Текст записано у рамках лекції НВ "Правила бізнесу. Як стати першим"
Коли мене вперше попросили сформулювати одним реченням, що потрібно для успіху, на думку спали різні варіанти. Треба рано вставати, багато чи важно працювати (а це не одне й те саме), тощо. Але, упевнений, усе це кожен знає і без мене.
Тож я довго думав, як сформулювати причини власного успіху, сторінка за сторінкою аналізував 35-річний досвід роботи у банківському секторі, а потім натрапив на інтерв’ю співзасновника The Rolling Stones Кіта Річардса. Мені запала в пам’ять його фраза про те, що одна справа – мати талант, і зовсім інша – бути свідомим того, що його маєш. Момент усвідомлення, на що ти здатен, важить значно більше, ніж сам по собі талант, навички або освіта. Адже ми можемо мати характер, але не розуміти всіх його можливостей.
До цього я додав би другу тезу про успіх. Потрібно бути у вірному місці у вірний час і бути свідомим того, що так склалося. Тебе закинуло саме в цю країну, у цю компанію і, знаючи це, ти змінюєш світ навколо себе.
Українці дуже люблять усе ускладнювати
Я думаю, що ці два фактори працюють разом і дають надійний ґрунт, аби робити особливі речі і чогось досягти.
Наприкінці 1980-х я вже працював у Держбанку СРСР, коли мене запросили в Ощадбанк. На той момент він асоціювався із дуже низькою якістю роботи. Тоді я сказав собі: “Отже, є 60 тис. персоналу, і немає досвіду кредитування. І вони запрошують мене для того, аби я щось змінив”. За три роки я став заступником голови Ощадбанку, і було дуже багато змін. Коли ти свідомий того, що потрапив у правильне місце у правильний час, вмикаються приховані сили і таланти, несподіване і приємне нахабство братися за складні задачі. Бо ж – коли ще? Моя трансформація відбулася саме від такого усвідомлення. І, дякуючи Кіту Річардсу, тепер я й сам можу собі це пояснити.
Мені видається, що багато-хто недооцінює себе чи не усвідомлює місце і час, у якому опинився.
Наведу інший приклад. У 2000-х популярною була теза про те, що в міжнародних банках український менеджмент грає незначну роль. Рішення приймаються у головних офісах у Відні, Римі або Парижі. Це не зовсім відповідало дійсності, але доля правди у цьому була. Я це бачив і розумів. Тому оцінка правильності місця і часу, аби почати працювати в Райффайзен Банку Аваль, могла видаватись неочевидною. Але я все ж зробив цей вибір.
Сьогодні, уже другий рік поспіль прибуток нашого банку майже дорівнює прибутковості всього банківського сектору країни. Однак прибуток – не самоціль. Найскладніше – це переконати інвесторів інвестувати в Україну, а для цього треба мати високий рівень репутації менеджменту. Адже показники банківського сектору країни далеко не найгірші. Але суми інвестицій ми отримуємо досить малі у порівнянні з багатьма іншими країнами тієї ж Африки. Причина не тільки в тому, що українська економіка гірша за більшість економік, і не в корупції (адже є чимало ринків із високим рівнем корупції, які, тим не менш, отримують чималі інвестиції). Справа в тому, що управлінська практика як в державі, так і в приватному секторі потребує більшої ґрунтовності, передбачуваності та надійності. І я щасливий, перебуваючи тут і зараз, цьому вчитися.
Один із варіантів пересвідчитись, чи перебуваєш у правильний час у правильному місці, – відчувати, що робота не втомлює. Увечері я можу впасти бо вже час спати, але тільки не тому, що втомився від роботи. У моєї роботи немає початку і кінця, вона не може бути з 9-ї ранку до 5-ї вечора, і я від неї кайфую. Якщо робота втомлює, для мене - це катастрофа.
А ще, приймаючи рішення, треба забути, де серце. Я також навчився принципу nothing personal, тобто – нічого особистого. Треба обговорювати суть питання, а не персональні образи. Українці дуже люблять усе ускладнювати. Ми не маємо простих відповідей на прості питання. Мені здається, американська модель ставлення до справи є дуже правильною. Тож, мої правила – забути, де розташоване серце, займатися спортом, думати головою і не ускладнювати життя.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени