Лідери Каталонії зараз хто-де: у вигнанні, в’язницях чи на волі під підписку про невиїзд. Щоб позбутись радикалів, Мадрид оголосив позачергові вибори, але партії за незалежність утримали абсолютну більшість місць у парламенті. І ті взялися готуватися до перепризначення Карлеса Пучдемона в президенти. Та щось пішло не так.
У підвішеному стані
Кінець січня 2018 року дав каталонцям нову надію, що Карлеса Пучдемона, який переховується у Брюселі, знову оберуть президентом. У передостанній день місяця багато людей зібралося біля Парламенту в парку Цитаделі, чекаючи новин. Але засідання…не відбулося. Спікер Руже Торрент його скасував. Але цьому передувала ціла історія.
Каталонські депутати їздять в Брюсель, як на роботу. От тільки поки даремно. Пучдемон не може повернутися до Іспанії, щоб його не арештували, а Конституційний Суд заборонив призначати його президентом віддалено. Це лишило політику Каталонії у підвішеному стані.
Інформації про подальші плани коаліції «індепендистів» обмаль. І це виправдано – будь-що може коштувати їм у тому числі свободи.
Насправді, «індепендисти» не переносять одне одного
Якщо найближчим часом партії не домовляться і не проведуть засідання, Каталонію очікують нові парламентські вибори. Там про-мадридська партія “Громадяни” може набрати ще більше голосів.
Ситуацію для “індепендистів” ускладнює міжпартійна боротьба всередині коаліції. І вона аж ніяк не нагадує серйозну політику. Позбавлені своїх лідерів, які тепер у в’язницях чи вигнанні, каталонські чиновники намагаються знайти точки дотику. А Мадрид все сильніше затягує зашморг на їхніх шиях.
Спікер Торрент спікер поки не зміг об’єднати партії для вироблення єдиної політики спротиву та лише каже, що його обов’язок – “захищати усіх депутатів”. Та факти свідчать про інше.
Якщо парламент не схоче розписатися у перемозі Кабміну Іспанії, труднощі неминучі.
А він, якщо вірити злитій переписці Карлеса Пучдемона та його колишнього міністра Тоні Коміна, таки “перемагає”. Щоб зрозуміти чому, слід пірнути глибше у каталонську політику.
Образи, паніка, радикалізм
Неділя, 28 січня: розбрат в Брюсселі
Ця історія починається з "катастрофічної" зустрічі за два дні до сесії парламенту Каталонії. До Пучдемона приїхали представники “Разом за Каталонію” (JxCat) і “Лівих Республіканців” (ERC) - двох основних партій за відділення від Іспанії.
Зустріч була довгою і напруженою. Сторони обговорювали плани, програму та альтернативу Карлесу Пучдемону. Аж раптом тривожний дзвіночок від обурених JxCat: "Проблема в тому, що ERC не хочуть голосувати за Пучдемона, але не говорять. Нехай скажуть!"
Понеділок, 29 січня: лист президента
У вигнанні президент Каталонії теж не сидів склавши руки. Ключовий момент: Пучдемон написав Ружі Торренту, спікеру парламенту Каталонії, лист, в якому просив забезпечити його призначення навіть у випадку, якщо КС (про це нижче) знову заборонить віддалене голосування.
Лист дуже розлютив як Торрента, так і керівництво ERC, яке вважало це неприйнятним тиском. Якби Пучдемон не відправив лист, можливо, пленарне засідання могло бути проведено.
Офіційно, Торрент все ще підтримував Пучдемона, як єдиного кандидата, але всередині ERC вже знали, що засідання не буде. По-перше, вони не отримали передвиборчу програму Пучдемона. Та і потім, там і гадки не мали, чи збирається він приїхати, зважаючи на очевидну загрозу затримання.
Він не приїхав. Напруга дійшла своєї вищої точки.
Вівторок, 30 січня: вибух котла
У день парламентської сесії відбулося відразу кілька подій. Спочатку, Конституційний Суд відмовив у задоволенні апеляції від команди Пучдемона щодо його призначення, залишивши попереднє рішення у силі (призначення тільки за фактом особистої присутності + дозвіл на це від судді Верховного суду, з огляду на ордер на арешт в Іспанії). Зайве казати, що це – нереальний сценарій.
Справа в тому, що свого часу Державна Рада при Кабміні заявила, що не бачить нічого кримінального у віддаленому призначенні. Як писали іспанські ЗМІ, від цієї новини Мадрид “впав у стан паніки та галюцинації”. Та рішення ДержРади є лише консультативними. Кабмін передав справу на розгляд до Конституційного Суду.
Суд не задовольнив вимог, але поставив для призначення умови, які й спричинили всі ці труднощі.
Та після того ERC різко здала назад і відмовилася від віддаленого призначення, хоча деякі депутати закликали спікера Торрента ігнорувати суддів.
Той же без попередження скасував пленум. Деякі каталонські політики почали закликати людей з парку прориватися до будівлі Парламенту.
Між іншим, Пучдемону дзвонили 5 разів, але він…не зберіг номер Торрента в телефоні, а тому не відповів «аноніму».
У JxCat поскаржилися, що спікер не спробував альтернативні способи зв'язку через інших політиків. Знову почалися сварки. Насправді, «індепендисти» не переносять одне одного – вкупі їх тримає лише омріяна незалежність. І цим сповна користується Мадрид.
Що далі?
Тож які шанси призначити Пучдемона президентом Каталонії? Треба імпровізувати з наявними легальними інструментами.
Наприклад, включити до гри Асамблею Обраних. У 2016 році цю так звану платформу створили з метою «консультувати щодо демократичного захисту каталонських інституцій, гарантування здобуття незалежності Каталонією, особливо у випадку їх заборони». Асамблея об’єднує усіх обраних чиновників – міністрів, депутатів парламенту Каталонії та Конгресі Іспанії, іспанських сенаторів, мерів та їх радників. Загалом, більше 9 тисяч каталонців.
За задумом, ця платформа могла б створити Раду Республіки, яка б і призначила «символічного президента».
Чому ж символічного?
Раду Республіки очолить сам Пучдемон. Якщо це відбудеться, то планується, що ця ж Рада 18 лютого призначить його президентом у Брюсселі.
Щоправда, для цього доведеться міняти один із законів Про Президента Женералітата та уряд Каталонії. Для цього потрібне окреме засідання і прийняти зміни мають лише у одне читання. Мадрид вже сказав, що знову заблокує призначення Пучдемона з Брюселю.
Але хитрі каталонці хочуть піти далі і мати… двох президентів. Символічного у Брюселі і фактичного, який призначить уряд – у Каталонії. Серед кандидатур – активіст та депутат Жорді Санчес, який наразі за гратами, або права рука Пучдемона – Ельза Артаді.
Рішення будуть підписані “законним президентом у вигнанні”. Звучить непогано? Але партія Пучдемона проти “символічного призначення”. І все знову починається з початку.
Тож час покаже, чи спрацює ця хитромудра схема. Пучдемон мастак знаходити нестандартні виходи з безвихідних ситуацій.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени