Лузерів, як Путін, ніде не люблять. Чому саміт G20 не став ідеальним для України, але все одно приніс Києву гарні новини

18 листопада, 13:40
Ексклюзив НВ
Майже одна відповідь. Колективний Захід (на фото, починаючи з лівого боку на передньому плані — Джо Байден, Олаф Шольц, Емманюель Макрон, ще правіше — Джастін Трюдо) на Балі підтримав Україну і частково схилив на свій бік Схід (Фото:Steffen Hebestreit /BPA via REUTERS)

Майже одна відповідь. Колективний Захід (на фото, починаючи з лівого боку на передньому плані — Джо Байден, Олаф Шольц, Емманюель Макрон, ще правіше — Джастін Трюдо) на Балі підтримав Україну і частково схилив на свій бік Схід (Фото:Steffen Hebestreit /BPA via REUTERS)

Що означає спільна заява країн — членів G20 і в чому різниця в ставленні Вашингтона і Пекіна до війни в Україні, розмірковує Назар Приходько, аналітик Центру зовнішньополітичних досліджень.

16 листопада на Балі завершився дводенний саміт Великої двадцятки (G20) — лідерів двадцяти найпотужніших світових економік, який по суті став зустріччю у форматі G19. Адже Путін самоусунувся від участі у ньому, бо саме перед цим ЗСУ звільнили Херсон, і кремлівський диктатор злякався нищівної критики. Натомість на Балі прибув керівник російського МЗС Лавров. Але він був присутній там лише 15 листопада, і поїхав за декілька годин до того, як армія РФ завдала одного з наймасовіших ракетних ударів по Україні за часів повномасштабної війни.

Відео дня

А от Володимир Зеленський скористався запрошенням на саміт у статусі гостя і виступив перед його учасниками у форматі відеозв'язку.

У фіналі G20 хоч і не одностайно, але засудила російську агресію проти України. Крім того, як представники колективного Заходу, так і лідери Сходу — Індії і Китаю — засудили те брязкання ядерною зброєю, що останнім часом дозволяє собі Путін.

Які результати приніс саміт Україні і світу? Про це НВ поговорив із Назаром Приходьком, аналітиком Центру зовнішньополітичних досліджень.

— У спільній заяві G20 за результатами саміту є осуд російської агресії, виписані декілька речей, які стосуються війни. Але там сказано і те, що це не одностайна думка, — є країни, які мають іншу позицію. Що це за позиція?

— Треба почати з того, що це була заява G19, бо міністр іноземних справ РФ Сергій Лавров де-факто втік з Балі. Ми розуміємо, наскільки важко протягувався кінцевий текст цієї резолюції саме через те, що окремі країни мали свою позицію. І не важко здогадатися, що це були за країни: Китай, Туреччина, Бразилія. Вони не хотіли жорсткої риторики в бік Росії, — кожна зі своїх особистих причин. Бразилія — тому, що там зараз змінився президент, який є де-факто симпатиком лівих ідей тощо. І в принципі прихильний до Росії.

Президент Туреччини Реджеп Ердоган — тому, що грає роль миротворця, яку він сам собі присвоїв: перш за все намагається показати своєму виборцю, що він ледь не один з геополітичних лідерів, який здатен «зупинити» війну.

Найголовніше — це Сі Цзіньпін, керівник КНР. Бо у нього абсолютно протилежний від того ж американського лідера Джо Байдена погляд на ситуацію. Сі певним чином зараз знаходиться в так званому політичному шпагаті: з одного боку він проти війни як такої, тому що це певним чином позначається на економіці Китаю. По-друге, питання суто геополітичне: Пекіну не хочеться перемоги цивілізованого світу над Росією, тому що у нього є власні амбіції щодо Тайваня. Сильний Захід китайцям невигідний тому, що тоді легкої прогулянки на Тайвань не вийде. Тому він всіляко намагається розмити позиції, щоб все-таки не було остаточної рішучості покінчити з путінським режимом і, думаю, з Росією.

— Що ця резолюція означає? Це як декларація?

— Завжди великі організації приймають якісь резолюції чи декларації, які носять суто рекомендаційний характер. Те саме можна порівняти якраз із нещодавньою резолюцією ООН щодо репарацій, які має виплатити Росія Україні. Вона теж має рекомендаційний характер.

На мій погляд, важливіше на таких самітах, зустрічах відбувається не за столом, коли ведуться протокольні зйомки, а в кулуарах, на «полях». І от там, якщо брати практичну сторону, треба просто розбити Двадцятку на групи. Зрозуміти, яка група за нас. І от наші союзники, партнери могли б в кулуарах домовитися до чогось такого, що буде проваджуватися і ми це побачимо на конкретних діях. Думаю, що в доволі короткотерміновій перспективі ми відчуємо і побачимо результати саме кулуарних домовленостей на саміті G20.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— По Лаврову: здається, що це був демарш, — що він потрапив у лікарню, а потім швидко виїхав з Балі?

Показати ще новини
Радіо НВ
X