20 серпня 2018, понеділок

Без преміальних. Чому і як скасовували Нобелівські нагороди

0 коментувати
 Більшість Нобелівських премій, окрім нагороди в галузі економіки, вручають з 1901 року

Більшість Нобелівських премій, окрім нагороди в галузі економіки, вручають з 1901 року

У п'ятницю, 4 травня, Шведська академія оголосила про своє рішення не присуджувати Нобелівську премію в галузі літератури нинішнього року – замість цього у 2019-му оголосять відразу двох лауреатів.

Таке рішення пов'язане з втратою довіри до академії, яка вручає літературного Нобеля з 1901 року. Останніми місяцями навколо установи розгорівся скандал, пов'язаний із сексуальними домаганнями за участю чоловіка однієї з членів організації – шведської поетеси Катаріни Фростенсон.

Її 71-річний чоловік Жан-Клод Арно – фотограф і режисер французького походження – протягом 20 років неодноразово домагався жінок, що підтвердили як мінімум 18 шведок.

Дивіться також

Унаслідок скандалу зі складу Шведської академії вийшли шестеро з 18 її членів, включно з постійним секретарем організації, що поставило під загрозу її здатність голосувати та приймати рішення (замінити тих, хто пішов, неможливо – їх призначають довічно).

Це перший такий прецедент в історії присудження Нобелівських премій відтоді як шведський учений, підприємець і філантроп Альфред Нобель у 1895 році заповів своє майно для вручення престижних нагород у галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури, а також за досягнення зі зміцнення миру. Лауреатів у цих п'яти номінаціях оголошують з 1901 року, а з 1969 року за ініціативою Шведського банку присуджують також премії пам'яті Нобеля з економіки.

НВ розповідає про те, з яких іще причин у різні роки світ залишався без Нобелівських лауреатів.

Воєнні конфлікти

Події Першої та Другої світових воєн зумовили найсерйозніші перерви у щорічній традиції вручення Нобелівських премій.

Жодна з номінацій не була присуджена в 1940-1942 роках, коли гітлерівські війська окупували значну частину Європи, включно з Норвегією, відповідальною за вибір Нобелівської премії миру. І хоча Швеція дотримувалася нейтралітету у війні, ситуація в Європі і світі явно не сприяла проведенню нобелівських торжеств.

З цими самими подіями пов'язане і скасування премій миру у 1939 і 1943 роках, а також відмова від літературної нагороди в 1943-му.

Жодна з номінацій не була присуджена в 1940-1942 роках, коли гітлерівські війська окупували значну частину Європи

До аналогічного рішення – не вручати більшість премій – скандинавські нобелівські комітети і академії прийшли також у роки Першої світової війни. З 25 нагород, які мали присудити у п'яти номінаціях за 1914-1918 роки, вручили лише 12.

Та й вони частково відбили потрясіння, що відбувалися: Нобелівську премію миру в 1917 році отримав Міжнародний комітет Червоного Хреста, представники якого виконували величезну роботу на фронтах Першої світової.

Відсутність видатних лауреатів

В офіційних правилах присудження нагород (§5 Статуту Нобелівського фонду) зазначено, що премія може не бути присуджена нікому, "якщо члени відповідного комітету не знайшли гідних робіт серед висунутих на здобуття". У цьому випадку призові кошти зберігаються до наступного року і нагорода може бути присуджена постфактум. Якщо ж і наступного році премія не була вручена, кошти передають у закритий резерв Нобелівського фонду.

Саме цим правилом пояснюється більшість випадків відмови від вручення премій, якщо не брати до уваги воєнні роки.

Традиційні урочистості з нагоди вручення премій не проводили в роки світових воєн/Фото ЕРА

Наприклад, у 1924 році нобелівські комітети не виявили гідних лауреатів з фізики і хімії – урочистого вручення премій не було, а грошові премії приберегли на рік. У 1925-му "нобеля" з фізики за попередній рік таки назвали – ним став шведський фізик Манні Сігбан "за відкриття в галузі рентгенівської спектроскопії". А от нагороду з хімії за 1924-й так і не вручили – гроші перенесли до Нобелівського фонду.

Так само пояснили і відсутність премії в галузі літератури за 1935-й рік, хоча навколо причини скасування цієї нагороди досі існує безліч версій. Серед них – недоречність присудження Нобеля на тлі переслідування літераторів єврейського походження через підйом нацизму в Німеччині.

Смерть найбільш гідного лауреата

Найвідомішим випадком навмисної відмови від присудження нагороди став 1948 рік, коли премію миру мали вручити Махатмі Ганді – індійському правозахиснику, громадському і політичному активісту, лідеру руху за незалежність Індії.

Махатма Ганді мав отримати Нобелівську премію миру у 1948 році/Фото ЕРА

Номінований на Нобелівську премію миру у 1937, 1938, 1939 і 1947 роках, Ганді мав нарешті отримати її у 1948-му, проте був убитий на самому початку цього року, тоді як імена лауреатів традиційно оголошують восени.

Правила нагороди забороняють вручати її посмертно, тому на знак поваги до Ганді нобелівський комітет відмовився від вибору інших кандидатів і публічно визнав його заслуги.

У 2006 році Гейр Лундестад, секретар норвезького Нобелівського комітету, що присуджує нагороду в галузі досягнень у боротьбі за мир, визнав історію з Ганді "найбільшим упущенням в історії" організації. "Ганді міг би обійтися без Нобелівської премії миру, а от що робити нобелівському комітету без нього – велике питання", – зазначив Лундестад.

Відмова володарів премії

В історії Нобелівських нагород бували й випадки, коли вже оголошені лауреатами діячі відмовлялися від премії самі або були змушені так зробити під тиском обставин.

Найвідоміші такі історії пов'язані з режимами СРСР і нацистської Німеччини. У 1936 році Адольф Гітлер був розлючений рішенням присудити Нобелівську премію миру Карлу фон Оссіцкі – німецькому журналісту і письменнику, який публічно засуджував нацизм і Гітлера. Уже на початку 1937 року фюрер видав указ, який забороняв німецьким громадянам приймати будь-яку Нобелівську премію.

Цей документ завадив отримати нагороди трьом німецьким вченим: Герхарду Домагку (премія з фізіології та медицини, 1939), Річарду Куну (премія з хімії, 1938) і Адольфу Бутенандту (премія з хімії, 1939). Усі троє пізніше отримали свої сертифікати і медалі, але не грошові призи.

Трагічніша історія письменника Бориса Пастернака, якого радянська влада змусила відмовитися від присудженої йому у 1958 році премії в галузі літератури. У СРСР успіх Пастернака визнали "нагородою за дисидентський політичний наклеп у його романі "Доктор Живаго". Письменник помер, так і не отримавши свою медаль. Однак у 1989 році нагороду вручили його синові на урочистій церемонії у Стокгольмі.

Борис Пастернак був змушений відмовитися від нагороди/Фото thefamouspeople.com

Відмовитися від нагороди довелося також радянському письменнику і публіцисту Олександру Солженіцину (премія в галузі літератури, 1970), який отримав її лише через 4 роки, вже після вислання з СРСР. Не зміг отримати нагороду китайський правозахисник Лю Сяобо (премія миру, 2010), якого тримали під вартою на батьківщині на момент нагородження, він помер у 2017 році.

Ще двоє лауреатів відмовилися від Нобеля добровільно. Літератор Жан-Поль Сартр (премія 1964 року) не прийняв премію з філософських міркувань – побоюючись, що нагорода обмежить його незалежність. А в'єтнамський дипломат Ле Дик Тхо (премія миру, 1973) відмовився від присудженої йому нагороди за зусилля з підготовки Паризької угоди про припинення вогню і відновлення миру у В'єтнамі. Тоді він заявив, що справжнього миру у В'єтнамі ще не досягнуто.

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Геополітика ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: