«Хочу, щоб Медведчук сконав у в’язниці». TikTok-війська кадирівців, деблокада Маріуполя та трибунал для Путіна — Інтерв'ю із Стерненком

16 квітня, 19:53
Ексклюзив НВ
Сергій Стерненко (Фото:Сергій Стерненко/Facebook)

Сергій Стерненко (Фото:Сергій Стерненко/Facebook)

Юрист, активіст і боєць підрозділу Гонор Сергій Стерненко хоче, щоб затриманий СБУ Віктор Медведчук сконав у в’язниці, але і видачу його Росії в обмін на військовополонених українців вважає прийнятним варіантом.

Війна Росії проти України — головні події 3 червня

В інтерв'ю Радіо НВ Стерненко розповів про партизанський рух опору, роль TikTok-військ Рамзана Кадирова у війні проти України, можливості деблокади Маріуполя та суд над диктатором Володимиром Путіним.

Відео дня

https://www.youtube.com/watch?v=PYFcOQBa0IU&t=1s

— Ми все більше говоримо про справних українських партизанів, які знищують зараз ворога на півдні, на сході, от яку ви бачите можливість саме для партизанського руху в Україні для того, щоб якнайшвидше перемогти російських окупантів?

— Для того, що зараз називається партизанством, є правове визначення в українському законодавстві — рух опору. Сили спеціальних операцій повинні координувати, опікувати і забезпечувати рух опору. Але, зважаючи на те, що дуже багато українців відкрито виходять на протести в окупованих містах, можу припустити, що є дуже багато людей на окупованих територіях, які готові зі зброєю в руках захищати Україну, знищуючи окупанта у його тилу.

Впевнений, що такі партизанські рухи опору є і діють успішно. Хотів би нагадати, що в тимчасово окупованих ще з 2014 року районах Донецької та Луганської областей діяли також партизанські загони, які знищували російських окупантів. Зокрема один із представників цього загону є нинішнім героєм України. І знищували вони загарбників доволі успішно. Тому зважаючи на те, що зараз кількість людей, які підтримують Україну, тільки зросла, я припускаю, що і партизанів може бути дуже-дуже багато.

— На боці України воює батальйон імені Шейха Мансура. Він складається переважно з чеченців, які боролися за незалежність Чеченської Республіки Ічкерія. Багато хто з них мусив виїхати з Росії. Я знаю, що ви з ними спілкувалися. Їхній досвід корисний для війни в Україні?

— Підрозділ Гонор взагалі кілька бойових операцій проводив спільно з представниками батальйону Шейха Мансура. У них є досвід участі в Чеченських війнах. А коли почався міжнародний збройний конфлікт ще у 2014 році між Україною та РФ внаслідок агресії РФ, вони одразу ставали до лав захисників України: спочатку у різних підрозділах, потім був створений батальйон імені Шейха Мансура.

Вони ділилися бойовим досвідом із нашими бійцями для того, щоб більш ефективно знищувати ворога. Зараз же, наскільки я знаю, вони намагаються діяти там, де є інформація, що можуть зустрітися з кадирівцями, щоби їх знищувати. Тому що це не просто їхні ідеологічні опоненти, а, мабуть, найбільші вороги. Кадирівців вони сприймають за зрадників чеченського народу, а вони такими і є, тому що продали свою незалежність та свободу Володимиру Путіну за рублі. Щоправда трапляються такі [ситуації], що кадирівці на своїх відеозаписах у TikTok ніби як присутні в тому чи іншому районі бойових дій, а на практиці на лінії фронту їх чомусь ніяк не можна знайти.

— Бачимо, що кадирівці краще екіпіровані, ніж звичайні російські військові, вони завжди в хорошому настрої. Але розуміємо, що насправді вони не приймають участь в боях. Якою є їхня роль?

— Єдине, де вони зараз більш-менш намагаються брати участь у бойових діях — це в районі Маріуполя. Полк Азов, наскільки мені відомо, ще два тижні тому одного з цих кадирівців взяв в полон.

— Отримуємо дуже суперечливі відомості щодо того, чи є можливість деблокади Маріуполя. Чи є у вас інформація про українських захисників Маріуполя?

— В Маріуполі з першого дня перебуває мій друг. Дуже сподіваюся, що він повернеться цілий і неушкоджений. Періодично він виходить зі мною на зв’язок.

Ситуація в Маріуполі складна. На жаль, не скажу нічого нового. Чи є якісь шанси деблокувати Маріуполь? Я гадаю, що є, але для цього нам потрібно більше наступального озброєння, зокрема далекобійної артилерії. Питання деблокади Маріуполя, наскільки мені відомо, сьогодні залежить насамперед від швидких постачань серйозного важкого озброєння нашими союзниками. Чим більше вони будуть зволікати, тим менше буде шансів у нас деблокувати Маріуполь.

Повну інформацію має тільки, мабуть, одна людина в Україні і - це верховний головнокомандувач і його оточення. Але мені здається, що шанс у нас все ще зберігається. Але треба розуміти, що для ефективної деблокади необхідно також деокупувати щонайменше Бердянськ і Мелітополь. Коли ми будемо бачити вже звільнення цих міст, тоді ми зможемо більш конкретно говорити про серйозну деблокаду Маріуполя.

— В якому настрої там захисники?

— Не можу казати про всіх бійців, а тільки безпосередньо про свого друга. Він мені каже: «Давай, тримайтесь там!». Я аж «підзавис» на короткий час. Моральний дух високий, це стовідсотково, але ситуація дуже складна. І без допомоги наших союзників вона буде ще складнішою.

Мій друг і його підрозділ не збираються здаватися, не збираються складати зброю. Вони збираються воювати стільки, скільки в них вистачатиме сил і навіть більше.

— Хороша новина: затримали Медведчука. Офіс президента заявив, що вони готові обміняти його. Як ви ставитеся до цього? Чи має Медведчук отримати покарання в Україні? Чи нехай буде вільний десь в Росії, але це забезпечить те, що українські захисники, які зараз перебувають у полоні, будуть в Україні?

— Я би розділив відповідь на це питання на дві частини: правову і політико-правову.

Правових механізмів для того, щоб передати Медведчука РФ сьогодні не існує. На жаль, у нас не пропрацьована нормативно-правова база для подібних ситуацій. Конституція України взагалі не передбачає можливості подібні речі проводити з громадянами України, а Віктор Медведчук, подобається нам це чи ні, є громадянином України.

Однак з політико-правового погляду, на практиці ми вже бачили, як Україна видала громадян України — беркутівців, підозрюваних у розстрілах на Майдані, а також громадян України — терористів, засуджених українським судом, які вчинили терористичний акт у Харкові. Тобто на практиці це можливо.

Щодо моєї оцінки подібного гіпотетичного обміну, якщо російська сторона на нього погодиться, тому що ми чули заяви [речника Кремля Дмитра] Пєскова, з яких можна зробити висновок, що Медведчук там нікому не потрібен. Але якщо таке і відбудеться, то я не проти цього. Звісно, мені хочеться, щоб Медведчук сконав у в’язниці, щоб він там провів решту років його нікчемного, жалюгідного життя. Але, якщо видача Медведчука врятує хоч одного громадянина України, це необхідно робити. Тому що громадяни України, які її захищають, в мільйон разів дорожчі за будь-якого нікчемного Медведчука.

— Дружина Медведчука Оксана Марченко дала прес-конференцію російським ЗМІ у Москві, де сказала, що її чоловік «не вчиняв жодних злочинів». Ще вона говорить про те, що є ознаки катування її чоловіка співробітниками СБУ. Чи можуть ці наративи стати визначальними, коли будуть оцінювати затримання Медведчука у західному світі?

— Мені здається, що західні держави, цивілізований світ цілком поділяє нашу позицію.

Не може бути жодних дискусій про те, чи законне затримання Медведчука. Його затримання відбулося, по-перше, за рішенням суду. По-друге, це рішення було прийняте через те, що Медведчук порушив правила відбування домашнього арешту. Його ж затримали не тому, що засудили, дали якийсь термін, а тому що по ньому є кримінальне провадження, йому суд призначив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а він втік з домашнього арешту. Порушив — суд дозволив його затримати. Крапка.

Якби Медведчук не хотів бути затриманим, то йому було варто залишатися на домашньому арешті за адресою, яку визначив суд. Подобається це йому чи ні.

Інші аргументи, що він є лідер опозиції чи ще хтось, не мають значення. Є закон України, його необхідно дотримуватися.

Щодо можливого катування Медведчука. Не знаю, з яких об'єктивних відомостей Марченко могла отримати таку інформацію, тому що жодних даних, які б на це вказували, ні вона, ні я, ні будь-хто інший наразі не маємо. Якщо Медведчука катували, то це треба обов’язково перевіряти. Його [потрібно] тримати в умовах, які будуть забезпечувати його людську честь та гідність, як це передбачено законами України, міжнародним правом, Європейською конвенцією з прав людини, яку РФ у себе зараз денонсує. Ми ж не росіяни, ми законів маємо дотримуватися.

— Чи вірите ви в те, що можливий Гаазький трибунал для Путіна та його поплічників?

— Міжнародне право за свою природою дуже рідко діє швидко, а особливо — міжнародне гуманітарне право, право збройних конфліктів та міжнародне кримінальне право. Я не знаю, в якому це буде форматі. Чи це буде Гаазький трибунал, чи це буде ООН, чи це буде розглядати Міжнародний кримінальний суд, чи це буде спеціалізовано утворений трибунал, як було з Югославією. Це другорядне має значення, мені здається.

Важливим є з нашого боку і з боку наших партнерів зараз максимально документувати усі злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин геноциду (якщо там дійсно є всі правові ознаки злочину геноцид, а мені здається, що вони присутні), щоб в подальшому ініціювати процес притягнення усіх причетних осіб до відповідальності за вчинення вказаних злочинів.

Дуже важливо, щоб ми та наші партнери концентрувалися на вищому політичному керівництві держави-агресора, які віддавали відповідні накази. Це досить складно довести, але це треба робити. Найпростіше було б притягти до відповідальності вище політичне керівництво країни-агресора за вчинення злочину агресії, тому що його не потрібно складно якось доводити: є президент РФ, головнокомандувач Збройними силами РФ, є факт агресії проти України. Відповідно, він відповідальний за цей злочин.

Але коли це може відбутися, складно сказати. По-перше, я не люблю забігати в майбутнє, а по-друге — може виникнути величезна кількість факторів, які можуть на це вплинути. Це може відбутися як в недалекому майбутньому, так і в доволі віддаленому. Впевнений, що рано чи пізно це точно відбудеться. Сьогодні з Україною працюють кращі світові юристи-міжнародники, які дуже добре знають міжнародне право, мають практику, відповідний факт. Вчиненням воєнних злочинів в Україні зацікавився і прокурор Міжнародного кримінального суду.

Головне, щоб Україна і інші держави, які подавали заяви про вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності, не почали потім відмовлятися від своїх обвинувачень. Для цього є громадянське суспільство, яке буде контролювати українську владу, якою б вона не була.

— Був демонтований пам’ятник Пушкіну в Ужгороді, в Тернополі. У Дніпрі намалювали на ньому Z. Як пояснити громадянам, що Пушкін також ворог?

— Дуже багато громадян повинні самі усвідомлювати, що не конкретно Пушкін, а будь-який прояв російської культури в Україні становить певну небезпеку. Наявність спільного культурного, інформаційного, релігійного простору з країною-агресором дозволяє країні-агресору глибше проникати в уми українців і розповідати далі брехню про те, що нібито ми з ними якісь братні народи, або, прости Господи, що ми з ними один народ.

Їхні псевдо-аргументи насправді досить істотне мають значення для того, щоб переконувати інших українців або навіть [президента Франції] Емануеля Макрона. У нас не повинно лишатися проявів культури країни-агресора, якщо це можна взагалі називати культурою.

Мені здається, коли ми на своїй землі, то маємо вшановувати і своїх героїв. У нас є багато письменників, яких потрібно також вшановувати. От нехай замість Пушкіна краще стоять пам’ятники, наприклад, Василеві Стусу — їх дуже мало в країні.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X