключно за межами густонаселеної забудови.
І останнє – простір. Дороги, парковки – все це «з’їдає» міський публічний простір. Якщо вулицями не гуляють люди, вони не спілкуються одне з одним; магазини, кінотеатри, кафе з літніми терасами не заробляють гроші; не розвивається малий та середній бізнес з його податками в бюджет. Це замкнене коло, бо коли місця відпочинку та споживання зникають, а до найближчих можна дістатися лише подолавши автомобільну відстань, люди починають залишати такі райони. Це закінчується спустошенням центральних частин міста, з перетворенням їх на офісні центри, порожні вечорами та у вихідні, появою житлових масивів з великою концентрацією мешканців та вкрай низькою кількістю робочих місць та виникненням величезних торгових центрів між ними. В результаті мешканцям міста доводиться долати великі відстані, і багато хто надає перевагу автомобілям. Рух по колу продовжується.
У випадку з Голосієвом ми затягуємо через магістраль беззупинкового руху приміський трафік і трафік з околиць прямо в центр Києва. Весь цей потік машин врешті-решт упреться в Либідську, Велику Васильківську, Антоновича, Жилянську, Саксаганського, а також у міст Патона чи Печерський міст. Наслідком стануть затори, затори, більше заторів. В цих районах найбільше робочих місць, і люди дружно їхатимуть сюди щоранку і вертатимуться щовечора.
Такі дії київської адміністрації є просто неадекватними. Ну не можна роками робити те саме, продовжувати будувати нові розв’язки та розширювати дороги, і сподіватися отримати інший результат. Чи не краще запозичувати передовий європейський досвід, а не наступати сто разів на ті самі граблі, на які США наступили в 1920-х, а Європа - в 1950-х?
Екологічна катастрофа
4 листопада набула чинності Паризька угода, яку схвалили щонайменше 55 країн, включно з Україною. Її суть в утриманні підвищення глобальної температури на Землі в межах не більше 2°С та в зменшенні ризиків та впливу зміни клімату. Це зараз звучить, як насмішка, оскільки саме цього літа над Києвом з’явився так званий серпанок, тобто смог, через скупчення в повітрі шкідливих речовин від вихлопів автомобілів. Гранично допустимі концентрації оксиду вуглецю перевищені в 1-2 рази, по діоксиду азоту в 2-5 разів, формальдегіду – в 2-4 рази. Якщо ми не переглянемо транспортну політику автомобілецентризму на користь громадського транспорту, розвитку велоруху і зручних пішохідних зон, Київ дуже скоро перетвориться на Пекін, і ми всі ходитимемо в гарних респіраторах та стильних марлевих пов’язках. Щоправда, таки не всі, частина може просто не дожити. «Приємний бонус» життя у вихлопних газах - збільшення кількості хворих на інфаркти, астму та рак легень. Найцинічніше у цій історії – що проект автомагістралі у вісім смуг підтримав міністр екології Остап Семерак. Можливо, панові міністру варто погуглити значення слово «екологія»?
Недоступність та психологічний дискомфорт
Уявіть, що ви любите гуляти в Голосіївському парку. Любили гуляти – забудьте. Швидкісне шосе відріже ваш будинок від національного природного парку. Вулиця перестане бути спокійною, якщо з неї прибрати світлофори, зебри, не робити піднятих наземних переходів чи острівців безпеки - тільки хайвей, тільки хардкор. Натомість міська влада навикопує підземних переходів, якими ввечері буде страшно й небезпечно користуватися. А якщо ви людина у віці, батьки з колясками, велосипедисти чи люди з інвалідністю - взагалі забудьте про той парк. Скоріш за все, вам буде реальніше перебігти магістраль, аніж скористатися аутентичним українським підземним переходом з крутими сходами і рейками під виглядом пандусів.
Згідно із сучасними дослідженням, перевищення норм шумового забруднення та швидкий рух предметів навколо викликає у містян відчуття тривоги, постійного стресу, і це негативно впливає на здоров’я та самопочуття. Людям, у яких на «магістраль» виходять вікна, можна лише поспівчувати та видавати молоко «за шкідливість».
«Наїзд» на національний парк
Голосіївський парк має статус національного, його було створено відповідно до Указу президента України. В парку є червонокнижні рослини і рідкісні тварини. При будівництві восьми смуг шосе з підземними переходами, тротуарів та буферної зони до нього кордони парку можуть зачепити. Це при тому, що за законом, кордони національного парку може змінювати лише президент України. За нашої інформацією, Голосіївське комунальне підприємство з утримання зелених насаджень має охоронний договір по парку, а голова підприємства не підписав дозвіл на будівництво цього об’єкту. Але навіщо, коли рішення можна «протиснути» згори? Наприклад, через міністра екології Остапа Семерака.
Брехня та непослідовність
Після усього переліченого це здається дрібницею, але тим не менш. Зрілі відповідальні політики відрізняються від пластикових популістів тим, що притримуються задекларованого курсу. Як же КМДА та особисто Ілля Сагайдак відмовляється від нещодавно заявленої Нової транспортної політики, згідно з якою пріоритет надається пішоходу, велосипеду та громадському транспорту? Все ж так добре починалося. Віталій Кличко відмовляється від правильних, сучасних, європейських норм, коли йому це вигідно. Розвинені країни зробили висновки зі своїх помилок у 50-ті, і узагальнили всі уроки в принципах сталої міської мобільності. Побудова 8-смугової автомобільної магістралі прямо суперечить цим принципам, це взагалі найгірше, що можна зробити. В Амстердамі чи Стокгольмі на мера б давно наїхали зі злості на велосипеді чи трамваї.
І все заради чого? Що ми маємо в підсумку? Мільярди наших з вами грошей закопуються в будівництво хайвею, так само, як закопується рейтинг мера та його команди.
Більше поглядів тут