Там він зустрів Саллі Гафрон, із якою одружився 1961 року. Насправді вона була більш політично активною, ніж він. Але потім його найняли чорні націоналісти. Згодом влада Родезії (Зімбабве за колоніальних часів називалася Південна Родезія) його ув'язнили, і він не зміг потрапити на похорони свого сина.
Після звільнення з в'язниці 1974 року він разом з Джошуа Нкомо (ліворуч) став одним з лідерів партизанської війни проти правління білої меншості.
На мирних переговорах, які вела Британія, вони погодились роззброїтися. Вони сформували патріотичний фронт і, на подив західних спостерігачів, перемогли на виборах в лютому 1980 року.
Роберт Мугабе прибув до країни лише за шість тижнів до виборів - після десяти років перебування в еміграції. Він став прем'єр-міністром.
У перші роки перебування на посаді з ним із задоволенням зустрічалися лідери з усього світу. Кубинський лідер Фідель Кастро відвідав країну 1986 року.
Він також мав тісні стосунки з прем'єр-міністром Британії Маргарет Тетчер, і спочатку проводив політику примирення з колишніми білими ворогами, дозволивши їм зберегти свої економічні багатства.
1996 року - через кілька років після смерті своєї першої дружини - він одружився зі своєю друкаркою Грейс Маруфу, з якою вже мав двох дітей. У 1990-х роках Зімбабве втрутилося у війну в Демократичній Республіці Конго, що дорого коштувало економіці країни.
1997 року британський уряд Тоні Блера вийшов з переговорів про фінансування суперечливої земельної реформи. Три роки по тому Мугабе програв референдум про нову конституцію. Після цього провладні загони почали вдиратися на ферми білих.
Приблизно у цей час під час кампанії Мугабе відмовився від лондонських костюмів на користь яскравих костюмів зі своїми портретами.
У країні виник культ особистості. Щороку правляча партія організовувала масштабне святкування його дня народження...
На святкування готували екстравагантні торти. На цьому зображено, скільки африканців вважають його героєм за його позицію проти білих фермерів.
Втім, його популярність у країні, особливо в міських районах, неухильно зменшувалася. 2008 року він програв у першому турі президентських виборів і виграв лише після того, як опозиція відкликала свого кандидата, пославшись на насильство.
США та ЄС запровадили санкції, і це спонукало Мугабе шукати підтримки на Сході. Зімбабве звернулася до Китаю по інвестиції. Мугабе їздив до Азії на лікування, а його донька Бона (в центрі) навчалася в Гонконгу та Сінгапурі
Його партія Zanu-PF перемогла на виборах 2013 року під гаслами "вкорінення" - політики повернення економічного контролю чорним зімбабвійцям. Але дедалі більший дефіцит готівки призвів до протестів 2016 року.
Сили безпеки завжди підтримували пана Мугабе - поки владні амбіції його дружини не стали для них надто великими. 15 листопада 2017 року вони почали перебирати владу в країні.
Вони подбали про те, аби це не було схоже на державний переворот, і пан Мугабе продовжував виконувати деякі свої обов'язки.
Але після масової демонстрації та на фоні процедури імпічменту 93-річний лідер відступив. Він пішов у відставку після 37 років при владі. Цю звістку в країні зустріли святкуваннями.