Незважаючи на те, що у Донецьку небагато людей підтримували Євромайдан, але я ходила по місту з євромайданівською стрічкою на сумці, на машині в мене була наліпка "Ми Є" з елементами прапору Євросоюзу. Жодного разу ані мою машину, ані мене ніхто не образив, жодного разу не пошкодив мою машину. Хоча деякі люди і дивились з подивом на це. Вам здається це дивним? Аж ніяк. Звичайні люди в більшості вважали, що будь-яка людина має право на власну думку. На Євромайдан пам'ятаю приходили люди, які його не підтримували, їм надавали слово, і вони говорили свою думку з цього приводу.
На київському Євромайдані, коли дізнавались, що я з Донецька, намагались показати мені все добре і гарне, що є: які люди, як допомагають, як приносять харчі та ліки, як вони ночують в КМДА. Дивувались, що я з Донецька прийшла на Євромайдан, а не на антимайдан. Але якби людина з антимайдану опинилася в КМДА, то вони з не меншим завзяттям робили б їй таку саму екскурсію.
Важкі часи почались для донецького Євромайдану приблизно в ті ж часи, що і в Києві. Але приходили ображати майданівців не звичайні пересічні громадяни, а саме найняті Партією Регіонів "тітушки", що були кримінальниками.
А от вже з початком "русской весны", коли масово почали завозити автобусами росіян з Ростовської області та криміналітет з маленьких міст Донеччини, вже було небезпечно виходити навіть з українським прапором. Але в той же самий час було єднання патріотів України, які виходили під українськими прапорами, не зважаючи на небезпеку.
Ми забули за що стояв Євромайдан: за рівні права, за свободу думки та словаДо чого всі ці спогади? До того, що я сумую за тими часами, коли патріоти України були єдині, і не вішали ярлики ненависті на тих, хто не погоджувався з їхньою думкою. Зараз вноситься розкол серед громадян України, терміново шукаються додаткові лінії розбрату серед нас, щоб спровокувати протистояння між нами, розбити нашу єдність, бо як відомо, по одному легше нас буде перемогти. До того ж нарешті, Росія зможе продемонструвати картинки, що Україна неспроможна жити в єдиній державі, що люди не можуть зрозуміти одне одного, і взагалі в Україні громадянська війна.
Деякі "патріоти" роблять це свідомо за кошти Москви, як організатори блокади, а деякі патріоти роблять це несвідомо згідно своїх переконань, як ті, хто пропонує скасувати 8 березня та 1 травня, як ті, хто підтримує законопроект з "мовними патрулями". Але що найгірше, це те, що й ті і ті – не терпимі до іншої думки, не готові чути людей, які проти блокади, проти здачі Донбасу та побудови стіни, які хочуть і надалі вихідний день на 8 березня, які проти примусу в питаннях мови, а за еволюційний розвиток цього питання. Одразу навішують на таких людей ярлики на кшталт "агент Кремля", "сєпар", "комуніст", "не патріот", "проплачений", "зрадник" та ін. Люди, патріоти України, схаменіться нарешті. Так не можна. Деякі російськомовні громадяни України більші патріоти за деяких україномовних, що тікали на заробітки за кордон від мобілізації, і не завжди до західних сусідів. Не можна казати, що хто не з нами, той проти нас! Багато хто не підтримував в Донецьку Євромайдан, але виходив на захист Єдиної України під українськими прапорами, не зважаючи на небезпеку.
Ключове зараз – Єдина України! І ці слова перших днів війни не можна зраджувати! Бо якось ми забули, що наш ворог в Москві, а не всередині країни. Ми забули за що стояв Євромайдан: за рівні права, за свободу думки та слова. Адже саме це має для мене найголовніше значення.