НАТО і ЄС відкинули ультиматум Путіна: чи втримає це його від вторгнення? Як світові ЗМІ оцінюють хвилю заяв Заходу на підтримку України

17 грудня 2021, 13:01
Сюжет

За останні кілька днів, коли в Брюсселі з візитом перебував президент України Володимир Зеленський, лідери Євросоюзу та країн НАТО озвучили низку сигналів Москві про неприпустимість нового вторгнення та її вимог щодо нерозширення Альянсу.

«Ми підтримуємо право всіх країн самостійно визначати своє майбутнє та зовнішню політику без втручання ззовні. Відносини НАТО з Україною — це питання лише України та 30 союзників по НАТО. Ми категорично відкидаємо будь-які спроби розділити безпеку союзників», — йдеться у спільній заяві Ради країн НАТО, яку було оприлюднено 16 грудня.

Відео дня

А генсек Альянсу Єнс Столтенберг ще раніше заявив, що вимога Росії заблокувати перспективу членства в НАТО для України та Грузії, скасувавши рішення Бухарестського саміту 2008 року, не може бути виконана.

«Ми готові проводити переговори [з РФ]. Проте неможливими є компроміси щодо права країн обирати свій шлях», — заявив Столтенберг.

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн 15 грудня слідом за нещодавніми заявами США попередила, що ЄС готовий до безпрецедентних заходів у разі нової агресії РФ проти України.

Аналогічні заяви були озвучені під час особистих зустрічей Володимира Зеленського з лідерами країн ЄС та НАТО.

У світових ЗМІ аналізують, чи справді така солідарність Заходу, поки що озвучена лише на словах, може вплинути на наміри та позицію РФ, яка стягнула до кордонів України понад 90 тис. військових.

Слухайте подкаст на цю тему

НВ зібрав найцікавіші витяги зі свіжих матеріалів світових ЗМІ про те, що означають перші сигнали відмови Заходу від головного ультиматуму Кремля.

***

Американська газета New York Times констатує, що в НАТО дотрималися обіцянки тримати відкритим для України шлях до членства, і тепер Альянс «сигналізує про підтримку України перед загрозою з боку Росії». «На зустрічі з очільником НАТО 16 грудня президент України шукав гарантій безпеки і пішов з новими запевненнями, що його країна може зрештою приєднатися до військового альянсу, попри жорстке заперечення своїх російських сусідів», — пише NYT. Заяву Єнса Столтенберга видання оцінює як «недвозначний сигнал підтримки», хоч і наголошує, що він не давав зобов’язань про військову допомогу Києву, про що просила влада України.

NYT також зазначає, що в НАТО «вважають абсурдною» ідею Кремля про «змову» Альянсу, де нібито хочуть «відхопити» Україну. Видання нагадує, що хоча в Україні працює понад десяток військових радників країн НАТО, Альянс не зобов’язаний захищати її у разі нападу. «Проте це не приносить видимої розради Кремлю, де характеризують співпрацю НАТО з Україною як екзистенційну загрозу — хоча російські лідери заперечують загрозу від їхніх власних збройних сил, стягнутих до кордонів України», — пише NYT.

Автор матеріалу нагадує, що в телефонних розмовах з лідерами Великої Британії, Франції та Фінляндії ва ключових члени НАТО та близький партнер Альянсу) Володимир Путін повторив свою вимогу про негайний початок переговорів щодо жорстких обмежень на процес розширення НАТО, особливо стосовно членства України. Цей меседж він озвучував 7 грудня і Джо Байдену. Проте топчиновники Заходу, включно зі Столтенбергом, вже заявили про неприйнятність вимог Путіна.

«Перед обличчям таких відмов заяви керівництва Росії стають дедалі більш войовничими», — зазначає NYT. Як приклад видання наводить заяву заступника голови МЗС РФ Сергія Рябкова, який нещодавно заявив про те, що Росія має значний «арсенал-ресурс для нормалізації того, що відбувається». «Ми впевнені в надійності нашої оборони, у наших збройних силах є можливості для вирішення будь-яких завдань, тому тут немає жодних питань», — додав Рябков.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

На тлі заяв Путіна про «геноцид» на Донбасі, а російської пропаганду — про загрозу нападу з боку України, NYT нагадує: «Немає жодних доказів того, що Україна планує такі дії, так само як і ознак того, що українські військові мобілізували свої сили через нарощування російських сил».

При цьому американська газета пише, що найбільше занепокоєння військових аналітиків викликає концентрація російських військ та техніки поблизу північного та північно-східного кордонів України. «В обох районах росіяни розгорнули значні бойові сили, які, на думку експертів, можуть бути використані для початку військової операції, націленої на Київ, столицю України», — підкреслює NYT. У зв’язку з цим видання наводить коментар військового експерта Роберта Лі, ветерана морської піхоти США та дослідника у Королівському коледжі Лондона. «Якщо ви просунетеся в напрямку Києва й опинитеся на підступах до столиці, це створить нестійку ситуацію для української держави. Ось чому сили [РФ] на півночі є предметом серйозної тривоги», — пояснює Роберт Лі.

Німецька газета Die Zeit на тлі заяв Альянсу про підтримку України пише, що в НАТО все ще вважають реальним ризик нового вторгнення російських військ. Видання нагадує, що після зустрічі з Володимиром Зеленським генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив: «Не спостерігається жодних ознак припинення чи уповільнення переміщення російських військ — їхнє нарощування, навпаки, продовжується».

І хоча в НАТО готові вести переговори з РФ, Столтенберг назвав нинішній підхід Москви «невиправданим, провокаційним і дестабілізуючим», попередивши про «серйозні наслідки та високу ціну» будь-якої подальшої агресії Росії проти України. Die Zeit також розцінює заяву генсека НАТО на тлі зустрічі із Зеленським як фактичне відхилення заклику Росії виключити можливе приєднання України до Альянсу. Проте вступ України та Грузії до НАТО нині не є подією «короткострокової чи середньострокової перспективи», наголошує німецьке видання. Його автори також зазначають, що новий канцлер Німеччини Олаф Шольц, хоч і заявив про тверду підтримку України, на початковому етапі не вніс жодної ясності щодо можливих конкретних кроків відносно РФ.

Ніколас Буссе, провідний зовнішньополітичний кореспондент впливового німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung у своїй колонці пише про те, що «Захід демонструє велику єдність у фундаментальному питанні». «Від Вашингтона до Брюсселя Росію голосно та чітко застерігають від повторної зміни кордонів у Східній Європі», — констатує Буссе, нагадуючи, що така позиція покликана спричинити «превентивний ефект, оскільки під час попередніх криз Путін знову і знову застигав Захід зненацька».

«Чи справить це враження [на Кремль], поки сказати складно. Нарощування чисельності військ на кордоні з Україною, вочевидь, продовжується. Володар Кремля так швидко не відмовиться від свого головного (і єдиного) козиря», — переконаний оглядач FAZ. При цьому досі залишається незрозумілим в деталях, що саме робитиме Захід, якщо кордони України все ж таки буде знову порушено, зазначає Буссе. І це не лише тактичний прийом, але й наслідок розбіжностей усередині ЄС, дає зрозуміти він. «Новий федеральний уряд Німеччини ще не відреагував на побоювання багатьох інших країн-членів ЄС, особливо в Східній Європі, щодо давнього спірного питання про Північний потік — 2, попри всі європейські політичні обітниці [уряду Шольца]», — пише журналіст FAZ.

«Той, чиї розрахунки так само холоднокровні, як розрахунки Путіна, може скласти враження, що ціна за [напад на] Україну зрештою виявиться не такою вже надмірно високою», — робить висновок Буссе.

Агентство Associated Press аналізує озвучену на адресу Росії вимогу лідерів ЄС повернутися за стіл переговорів та попередження про «безпрецедентні» санкції, які готовий запровадити Брюссель «у тандемі зі США та Великою Британією», якщо російські збройні сили знову вторгнуться в Україну. Цей заклик саміту ЄС пролунав після того, як Росія заявила, що надіслала США проекти «заходів безпеки», які хоче погодити з Вашингтоном та його союзниками по НАТО, нагадує АР.

Агентство наголошує: Євросоюз сподівається, що саме «нові переговори, а не санкції, можуть запобігти війні в Україні». У своїй спільній заяві 27 країн ЄС наголосили на «дипломатичних зусиллях» та підтримці нормандського формату задля виконання Мінських угод 2015 року.

При цьому Євросоюз «розділений [розбіжностями] про те, коли завдати санкційного удару по Москві», — констатує АР. Франція та Німеччина хочуть почекати, висловлюючи стурбованість тим, що «такі дії можуть спровокувати напад, і вважаючи, що може бути знайдено дипломатичне рішення».

Навпаки, близькі до Росії країни на сході ЄС вважають, що санкції найкраще спрацювали б як стримувальний фактор, а тому мають бути запроваджені негайно. «Президент України хоче, щоб більше санкцій було накладено до, а не після будь-якого можливого вторгнення, проте його прохання залишилося поза увагою», — пише АР.

Тим часом президент Литви Гітанас Науседа закликає ЄС не недооцінювати загрозу, яку є нарощуванням військ РФ. Він вважає, що дії Москви вже піддають безпекову ситуацію в Європі чи не найбільшій загрозі від часів розпаду СРСР. «Я говорю не лише про Україну», — цитує АР Науседу, який наголосив, що такі ризики стосуються всіх країн Балтії та Польщі.

Американський журнал The New Yorker у розлогому матеріалі пояснює, чому Володимир Путін бачить у нинішньому протистоянні «шанс повалити те, що вважає несправедливим світовим порядком, сформованим після холодної війни, — і можливість створити на його руїнах новий». Автор статті констатує, що після переговорів Байдена та Путіна «Цикл ескалації, здавалося б, поступився місцем можливості для діалогу». Однак далі він ставить питання про те, чи дійсно знизилася загроза вторгнення.

Саме Україна «надає Росії можливість раз і назавжди підтвердити свою геополітичну значущість», пояснює журналіст The New Yorker одержимість Путіна Україною. І лише в загрозі війни російський президент вбачає шанс «відновити дискусію про те, що на Заході вже давно вважають усталеною історією» — зокрема про допустимість розширення НАТО на схід і відсутність у РФ «права вето» на питання регіональної безпеки.

«Після стількох років перебування при владі Путін вважає себе, а не Горбачова чи Єльцина, відповідальним за формування остаточного пострадянського порядку», — пояснює Олександр Баунов, старший науковий співробітник Московського центру Карнегі. За його словами, в цьому сенсі чимало подій чи фактів, які можуть здатися історично незворотними, Путін вважає «помилками, які ще належить виправити».

Тому справжній «жахливий сценарій» для нього — це формальне членство України в НАТО, підкреслює The New Yorker, при цьому додаючи: «У цьому, як і в багатьох інших речах, які докучають Путіну в Україні, йому варто звинувачувати лише себе: якщо у 2014 році опитування показували, що ідею вступу до НАТО підтримують 15%-20% українського населення, то сьогодні це число складає близько 60%».

І хоча членство України поки не стоїть на короткостроковому порядку денному, офіційна позиція Альянсу залишається незмінною, нагадує видання: якщо потенційні нові члени відповідають вимогам і зацікавлені у вступі до НАТО, «жодні зовнішні сили не мають права вказувати, що вони не можуть цього зробити».

Із посиланням на низку російських експертів The New Yorker констатує зміну зовнішньополітичної парадигми РФ, яка сталася за минулий рік. За словами Тетяни Станової, голови аналітичної компанії R.Politik, якщо раніше Путін віддав перевагу «триманню оборони», а його реаліях «Росія була оточена і перебувала під загрозою», то в листопадовій промові в МЗС РФ він означив новий спосіб змусити Захід вислуховувати ультиматуми Москви — «підтримувати високий рівень напруженості та загрожувати силою». «Він ясно дав зрозуміти, що Росія більше не стоятиме і не скаржитиметься на несправедливість світу, — вважає Станова. — Вона готова діяти, готова застосувати силу […]. Це принципово інший Путін та інша Росія».

Путін по-чеховськи повісив горезвісну рушницю на стіну. Вистрелить вона в другому акті чи ні — ця кульмінація ще має бути написана.


Аналізуючи нинішню загрозу вторгнення РФ в Україну, The New Yorker наголошує: «Хоч би якою була підсумкова конфігурація російських сил [на кордонах України], їхня здатність знищити українську армію не підлягає сумніву. «Важко переоцінити значення тієї військової могутності, яку вони нарощують», — зазначив Майкл Кофман, експерт з російських збройних сил з американського аналітичного центру CNA.

Видання також наголошує: сам факт розгортання настільки значної військової сили вже починає чинити власний вплив на перебіг подій. «Якщо ви згорнете війська, розгорнуті настільки демонстративно і деспотично, люди скажуть, що ви блефуєте чи вас вдалося стримати — і обидва варіанти були б втратою для Путіна», — пояснює Кофман. За його оцінками, російська армія має кошти та ресурси для того, щоб залишатися на позиціях уздовж кордону аж до ранньої весни, «коли Путін повинен буде вирішити: вторгнутися чи відступити».

Тому адміністрація Байдена має лише «вузьке вікно» для відповіді на дії Москви, констатує The New Yorker. Тим більше що ультиматуми РФ про нерозширення НАТО та швидке вирішення цього питання видання називає навмисно нереалістичними. У цьому сенсі Кремль може мати дві мети, вважає автор матеріалу:

  • виправдати пропагандистський меседж про те, що доля України нібито хвилює Москву більше, ніж Захід — і тоді Захід може поступитися, щоб запобігти заздалегідь програшній для нього війні («Західні держави або виглядатимуть безпорадними, якщо нічого не зроблять і Україна зазнає поразки; або почуватимуться змушеними втрутитися, ризикуючи ширшою війною з Росією, на яку ніхто не наважиться», — пояснює автор статті);
  • використати заздалегідь нездійсненні ультиматуми як спосіб виправдати реальне майбутнє вторгнення.

«Путін по-чеховськи повісив горезвісну рушницю на стіну, — пише The New Yorker. — Вистрілить вона в другому акті чи ні — ця кульмінація ще має бути написана».

«У мене є відчуття, що Путін бачить нову грандіозну угоду з Байденом як найкращу форму перемоги, — каже Станова. — Війна з Україною була б відчайдушною мірою, яку Путін вважав би нав’язаною йому обставинами — що не означає, що він її не почне».

Показати ще новини
Радіо НВ
X