«Перша світова медійна війна». З якою назвою напад Росії на Україну увійде в історію і що робити з 9 травня — інтерв'ю з Антоном Дробовичем

21 квітня, 17:48
Ексклюзив НВ
Мітинг проти вторгнення Росії в Україну. Прага, Чехія, 20 квітня 2022 року (Фото:REUTERS/David W Cerny)

Мітинг проти вторгнення Росії в Україну. Прага, Чехія, 20 квітня 2022 року (Фото:REUTERS/David W Cerny)

Війна Росії проти України триває з 2014 року, але 24 лютого 2022 року розпочався її новий етап — не обмежена в часі і просторі агресія РФ, вважає голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Війна Росії проти України — головні події 3 червня

В інтерв'ю Радіо НВ він припустив, яку назву матиме війна Росії проти України, чому подібних протистоянь не знає світова історія та чи потрібно дерусифікувати 9 травня.

Відео дня

Антон Дробович

голова Українського інституту національної пам'яті

— Події Революції Гідності і Помаранчевої Революції з’являлися у шкільних підручниках мало не наступного року. Зараз ми переживаємо ще більші історично значущі часи, але разом з тим і тяжкі для освіти. Як швидко ця війна увійде в підручники?

— Російсько-українська війна, яка розпочалася в 2014 році, вже відображена в підручниках. Щодо остаточної назви, це насправді питання дуже цікаве і відкрите. Два місяці тому почалася повномасштабна війна — не обмежений в часі і просторі агресивний напад Росії, ми точно її можемо назвати війною за незалежність. Тому що ми боремося по суті за те, щоб існувати, як незалежна країна.

Друге, що є абсолютно точним, — це російсько-українська війна: Росія на нас напала, Україна захищається. Але у цієї війни може виникнути глобальніша назва, тому що ми не знаємо, чим ця історія закінчиться. Очевидно, що ми захищаємо не тільки свою незалежність і не тільки цінності свободи, а дещо більше — європейські цінності, права людини на вільне самовизначення, право країни на визначення своєї долі. Тому [протистояння] може отримати іншу назву — війна гідності або війна справедливості. І вона може мати значно більші масштаби, ніж ми зараз думаємо, навіть географічно. Тому остаточна назва сформується після того, як війна закінчиться, відбудеться перемога, коли осмислення дійде свого піку.

— Дехто каже, що Третя світова війна уже триває, навіть якщо ми не беремо до уваги подальші можливі географічні залучення. Як ви вважаєте?

— Остаточно ми це зможемо сказати після перемоги. Очевидно, що залучення [інших країн] уже відбувається. Якщо 141 країна світу в ООН засудила дії Росії і лише чотири — виступили проти, то характер війни уже такий, що весь світ проти агресора і кількох його маргінальних сателітів. Тому є резони, але це натяжка.

Щодо специфіки цієї війни. Полем бою є не тільки терена України. В інформаційному просторі це, мабуть, найбільша медійна війна в історії людства. Це дуже публічна війна. Такого не було під час Другої світової. Навіть війна в Сирії, де Росія теж свій п’ятак вставила, не було стільки людей, які в зоні військових дій з гаджетами і інтернетом, які це покажуть. Неймовірна кількість зафіксованих матеріалів з веб-камер, які стежать, як мародерять росіяни. Такого не було ніколи. Відповідно, залучення в цю війну значно більше. Тому сором і ганьба, які Росія отримує, в рази швидші, ніж навіть щодо нацистської Німеччини.

Ми зараз ображаємося, що ось світ так повільно [реагує], але якщо ми подивимося на історію Другої світової війни, Голокост, то роками світ не реагував належним чином ні на гетто, ні на концентраційні табори. Зараз це все відбувається значно швидше, ніж тоді. І це завдяки супер-залученню, супер-публічності. Перша світова медійна війна так точно.

— Історик Ярослав Грицак запропонував називати цю війну саме вітчизняною. Довгі роки вітчизняною війною у нас слідом за совком називали цей чотирирічний проміжок Другої світової війни. Чи залишилося нам ще переусвідомити роль Росії у подіях Другої світової? Чи прибрали з наших підручників те, що написала за нас Росія?

— Ми прибрали не все, що написала радянська імперія — опосередкована Росія. І з наших міст, з наших підручників, з нашої мови ми не прибрали всі символи російської і радянської імперії. Це робота, яка триває. Важливо, щоб ми робили це помірковано, усвідомлено, тому що російська і радянська імперія багатьох людей і історії привласнила. Наприклад, інтелектуалів, митців. Їх зробили символами імперії, але насправді вони ними могли не бути. Наприклад, [письменник Іван] Котляревський. Ми знаємо його завдяки Енеїді, але забуваємо, що Котляревський був і великий чиновник, зокрема і військовий. Росія могла б спробувати у нас «віджати» його в ідеологічному плані. Тому треба дуже обережним бути.

— Чи зміниться в уявленні тих людей, які ще ностальгували за СРСР ставлення до цієї ностальгії, враховуючи війну?

— Ви згадували Грицака і визначення «вітчизняна війна». Для нас вона є де-факто вітчизняною, бо на нашу вітчизну напав окупант, при чому дикий окупант, який вчиняє воєнні злочини, злочини проти людяності і, ймовірно, злочини нацизму. Очевидно, що це відчувається, як вітчизняна війна. Можливо, назву вона отримає іншу, тому що просто цей неймінг уже дуже сильно спаплюжений Росією і радянською пропагандою. Але це відчуття, що коли агресор нападає на щось дуже цінне, коли ця єдність росте, воно призводить до того, що навіть люди з радянським сентиментом пробуджуються зі свого сну і починають обурюватися, ненавидіти і протистояти агресору.

— Насувається 9 травня. Дата в радянському трактуванні зникне назавжди з нашого простору після цих подій? Чи залишаться люди, які ще будуть на ній спекулювати?

— Вісім мільйонів українців загинули за те, щоб перемогти нацизм. Наратив перемоги над нацизмом, який зафіксований в нашому законодавстві, дуже сильний, тому що він не пустий. За ним є велика доля правди. Щоб осмислити до кінця і прийняти суспільству рішення, потрібна високоякісна інтелектуальна дискусія.

Очевидно, що зараз Росія на цю дату напосідає. Якщо провести [захід] Безсмертний полк в Маріуполі, зруйнованому рашистами, то додасться ще купа негативу до наративу про 9 травня. Очевидно, ще менше буде прихильників цієї дати. Але нам треба осмислено до цього приходити.

Я чув, що є законодавчі ініціативи щодо перегляду дня 9 травня — дату перенести на 8-ме. Треба дивитися на якість цих законів, дискутувати і приймати, враховуючи багатослойність історії.

Історія вимагає від нас швидких рішень, але вони мають бути якісно продискутовані. Можливо, суспільство вже настільки візьме цього токсину рашистського, що не захоче нічого спільного мати ні з 9 травня, ні з парадами, що цілком виправдано.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X