20 вересня 2017, середа

Привіт з Праги. "За" і "проти" еміграції

коментувати
Надривної еміграції у двадцять першому столітті не існує зовсім. Немає залізної завіси, немає квитка в один кінець

Еміграція – питання дуже інтимне, тому те, як схиляють у публічному просторі персональний людський вибір – несанкціонований порнхаб людських душ.

Дивіться, що відбувається, виходячи із стрічки Фейсбуку: "за" еміграцію, зазвичай, бізнес і креативний клас, з головою занурені у свою маленьку, але до безумства цікаву справу. Їм справедливо хочеться прозорої ноосфери, чистої біосфери і нової інфраструктури. Вау!

"Проти", зазвичай, громадський сектор, умовні журналісти і молоді політики з місією боротьби, яка їм передається статевим, напевно, шляхом. Боротьба з кривавим Януковичем триває, гранти ще видніються, почуття затребуваності в постреволюційній країні бездонне. Н-да.

І ті, і ті, до речі, романтики. Тільки перші – заряджають ідеєю роботи і творчості, а другі – заражають порожнечею і політикою. Хочеться, щоб залишилися перші, ну а другі... щоб швидше поїхали. Почуття засмученості наростає. Ти не розумієш, як далі жити і що далі робити у рідному і близькому просторі. Якщо все піде правильно, і ти не зробиш, прочитавши це все, чорт знає що, то ти просто вийдеш з Фейсбуку хоча б до першого весняного потепління.

Псевдодискурс і псевдопоняття

Цивілізаційний розрив між нами і тими, до кого так палко йшли. З усім цим можна жити в рідному просторі навіть, якщо хліб ти добуваєш у комунікаційних або медійних окопах. Жити і при цьому не множити порожнечі, тихою сапою збирати свій депозит, любити, рости, у коконі – так, але потихеньку капати дзвінкими крапельками в чорну діру нашої ноосфери – це якщо зовсім пощастить. З кожним роком робити це все складніше, але іншого виходу, мабуть, немає. Це називають внутрішньою еміграцією. Я це називаю неполіткоректно і грубо.

Еміграція – питання дуже інтимне

Зараз я живу і працюю в Празі. Вся Європа на відстані дешевого і швидкого перельоту. У мене є кафе, де мене впізнають і приносять улюблений сніданок без зайвих питань. У барі через квартал відбувається якесь чаклунство. А з вікон вид на старе місто і трамвай, поки не спізнився ні на одну зі своїх зупинок ні на хвилину.

У класичному розумінні це еміграція, але зовсім не та, про яку так багато пишуть у Facebook. Надривної еміграції у двадцять першому столітті не існує зовсім. Немає залізної завіси, немає квитка в один кінець, зрештою, зовсім неважливо, в якій частині суші ти живеш у цей момент, якщо займаєшся або хоча б хочеш займатися улюбленою справою у зручних для себе обставинах.

Україні потрібен час, можливо, багато часу, і щасливі люди – можливо, за межами її території. Профільтруйте Фейсбук, вимкніть телевізор, і час прискориться, а простір розшириться.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.