Кілька годин тому я зайшов до зали кінотеатру і зрозумів, що сидіти мені сьогодні одному. Нікого, нарешті можна не боятися, що когось дратуватиме екран телефону, до якого я заноситиму нотатки, можна скільки завгодно скрипіти сидінням, налаштовуючи його під себе і навіть роззутися. Отже, плюсів було багато, але один величезний мінус перебивав усе – це був український фільм «Брама» і порожня зала означала, що ми зарано почали святкувати.
Після кількох вдалих прем’єр і справжнього вибуху, який минулої осені спричинив вихід «Кіборгів», наше кіно трохи видихнуло з полегшенням – фільми почали «відбивати» виробництво, здавалося, ще трохи і почнеться прибуток, який дозволить всім нам перейти до наступної орбіти. Але терни ніхто не відміняв.
Сьогодні в Україні розпочався прокат фільму Володимира Тихого – фентезі-драми «Брама». Якщо пригадати «Бобота» та «Фокстера і Макса», то 2018 рік можна сміливо вважати роком нашого фентезі-кіно. Але, якщо обидві згадані картини орієнтовані на юнацтво, то «Брама» – фільм для дорослих. Мало того, що арт-хаус, та ще й з суто дорослими темами і відповідною лексикою. Тож частина аудиторії, яку можна було б зацікавити новим вітчизняним продуктом, відпадає. Але де ж інші?
Літо – традиційна ніша для розважального кіно – легкі блокбастери, комедії, мультфільми. Це, звичайно, не завадило рік тому «Дюнкерку» стати головною подією канікул. Але українське кіно ще на старті, його ще треба «продати» широкій аудиторії, тому, можливо, краще було б випускати цей фільм восени, тим більше, що картинка осіння. Як і настрій.
Ми бачимо родину, що живе в чорнобильській зоні: бабуся, мама, син. Серією флешбеків нам повідомляють, чому вони тут лишилися і що з ними було раніше. Але найчастіше у кадрі лише вони, камера не відходить далеко від подвір’я, додаючи постановці театральності, все тримається на трьох акторах і діалогах. Останні, між іншим, написані на відмінно – мова жива, смачна і соковита. Ще і дуже цікаві гегі трапляються, коли на екрані з’являться діафільми, готуйтеся швидко бігати очима, я от вже планую потім на відео їх розгледіти досконально.
Бабусю грає Ірма Вітовська і тут мушу зізнатися: дізнавшись про фабулу і каст фільму, я сумнівався, що вдасться зробити з неї достовірну сільську бабку. Але зробили, їй віриш, а сучасний грим допомагає. Лише в кількох моментах молодість видавала моторика, а одного разу – пальці, що виглядали з рукавички. Але це дрібниці, загалом же – відмінна роль.
Можна було б пробігтися по іншим персонажам, по цікавій концепції аварії ЧАЕС і аналогіям з одним романом Стивена Кінга, але то вже буде територія спойлерів, можна зіпсувати враження від фільму. Головне – на нього треба йти, бо, як вже неодноразово говорилося, ніхто нас не полюбить краще за нас. Контент вже є, час його споживати. Бо той, хто його не споживає, потім годує чужу армію.
P.S. Коли заговорила фотокартка, я так гучно ржав, що це був ще один плюс від порожньої зали. Порівняємо враження потім.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щотижня
Більш поглядів тут