Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете – только песня
На украинском языке
Леонід Кисельов
Хвиля критики й хижого тролінґу, якою численні захисники російської мови зустріли законопроекти про державну мову, ще раз підтвердила той факт, що питання мови в Україні — надзвичайно заполітизоване і завжди використовується маніпуляторами (як зсередини, так і ззовні країни). Хоча, продовжує автор, з року в рік від різноманітних експертів ми чуємо жуйку про те, що українців хвилюють корупція, тарифи і низькі зарплати, та під час кожної виборчої кампанії виявляється, що чи не найлегше змобілізувати лояльних виборців саме мовною проблематикою.
Відтак питання державної мови в Україні (та її загрозливої конкурентки — російської) є надзвичайно дражливим і має значний конфліктний потенціал саме через свою невреґульованість. «Ухвалення закону про державну мову може нарешті покласти край суперечкам та вивести мовну проблематику з політичної площини», - вважає письменник.
Критично важливо відстояти норму про іспити на володіння державною мовою для службовців, що виконують функції держави, та створення Центру української мови.
Ніхто не піддає сумніву факт патріотичності більшості російськомовних українцівЩодо державної мови в ЗМІ, то черговою шпаринкою для газет, що не захочуть друкувати україномовну версію накладу, буде можливість видаватися від імені «національної меншини». У цьому контексті видаються доречними заяви авторів обговорюваних законопроектів про те, що в процесі розробки зараз і проект закону про мови національних меншин, який захищатиме права іншомовних мовців в Україні.
Ніхто не піддає сумніву факт патріотичності більшості російськомовних українців, які часто-густо свою любов до української мови (якою вони не володіють, але розуміють і люблять) ілюструють рядками з вірша київського поета Леоніда Кисельова, що винесені в епіграф і, мабуть, можуть вважатися своєрідним гімном проукраїнськи налаштованих російськомовців.
До речі, підкреслює автор, проникливий і талановитий Леонід Кисельов пройшов показову еволюцію: від усвідомлення краси української мови — до переходу з російської на українську. Непоганий приклад для патріотичних російськомовців, чи не так?
Повну версію колонки Андрія Любки читайте на Zbruc.eu
Більше поглядів тут