Новий китайський локдаун. Політика нульового ковіду погіршує ставлення громадян Піднебесної до влади і б'є по ВВП — огляд західних ЗМІ

19 квітня, 19:29
Мешканка Шанхаю виглядає з-за карантинної огорожі, що оточує її житловий квартал (Фото:Aly Song / REUTERS)

Мешканка Шанхаю виглядає з-за карантинної огорожі, що оточує її житловий квартал (Фото:Aly Song / REUTERS)

Через спалахи Covid-19 влада Китаю запроваджує жорсткі локдауни та масове тестування у великих містах. Західна преса аналізує наслідки політики нульового ковіду для населення та економіки країни.

Не називаючи свого імені, один із мешканців 26-мільйонного Шанхая розповідає у своїй колонці для британської газети The Guardian про життя у 26-мільйонному місті, що вже третій тиждень перебуває під жорстким локдауном. Відтоді як 2020 року шанхаєць повернувся до Китаю після декількох років життя за кордоном, він звик до карантинних обмежень і вже пережив три локдауни, тож відчував себе підготованим і до четвертого. Втім реальність виявилася куди похмурішою за очікування.

Відео дня

Коли у перший тиждень березня в місті почав стрімко поширюватися штам омікрон, у автора тексту не було жодного знайомого, котрого б зачепила ця ситуація. Проте вже на другий тиждень у кожного містянина був принаймні один знайомий, якого закрили на карантин у власному житловому кварталі або на робочому місці. В середині березня офіси почали зачинятися, і шанхайців попросили працювати віддалено. А наприкінці місяця місто закрили на десятиденний локдаун, який втім продовжується й донині.

«Ситуація лише погіршувалася й погіршувалася, — пише автор матеріалу. — Я завантажив ще 30 застосунків і додав громадські сервіси, прокинувся о 6 ранку, щоб скупитися за списком, але марно. Я був змушений усвідомити, що або закінчуються запаси, або немає нікого, хто б їх доставив. Мені не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що всі опинилися в тій самій ситуації. Серед друзів ми досягли мовчазного консенсусу: за кожним смайликом у [китайському месенджері] WeChat о 6 ранку стоїть доведений до розпачу житель Шанхаю».

На шостий день 50-річний сусід-одинак завітав до автора матеріалу, аби попросити трохи рису. Віддавши йому пів пачки крупи та відмовившись від грошей, той зрозумів, що ситуація дійшла до точки, коли складно дістати навіть найнеобхідніше. Тоді в шанхайських житлових кварталах почали зʼявлятися так звані групові лідери — координатори, які збирають заявки на харчі від сусідів через WeChat, звʼязуються з постачальниками, приймають та розподіляють отримане.

Автор колонки розповідає, як вимінював соєвий соус на каву в одного сусіда і яйця на молоко в іншого. Зʼявився чорний ринок, де солодку газовану воду, чіпси та лапшу швидкого приготування почали продавати вдвічі або й утричі дорожче від їхньої звичайної вартості. При цьому єдиною можливістю вийти з помешкання стало ПЦР-тестування, яке мешканці житлових кварталів мають проходити щотри-щочотири дні, іноді пізно вночі. Тих, хто отримав позитивний тест, відводять до мобільного медичного кабінету й надалі ізолюють у величезних приміщеннях із постійно увімкненим світлом та десятьма туалетами на 2 тис. пацієнтів.

«Ми наразі в країні, що твердо дотримується принципів нульової толерантності [до Covid-19], але кількість випадків злітає до висот початку другої хвилі в Європі, — пише шанхаєць. — Це як пакувати бікіні для поїздки в Сибір, використовувати палички, аби зʼїсти стейк, або навчати орла плавати: коли екстремальні ситуації зіштовхуються між собою, трапляється драма».

З одного боку, у Шанхаї - великому економічному центрі з динамічним середнім класом та активним (за китайськими мірками) громадянським суспільством, починає зростати невдоволення. Медики на пенсії пропонують альтернативи політиці нульового ковіду, журналісти збирають цензуровані дані про смерті через недоступність медичної допомоги, а інші громадяни висловлюють своє обурення у соцмережах. З іншого боку, навколо захворювання та його жертв формується нарратив страху, підозр і дискримінації. У сусідських групах у месенджері починають «викривати» тих, хто не прийшов здати тест, а деякі містяни ладні викликати поліцію, щойно побачать, що сусід спускається сходами або спілкується одночасно з декількома людьми.

«Я бачу надзвичайну схожість між бутністю „позитивним/підозрілим“ зараз і бутністю „інтелектуалом/буржуазним“ у 1960-х роках під час Культурної революції, — пише шанхаєць. — Чесно кажучи, це тривожить мене набагато більше, ніж голод чи Covid-19».

Тим часом, на думку журналістів британського журналу The Economist, введення жорстких карантинних обмежень у китайських містах змінює ставлення місцевих мешканців до урядової політики та знижує довіру до влади. Так, у Шанхаї чиновники до останнього стверджували, що не запроваджуватимуть локдаун. Коли ж його оголосили, містяни, які довіряли владі, швидко стикнулися із дефіцитом харчів. Тепер жителі інших китайських міст накопичують запаси, аби не повторити долю своїх співгромадян.

За підрахунками дослідницької компанії Gavekal Dragonomics, наразі 87 міст Китаю із топ-100 за обсягом ВВП застосовують ті чи інші карантинні обмеження. В десяти з них на ізоляції перебуває понад половина населення, а міста Чанчунь, Сюйчжоу та Шанхай закриті повністю. І хоча впродовж всієї пандемії китайці рішуче підтримували політику нульового ковіду, а сам Китай у порівнянні з іншими великими країнами мав нижчий рівень смертності від вірусу та міцніше зростання економіки, нинішня хвиля захворюваності змінює ставлення населення до Covid-19 та до урядової антиепідемічної стратегії, підкреслюють у виданні.

За непідтвердженими даними, наразі більше китайців помирають через запроваджені владою локдауни, ніж через коронавірус. Так, Лан Сіанпінь розповідає, як його 98-річна мати померла від ниркової недостатності після багатогодинного очікування біля входу до відділення невідкладної допомоги, куди її не пускали без негативного тесту на ковід. Сам же він не зміг потрапити до матері, бо спочатку довго домовлявся про дозвіл залишити помешкання, а потім не знайшов на опустілих вулицях транспорту, аби дістатися до лікарні. Такі ситуації змушують деяких китайців боятися локдаунів не менше, ніж самого коронавірусу.

Згідно дослідження, що його минулого року опублікувала команда науковців, повʼязаних із з Китайським центром контролю та профілактики захворювань, на початку локдауна у місті Вухань рівень смертей від хронічних захворювань на 21% перевищував очікувані показники. На 85% більше людей, ніж очікувалося, померли від діабету та на 66% більше вчинили самогубство. Влада, схоже, не засвоїла урок Вуханя. Та при цьому вимагає від своїх громадян безумовної довіри. Свіжа редакційна стаття газети People’s Daily закликала жителів Шанхаю «стиснути зуби» і невідступно йти за керівництвом партії.

«У боротьбі з пандемією довіра важливіша за золото», — йдеться у матеріалі.

Втім, китайські співрозмовники The Economist зізнаються, що більше не довіряють владі та більше покладаються один на одного. Так, у Шанхаї волонтери молодшого віку піклуються про своїх літніх сусідів і організовують групові замовлення харчів. Тим часом, більш жорсткі локдауни спіткають інші міста: Юньнань, Сіньцзян та Цзілінь пережили довші та більш жорсткі обмеження. Оскільки суворий ковід-контроль зачіпає все більше мешканців Китаю, їх стає все важче переконати, що все добре, резюмує видання.

Та зниження довіри з боку громадян — не єдина ціна, що її Пекіну доводиться платити за відмову переглядати свій антиепідемічний підхід. Опублікований на початку тижня звіт про зростання китайського ВВП у першому кварталі на 4,8% хоча й не виправдав найпесимістичніших прогнозів аналітиків, проте засвідчив: цього року країні навряд чи вдасться досягти цільового показника зростання у 5,5%, пише американська ділова газета The Wall Street Journal.

Локдауни у великих індустріальних містах шкодять економіці. У порівнянні з минулим роком зростання промислового виробництва в КНР сповільнилося з 7,5% у січні/лютому до 5% у березні. Того ж місяця роздрібні продажі в країні впали майже на 2% у порівнянні з попереднім місяцем і на 3,5% у річному обчисленні. Сповільнюються також інвестиції у виробництво та нерухомість.

Було б краще, якби Пекін відступився від своєї манії щодо нульового ковіду. Проте після двох років пропаганди, що змальовувала антипандемічну політику китайського уряду кращою за західну, Комуністична партія, схоже, не в змозі змінити свій підхід. «У неділю рупор партії газета People’s Daily повідомила, що в реалізації підходу нульового ковіду все йде за планом. Партія ніколи не помиляється», — пише The Wall Street Journal.

Для світу це означає більше збитків, оскільки розплачуватися за політику нульового ковіду буде друга за величиною економіка світу. Це ще одне нагадування корпоративним менеджерам, що ставки на китайський ланцюжок поставок — ризикована справа, підкреслює видання.

Редактор: Анна Павленко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X