Аль-Багдади мертв. Но истории ИГИЛ не конец

Мнения

31 октября 2019, 12:07

Томас Фридман

Американский журналист, трёхкратный лауреат Пулитцеровской премии

Президент Трамп хвастается победой над Исламским государством. И этим лишь выдает свое невежество

Убивство засновника та лідера Ісламської держави американськими спецназівцями, які працюють у Сирії, напевно мало би послабити найбільш мерзенний та смертоносний ісламістський рух, що виник на Близькому Сході в сучасну епоху.

Світ є безумовно кращим з мертвим Абу Бакр аль-Багдаді й тим заходом справедливості, здійсненим від імені всіх жінок, зґвалтованих ІДІЛ, усіх журналістів, обезголовлених ІДІЛ, а також десятків тисяч сирійців та іракців, які зазнали насилля. І добре, що президент Трамп цей наказ віддав, агенти розвідки створили для нього умови, союзники надали свою допомогу, а спецназ усе виконав.

Та кінець цієї історії ще надто далеко, і вона може обернутись несподіваними наслідками. Почнімо з ситуації вдома.

Президент Трамп не стримувався у своїй похвалі американським спецслужбам, які знайшли та відстежили аль-Багдаді до його лігва у Сирії, де він підірвав себе, щоб не потрапити в полон. На своїй прес-конференції Трамп говорив і говорив про те, які ж хороші чоловіки та жінки працюють в наших спецслужбах.

США продовжують повторювати ту ж саму помилку на Близькому Сході

Що ж, містере президент, це та сама розвідка, яка сказала вам, що Росія втрутилась у наші останні вибори, намагаючись додати голосів вам проти Хілларі Клінтон (і досі втручається). Коли наші спецслужби виявили цю реальність, ви оскаржували їх надійність та якість.

І ті самі спецслужби, які відстежили аль-Багдаді, були тими, що породили двох інформаторів з вашого Білого дому, які пожалілись на те, що ви, містере Трамп, зловживали своєю владою, аби змусити Україну завести розслідування на Джо Байдена, з чого і почалась процедура імпічменту.

І це ті самі спецслужби, яких ви називали героями за відстеження аль-Багдаді, містере Трамп, були тою «всепроникною державою», тими самими спецслужбами та інформаторами, яких прес-секретарка вашого Білого дому, Стефані Грішем, просто обізвала «радикальними не виборчими бюрократами, які ведуть війну з Конституцією».

Тож дякую вам, містере Трамп, що роз’яснили всю цю плутанину. Тепер ми знаємо, що ті спецслужби, які героїчно захищали нас від тих, хто хотів атакувати нашу конституційну демократію за нашими кордонами — це ті самі герої, що виступили на захист нашої конституційної демократії зсередини. На відміну від вас, містере Трамп, вони серйозно ставляться до своєї клятви так чинити.

Щодо майбутнього Близького Сходу, то давайте не забувати, що ІДІЛ був сунітсько-мусульманською джихадською організацією, що виникла після того як адміністрація президента Барака Обами ліквідувала попереднього власника титулу найгіршої в світі людини, Осаму бен Ладена. І смерть аль-Багдаді - що сама по собі річ хороша — це не кінець нашим проблемам із Близьким Сходом.

Спрямованість Трампа на те, щоб применшити значення убивства президентом Обамою бен Ладена — в той час як його вбивство аль-Багдаді є ключем до створення миру, покликаного покласти край усьому миру — лише демонструє рівень його необізнаності щодо регіону.

ІДІЛ виник у 2014 році як продукт трьох вільних угруповань чи рухів, як я вже писав у своїх колонках у 2015-му.

Одне угрупування складалось з іноземних волонтерів. Деякі були закоренілими джихадистами, але багато інших — лузерами, невдахами, шукачами пригод і молодими чоловіками, які ніколи не отримували влади, роботи, чи руки дівчини, і приєднались до ІДІЛ, аби все це мати. ІДІЛ пропонував зарплату, владу та сексуальну розрядку чоловікам та жінкам, які походили зі закритих суспільств чи культур, де нічого такого не дістати.

Друге угрупування ІДІЛ — їх мозок та бойовий кістяк — складався з армійських сунітсько-баасистських офіцерів і місцевих іракських сунітів і племен, які надавали ІДІЛ пасивну підтримку. Іракські суніти складають близько третини населення Іраку. Вони правили Іраком кілька поколінь, і багато сунітів серед іракських військових відчували гнів, приниження та розчаруванням тим, що американське вторгнення в Ірак скасувало цей порядок і переклало відповідальність на шиїтську більшість країни.

ІДІЛ також користувались чималою пасивною підтримкою з боку просто пересічних іракських сунітів після того як до влади в Багдаді прийшов Іран та проіранські шиїти, на чолі з прем'єр-міністром Нурі Камелем аль-Малікі - кого адміністрація Буша туди трагічним чином постановила — які використовували свою владу для подальшого цькування іракських сунітів, тримаючи їх подалі від роботи та армії.

Для багатьох іракських селян-сунітів, які перебували під контролем ІДІЛ, останні просто виглядали меншим злом, ніж та жорстокість і дискримінація, якої вони зазнали під іракським проіранським очолюваним шиїтами урядом, який тоді правив. Загугліть «іракські шиїти та електричні дрилі» й ви побачите, що це не ІДІЛ винайшов тортури в Іраку.

На щастя, ми та іракці кінець-кінцем дійшли до цього, і в Іраку сьогодні куди кращий уряд. Але США продовжують повторювати ту ж саму помилку на Близькому Сході: переоцінювати вплив релігійної ідеології та недооцінювати погане керівництво.

Сара Чейс, яка довгий час працювала в Афганістані та написала важливу книжку «Злодії держави: Чому корупція загрожує глобальній безпеці», викладає це так: «Нічого не підживлює екстремізм більше, ніж корупція та несправедливість, з якою зіштовхуєшся лицем до лиця». Саме це деякі найближчі американські союзники на Близькому Сході щоденно застосовують до своїх людей.

Третя фракція ІДІЛ складалась з істинних релігійних ідеологів, на чолі з аль-Багдаді. Вони мають власну апокаліптичну версію ісламу. Та вона би не резонувала так далеко і широко, якби не два фактори, описані вище.

І все це повертає нас назад до Трампа та його зовнішньої політики. Трамп ніколи не зустрічався з диктатором, який йому не подобався. Він сліпий і не бачить того факту, що наступного аль-багдаді виростять сьогодні в якійсь із в’язниць Єгипту, де президент цієї країни, Абдель Фаттах Ас-Сісі - кого Трамп якось насправді назвав «своїм улюбленим диктатором» — збирає не лише жорстоких джихадистів, а й ліберальних, безпечних журналістів, активістів і політиків. Їх єдиний злочин у тому, що вони хочуть висловитись за майбутнє своєї країни і допомогти створити оточення, де змогли би реалізувати власний потенціал на повну — тож їм не конче шукати гідності, сили, роботи чи руки дівчини в екстремістських групах на кшталт ІДІЛ.

Коли Трамп оцінює аль-Багдаді як свою улюблену жертву, а Ас-Сісі - як улюбленого диктатора, то вся його діяльність не більш ніж тупцювання на місці. Насправді ми прямуємо в нікуди.

І це відносить мене назад до Сирії. Сирійські суніти підтримали ІДІЛ з тої ж причини, що й іракські суніти. Іран, проіранські бойовики Хезболли, шиїтсько-алавітський сирійський режим Башара Асада і Росія — всі вони підтримали створення проіранського шиїтського уряду меншості у Дамаску. Звісно ж вони дали Трампу зелене світло вбити Багдаді! Його смерть просто значно полегшує для них управління Сирією без поділу влади з сунітами. І допоки так триватиме, стабільності в тому місці не буде.

Насамкінець, на своїй прес-конференції Трамп продовжував говорити і говорити про те, як він, такий безкінечно мудрий, утримував американські війська в Сирії, щоб захистити тамтешні нафтові родовища, тож, можливо, американські нафтові компанії могли би скористатись ними. Він навіть хвалився, що в той час поки він виступав проти війни в Іраку, ми могли би перебрати на себе контроль над іракськими нафтовими полями, щоб окупити свою роботу.

Це все огидні балачки, і, знову ж таки, курс на проблеми в майбутньому. Якщо Америка і відіграє сьогодні якусь роль на Близькому Сході, то вона полягає не в тому, щоб захищати нафтові свердловини, а в захисті та зміцненні того, що я називаю «острівцями гідності».

Це такі місця як Іракський та Сирійський Курдистан, Йорданія, ОАЕ, Оман, Ліван та крихкі демократії у Тунісі та Багдаді. Жодна з цих країн не належить до розвинутих демократій. Оман, Йорданія та ОАЕ — монархії. Та «ідеальне» — не в меню на Близькому Сході нині. А ці країни просувають більш помірковані версії ісламу та релігійної толерантності, дають можливості жінкам і заохочують до здобуття сучасної освіти.

Це необхідні, хоч і не в достатній кількості, протиотрути від ІДІЛ. Вони варті того, щоб їх зберігати та укріплювати в надії на те, що одного дня вони розвинуться у щось краще ради своїх народів. Лише погляньте на демократичні протести у Лівані. Ви можете побачити, куди хоче рухатися молодь.

Лише Трамп може вихваляти перемогу над ІДІЛ і думати, що все, що необхідно робити зараз — це захищати нафтові свердловини Близького Сходу та улюблених диктаторів Америки, а не регіональні свердловини гідності.

Переклад НВ

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію повної версії тексту заборонено

Оригінал опубліковано на The New York Times

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Другие новости

Все новости