Соціальне підприємництво – такий різновид бізнесу, який має соціальну місію. Тобто спрямовує частину своїх прибутків та/або зусиль на вирішення певної соціальної проблеми суспільства, в якому існує. На відміну від громадських організацій, соціальні підприємства не можуть розраховувати на гранти чи державне фінансування, а мають покладатися на успішність власної бізнес-моделі.
Насправді, часом грант може дати старт соціальній бізнес-ідеї – деякі фонди мають програми підтримки соціальних інноваторів. Але грантове фінансування – одноразове й надається у конкурсному порядку. Тобто, аби його отримати, підприємцю так само потрібно прокачувати свою соціальну й бізнес-ідею. Близько чверті з усіх соціальних підприємств спонсорують самі засновники за власні кошти. Вочевидь, ефективність таких компаній залишається під питанням, тому зазвичай вони існують не більше ніж 1-3 роки.
Отож, фінансування ззовні може бути чудовим бонусом для соціального підприємства, але не може бути основним джерелом його існування. Підприємцям треба вміти заробляти. Підтримка донорів може бути лише тимчасовою, а соціальний бізнес має залишатися бізнесом – тобто утримувати себе і мати прибуток для виконання своєї соціальної місії.
За опитуванням більшість підприємців називають знання і освіту, а не кошти, головним ресурсом, якого їм бракує для розвитку свого бізнесу. При цьому соціальним підприємцям потрібне традиційне для будь-якого бізнесу навчання: із маркетингу, продажів, логістики та фінансового планування. Але також і специфічні знання для втілення соціальної місії, роботи із цільовою аудиторією (певною вразливою групою), планування та оцінки соціального ефекту, найкращих та інноваційних шляхів його досягнення.
Де навчатись підприємцю
Соціальне підприємництво в Україні (принаймні поки що) не існує як окрема спеціальність, якої могли би навчати в університеті. Та це зовсім не означає, що знання із цього виду бізнесу в нашій країні немає де отримати.
Минулого року Програма соціального інвестування Western NIS Enterprise Fund розробила триместровий курс із соціального підприємництва, який уперше прочитали для студентів-бакалаврів Школи соціальної роботи Києво-Могилянської академії. У Львівській бізнес-школі УКУ аналогічний курс пройшов у вигляді тренінгу.
Цього року у Львові вже втретє проходить Школа молодіжного соціального підприємництва (YEI - Youth Entrepreneur Incubator), яка реалізовується Інститутом міста, Startup Depot і польськими партнерами за фінансування Міністерства закордонних справ Польщі.
Тренінги, конференції та інші заходи для соціальних підприємців регулярно проводять фонд “Відродження”, Фонд Східна Європа, Британська Рада.
Не варто недооцінювати й ресурс самонавчання. Вже цього року Громадська організація «СОЦІУМ-ХХІ» за підтримки Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland видала бізнес-підручник “Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін”. У ньому викладені базові засади функціонування соціального підприємства, а також зібрані практичні поради із розробки бізнес-плану, оцінки середовища та роботи в українському правовому полі. Тут же наведені кейси успішних соціальних підприємств.
Щоби ще полегшити і зробити загальнодоступним навчання соціальному підприємництву, Western NIS Enterprise Fund підтримав створення відповідного курсу на онлайн-платформі Prometheus. Курс розробив Артем Корнецький, який вивчав викладання соціального підприємництва у Сполучених Штатах за програмою Фулбрайт та захотів реалізувати такий курс в Україні. Відразу після запуску на курс зареєструвалось понад 2000 слухачів, сертифікати поки що отримали близько 200. Зараз це постійний безкоштовний курс, на який можна записатись і проходити його в будь-який час.
Для тих, хто добре володіє англійською мовою, відкриті міжнародні ресурси. Іноземні соціальні підприємства, що вже пройшли шлях становлення, бізнес-інкубатори та університети готові ділитися досвідом із молодими соціальними компаніями з усього світу. Наприклад, через платформу Bebele, де підприємці з усього світу можуть реєструвати свої соціальні проекти та отримувати поради, консультації, критику та навчання. Таким чином великі соціальні ініціативи (як, наприклад, Ashoka) допомагають маленьким підприємствам із різних країн розвинути такі соціальні бізнес-моделі, що будуть життєздатними на ринку та відповідатимуть на актуальні соціальні виклики.