30 квiтня 2017, неділя

Трамп наваляв Путіну?

коментувати
Дональд Трамп несподівано перевернув шахівницю і змішав гру інших геополітичних гравців, змусивши їх відкрити рота. Світ завмер у нервовому очікуванні нових сюрпризів

Дональд Трамп відібрав головну роль у Володимира Путіна. Тепер всі знають, що американський лідер — ризиковий хлопець і може щось таке утнути. Ще недавно він переконував, що в сирійську ситуацію втручатися не варто. Мовляв, нехай президент Башар Асад сидить собі, скільки йому заманеться. І раптом — відправляє Томагавки бомбити місцеву військову базу, на якій мали знаходитися і російські SS-300.

Своїм сирійським гамбітом Трамп перекинув шахівницю і змішав гру інших гравців, змусивши їх відкрити рота і залишитися в цьому цікавому положенні. Президент США явно насолоджується сюрпризом. Спостерігачі поспішають зробити висновок: Трамп наваляв Путіну. Може, але сумнівно. Давайте розкладемо те, що лежить на поверхні.

По-перше, я б не стала захоплюватися чутливістю Трампа до "маленьких чудових діток", що полягли жертвою застосування, найімовірніше Асадом, нервово-паралітичного газу. Чому тоді Трампа досі не хвилювали тисячі сирійських жертв і чому він вирішив не пускати сирійських біженців в США? Рішення про гамбіт прийнято, виходячи не з гуманізму, а інших розрахунків.

Справа в тому, що Трампу вдалося змінити внутрішньополітичний американський наратив: позбутися підозр у тому, що він став "пуделем Путіна" і отримати шанси заблокувати розслідування ФБР щодо зв'язків своєї команди з Москвою. Одночасно Трамп зумів використати безпрограшну карту — мобілізацію народу навколо президента за допомогою військової риторики. І спрацювало ж! Лідер США, якому пророкували неминучий імпічмент, зумів змінити настрій своїх основних супротивників. І обеззброїти головного недруга: медіа раптом стали захоплюватися тим, кого ще вчора обливали багнюкою. Всього 59 Томагавків — ось ціна за знову набуту легітимність влади в очах її противників.

Трамп відібрав головну роль Володимира Путіна

Томагавки, звичайно, не мали вирішити сирійську кризу або розгойдати Асада. Це було зрозуміло за характером удару і підтверджено трампівськими соратниками. Як зазначив держсекретар США Рекс Тіллерсон в інтерв'ю ABC, сирійський удар в жодному разі не означає намагання Вашингтона змінити режим у Сирії. Завдання — попередити Асада. Звичайно, Тіллерсон частково лукавить — були і інші тактичні завдання. Якщо ж Трамп перед прийняттям рішення лишився віч-на-віч з Джеймсом Меттісом, своїм міністром оборони, який, на відміну від Трампа, розуміється у військовій стратегії, то, мабуть, ракетний удар в момент зустрічі з китайським лідером Сі Цзіньпіном був призначений в якості десерту до їхнього обіду. Трамп сприймає Китай (а не Росію) як другу світову державу і основний об'єкт стримування. А тому китайці отримали попередження: не лізьте на рожен. І ще — пора кінчати захищати північнокорейського безумця, який розмахує атомною бомбою.

А який був меседж Путіну, запитаєте ви. Думаю, Трамп не планує вступати в конфронтацію з Кремлем. Саме тому Вашингтон заздалегідь попередив Москву про те, що станеться.

Нагадаю: російську протиракетну оборону не задіяли. Мовчання російських SS-300 було компенсовано жорсткою кремлівською риторикою і навіть виходом Кремля з російсько-американської угоди про запобігання зіткнень в повітрі. Ну а як інакше? Проковтнути ляпаса? Тепер держсекретар Тіллерсон має створити напругу і відновити рівновагу у відносинах з Кремлем.

Складається враження, що заганяти Путіна в кут Вашингтон не має наміру. Американцям зовсім не потрібен альянс Росії з Іраном, а тим більше з Китаєм. У свою чергу Путін отримав можливість повернутися до вже випробуваної мобілізації за рахунок "ворога" — зручна річ перед виборами. Але і він не хоче конфронтації з Америкою. Навпаки: Кремль намагається знайти форму діалогу. Адже на цьому ґрунтується нинішня модель виживання російського самодержавства: використовувати ресурси Заходу і протистояти Заходу всередині Росії. Щоправда, тепер Кремлю доведеться експериментувати в більш несприятливій ситуації: адже Трамп не Обама, при якому можна було смикати США за хвіст і вуса.

А поки, за влучним висловом редактора американського журналу Atlantic Джеффрі Голдберга, Трамп поховав доктрину Обами, суть якої була в невтручанні США у світові справи. І почав експеримент, який Голдберг назвав "ізоляціонізмом з можливістю втручання". Трамп дає зрозуміти, що буде створювати власні правила і перевертати шахівницю. Світ застиг в нервовому очікуванні нових сюрпризів. Тепер на роль Термінатора замість російського лідера претендує американський. І поки що неясно, як на нову ситуацію відреагують ті, хто до цього часу бавилися на світовій політичній сцені.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 14 квітня 2017 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.