Одного разу за святковим столом зібралася яскрава компанія, в якій зійшлися представники різних творчих професій. Коли минула фаза хвастощів, в якій музиканти пишалися кількістю концертів (підвищуючи реальні показники десь вдвічі), гумористи – кількістю весіль, а продюсери – відсотками, розмова дещо посерйознішала, трохи набувши правдивих рис. І вирішили ми з’ясувати, кому з «творчиків» найважче, чий хлібчик дістається найбільшими зусиллями.
До фіналу найважчих проектів потрапили передвиборча компанія та зйомки кіно. Останні в результаті і перемогли – навіть політтехнолог був вимушений визнати, що за наших реалій зняти кіно важче, ніж освоїти бюджет на виборах, не кажучи вже про такі мінімалістичні з точки зору бізнесу проекти, як запис альбому або випуск скетчу у YouTube.
Тому сьогодні я знімаю капелюха перед людьми, які випустили в прокат український фільм «Бобот та енергія Всесвіту», це – продюсер Олексій Москаленко і режисер Максим Ксьонда. «The Bobot» – фантастика, орієнтована на родинний перегляд, головний герой – дванадцятирічний український хлопчик Вадік, якій влітку відпочиває в скаутському таборі і раптом стикається зі спробою деякої позаземної цивілізації залишити нашу планету без енергії.
Вони вважають, що… Але це вже буде спойлером, тому зійдемось на тому, що відтепер доля нашої цивілізації залежатиме від маленького українського скаута. Та від дій безіменної дівчинки, двох дивних персонажів, класифікованих як професор і стрілочник, двох вожатих та Бобота (римується від робота), загадкової істоти, яка оселилася в звичайному придорожньому трансформаторі.
Знято красиво, намальовано гідно, окремо можна відзначити роль маленької Іванни Бородай, вона – молодець. Загалом ж треба визнати: кіно небездоганне, на жаль, багато питань лишаються нез’ясованими, а деякі сценарні задуми важко осягнути з першого разу. І зізнатися – я не можу об’єктивно дивитися на «Бобота», бо знімали близькі друзі, друзі і просто добре знайомі.
За три роки, що минули з моменту запуску, цей фільм багато чого пережив – переноси, переробки, проблеми з фінансуванням, все ці пункти обов’язкової програми добре знайомі том, хто працює в цій галузі. «Профессий много, но прекрасней всех – кино», – співалося в одному правдивому радянському мультфільмі, але вони забули додати – ще й найважче.
Колись українське кіно (бажано, разом з країною) остаточно стане на ноги і ці часи якось красиво обізвуть в наукових роботах: «Ренесансом після занепаду» або «Виходом з темряви». А сьогодні я пишаюся людьми, яким вдається випускати фільми. І не забувайте, зараз ми з нашим кіно вкрай потрібні одне одному.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Читайте тематичні колонки на НВ:
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щотижня
Більше поглядів тут