Нещодавно до парламенту було внесено законопроект, яким пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу (КПК) у частині застосування застави. Ідея законопроекту зрозуміла: ніякого визначення застави для затриманих корупціонерів. Тобто, суд має визначити або менш суворі заходи забезпечення, або взяти під варту без права внесення застави.
Мета, яку хотять досягти автори законопроекту, зрозуміла: максимальні гарантії неуникнення затриманих корупціонерів від відповідальності (щоб не втекли), і відповідно задоволення суспільства.
Чи досягнуть запропонованим законопроектом мети? Так, в цілому – так: ніякого виходу під заставу у випадку затримання за корупційні злочини, активне неперешкоджання і навіть співпраця.
Прикметно, що саме розміри визначених застав активно використовують в публічній комунікації причетні до операції, чомусь (помилково) ототожнюючи це зі сплаченими “корупціонерами” до бюджету коштами (насправді ні).
Ніякого виходу під заставу у випадку затримання за корупційні злочини, активне неперешкоджання і навіть співпрацяАле чи відповідає спосіб вирішення проблеми її меті? От тут складніше.
Уся логіка кримінального, а отже і кримінального процесуального кодексу, полягає у пропорційності.
Тобто, відповідність негативних наслідків для особи суспільній небезпечності вчиненого нею протиправного діяння.
По змісту ст. 183 КПК бачимо приблизно наступне: застава не визначається у тому випадку, коли затриманий підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (5 і більше років позбавлення волі).
У пропонованому законопроекті, бачимо незастосування застави навіть у випадках передбаченого Кримінальним Кодексом (КК) менш суворого за позбавлення волі виду покарання.
Таким чином, не визначати заставу за корупційні злочини не є пропорційним суспільній небезпечності вчиненого, тому може бути легко оскаржено в Європейському суді з прав людини.
Цікаво, що Генеральний прокурор у коментарях до посту співавтора законопроекту народного депутата Мустафи Найєма пише, що більшість затриманих у тому самому поліцейському блокбастері з гелікоптерами – по ст. 191 КК, тобто не за вчинення корупційного злочину. Тим самим натякаючи, що законопроект не дуже й треба. Однак, на цей коментар пан Мустафа доречно зауважив про відсутність зворотньої дії закону в часі, тобто незастосовуваність законопроекту до цих затриманих осіб в будь-якому разі.
Для вирішення деяких недоліків законопроекту, доцільно було б додати до переліку випадки, коли не визначається застава. Однак довести пропорційність у незастосуванні застави у цих злочинах буде непросто.