Пять мыслей к третьей годовщине Майдана

Мнения

21 ноября 2016, 19:37

Виктор Андрусив

Кандидат политических наук, работал и.о. заместителя главы Донецкой областной ВГА

Революция не дискредитирована, жертва Небесной сотни не нивелирована

1. Третя річниця революції є точкою трансформації Петра Порошенко. Аналітично і інтуїтивно я відчуваю, що президент переходить на темну сторону - віддає перевагу керованості над поривом.

Реформаторський піар-похід у владу остаточно завершений із виходом Саакашвілі й ряду постмайданних політиків. Експеримент шокової терапії визнано невдалим. Порошенко, побоюючись викликів дестабілізації, повертатиме все більшу кількість старих кучмівських та регіоналівських кадрів. Таким чином, робиться ставка на стару, але робочу систему. На цьому тлі буде відбуватись все більше зближення його та екс-регіоналів, як певний стабілізаційний пакт під благословенням різних олігархів.

2. Третя річниця революції є точкою відступу. Навіть найбільш затяті оптимісти і "ура-реформатори" визнають поразку зусиль останніх трьох років на радикальну трансформацію. Так, ми визнаємо зміни, але кажемо, що вони не достатні. Ми розуміємо, що система нас переграла, і у нас немає нових стратегій на перемогу.

Відступ - не є поразкою. Відступ потрібний, щоб перегрупуватись, змінити підхід та підготувати новий план штурму.

Президент переходить на темну сторону

3. Нинішня річниця революції є точкою переходу до стратегії, яку я сформулював як "можливість - спроможність - результат". Немає змісту битись за владу, якщо ключовим уроком останніх років стала відсутність спроможності творити зміни. Я відповідально заявляю, що жодний світовий геній не продемонструє радикальних змін в системі української влади. Ніхто сьогодні немає спроможності створити такі зміни. Тому перехід до розбудови такої спроможності є стратегічним завданням: формування системи кадрів, рішень, ресурсів.

4. Третя річниця революції є точкою, в якій ми маємо визнати неможливість об'єднання контреліт. Жодні молоді і немолоді партії, організації і рухи не можуть об'єднатись, хай би скільки до цього не закликали Facebook, лідери думок і моральні авторитети. Цього не сталось за три роки, не станеться і надалі. Тим не менше, суспільство потребує нового суб'єкта вираження своїх інтересів. Звідси є два виходи: перший - це модель Майдану або Пакт, коли люди з взаємною неприязню та амбіціями, домовляються про взаємне непоборювання і повністю концентруються на знищенні загрози. Друга - це коли в результаті ще більших потрясінь і дезінтеграції в суспільстві виникне новий суб'єкт, завданням якого буде помста та повне зачищення існуючої еліти (див. Ленін).

5. Нарешті, третя річниця революції доводить, що революція не дискредитована, а жертва Небесної сотні не знівельована. Пам'ять про них жива. І в сотнях людей горить вогонь обурення і готовність до дій. Просто він поки що не вирвався назовні.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Більше поглядів тут

Другие новости

Все новости