19 серпня 2018, неділя

Зґвалтування і без місячних: як живеться жінкам в армії КНДР

1 коментувати
Зґвалтування і без місячних: як живеться жінкам в армії КНДР
Колишня жінка-солдат з північнокорейської армії розповідає про брак їжі, погану гігієну та постійний ризик сексуального насильства

За словами колишньої військової, умови життя в четвертій за чисельністю армії світу були такими важкими, що в більшості жінок припинялися менструації. А зґвалтування для багатьох її колишніх товаришок було повсякденністю.

Упродовж 10 років Лі Со Йон спала на нижньому ліжку в казармовій кімнаті, де, крім неї, жило ще два десятки чи більше жінок. Кожній видавали тумбочку, щоб зберігати формений одяг. На цих тумбочках кожна тримала по дві фотографії в рамці. На одній був засновник КНДР Кім Ір Сен, а на другій — його нині покійний спадкоємець, Кім Чен Ір.

Армію вона покинула понад десять років тому, але спогади про сморід бетонної казарми такі тривкі, що досі не випарувалися з пам'яті.

"Ми сильно пітніли".

"А матраци, на яких спали, набиті рисовими висівками. Тому всі запахи тіла вбираються в матрац. Він не бавовняний. Рисові висівки вбирають у себе піт та інші запахи. Нічого приємного в цьому немає".

Жахливим був і стан душових кабін.

"Нам, жінкам, особливо важко, коли ми не можемо нормально прийняти душ", — каже Лі Со Йон.

"Бо немає гарячої води. До гірського струмка приєднали шланг, і вода лилася просто з цього шланга".

"З нього випадали жаби й змії".

Со Йон (зараз їй 41 рік) — донька викладача університету. Вона виросла на півночі країни. Багато чоловіків у їхній родині служили в армії, тож коли в 90-ті в країні лютував голод, вона вирішила піти добровольцем. А спонукала її до цього думка про те, що там щодня годують. Так само вчинили тисячі інших молодих жінок.

"Через голод жінки в Північній Кореї були занадто незахищені, — розповідає Джі Ин Бек, авторка книжки "Прихована революція в КНДР". — Багатьом з них доводилося ставати до важкої праці, їх пригноблювали, зокрема знущалися і піддавали сексуальному насильству".

Довіра до перебіжчиків

Жульєтт Морійо та Джі Ин Бек підтверджують — свідчення Лі Со Йон не суперечать іншим розповідям, які вони чули. Але застерігають: перебіжчиків слід сприймати дуже обережно.

"Потреба в інформації з Північної Кореї така велика, — каже пані Бек, — що вона мало не спонукає людей перебільшувати, розповідати пресі байки. Особливо якщо за це добре платять. Багато перебіжчиків, які не хочуть світитися в мас-медіа, дуже критикують "перебіжчиків-кар'єристів". Про це варто пам'ятати".

З іншого ж боку, інформація з офіційних північнокорейських джерел — це майже напевно чистісінька пропаганда.

Інтерв'ю BBC Лі Со Йон дала безкоштовно.

Із самого початку 17-річну Лі Со Йон неабияк надихали патріотичні почуття і бажання долучитися до колективних зусиль. Вона насолоджувалася життям в армії. Їй видали фен для волосся, і це вразило дівчину, попри те, що користуватися ним вона могла лише зрідка, бо часто не було електрики.

Розпорядок дня у війську для чоловіків і жінок був приблизно однаковим. Фізичні навантаження для жінок тривали трохи менше, однак жінкам щодня доводилося виконувати ще й обов'язки по господарству — прибирати й готувати. Солдатів-чоловіків від цього звільняли.

"Суспільство Північної Кореї — патріархальне, в ньому зберігаються традиційні гендерні ролі, — пояснює Жульєтт Морійо, авторка книжки "100 запитань про Північну Корею" (North Korea in 100 questions), виданої французькою мовою. — Жінок досі вважають ttukong unjeongsu, що дослівно перекладається як "наглядачі каструльних кришок". Це означає, що вони повинні "залишатися на кухні, бо тільки там їм і місце".

Важкі навчання і мізерний раціон харчування не могли не позначитися на організмах Лі Со Йон та її товаришок у війську.

"За півроку чи рік служби, через недоїдання і постійний стрес, у нас зникали менструації ", — каже вона.

"Жінки-солдати раділи відсутності місячних. Казали, що тішаться, бо ситуація й без того важка, а з місячними було б набагато гірше".

Хто стає перебіжчиком?

  • Близько 70% перебіжчиків з Північної Кореї — жінки. Дехто пов'язує цей факт з високим рівнем безробіття серед жінок.
  • Більше половини з них — молоді жінки віком від 20 до 30 років, частково тому, що молодим легше перепливати річки й долати труднощі неблизької дороги.

За словами Со Йон, в часи її служби армійське постачання не передбачало гігієнічних засобів для жінок, тому в неї та інших жінок не було вибору — доводилося повторно використовувати зужиті прокладки.

"Жінки й донині традиційно користуються білими бавовняними ганчірками, — каже Жульєт Морійо. — Їх необхідно прати щоночі, так, щоб не бачили чоловіки, тому жінки встають удосвіта й перуть їх".

Пані Морійо нещодавно побувала в розташуванні військ, де розмовляла з кількома жінками-солдатами. Вона підтверджує, що в них справді часто відсутні менструації.

"Двадцятирічна дівчина, з якою я розмовляла, розповіла, що підготовка в них така важка, що в неї вже два роки немає місячних", — каже письменниця.

Лі Со Йон вступила до лав армії добровільно. Але 2015 року держава оголосила, що надалі семирічна військова служба для всіх жінок, починаючи з 18 років, буде обов'язковою.

Водночас уряд КНДР наважився на небачений крок — пообіцяв, що постачатиме в більшість жіночих підрозділів гігієнічні засоби найвищого ґатунку марки Daedong.

"Можливо, це спосіб компенсувати нестерпні умови минулого, — каже Джі Ин Бек. — Цю заяву могли зробити для того, щоб якось відбілити в очах громадськості відоме явище — жахливі умови для жінок. Може, щоб підняти бойовий дух, щоб більше жінок думали: "Чудово, про нас подбають".

Декілька авіаційних жіночих підрозділів отримали корейську косметику преміум-класу марки Pyongyang Products. Це сталося після того, як 2016 року Кім Чен Ин оголосив, що корейські косметичні вироби конкуруватимуть із всесвітньо відомими брендами, такими як Lancome, Chanel і Christian Dior.

Попри це, жінки-солдати, що несуть службу в сільській місцевості, не завжди мають доступ до закритих туалетів. Дехто з них розповів пані Морійо, що їм часто доводиться відправляти природні потреби на очах у чоловіків, і це змушує їх почуватися особливо незахищеними.

Військова служба в Північній Кореї

  • Північнокорейські жінки мусять відслужити в армії щонайменше сім років, а чоловіки зобов'язані нести службу 10 років. Це найдовший термін обов'язкової військової служби в усьому світі.
  • За приблизними оцінками, 40% жінок віком від 18 до 25 років є військовими. Очікується, що ця цифра зростатиме, оскільки служба в армії стала обов'язковою для жінок лише 2 роки тому.
  • Держава заявляє, що витрачає на армію близько 15% бюджету країни, тоді як за даними аналітичних центрів, ця цифра може становити до 40%.
  • Обдарованих студентів (наприклад, у спорті й музиці) можуть звільняти від військової служби.

Сексуальні домагання, за словами Джі Ин Бек та Жульєтт Морійо, — звична річ.

Коли пані Морійо підняла питання зґвалтувань в армії з жінками-солдатами строкової служби, "більшість жінок казали, що це стається з іншими". Жодна не засвідчила, що сама стала жертвою зґвалтування.

Лі Со Йон каже, що теж не зазнала зґвалтування за час своєї служби в армії в 1992-2001 роках, але багатьом її товаришкам пощастило менше.

"Командир роти залишався ввечері в своїй кімнаті в розташуванні й ґвалтував жінок-солдатів, що були під його командуванням. Це повторювалося знову і знову, без кінця".

У збройних силах Північної Кореї стверджують, що до заяв про сексуальне насильство ставляться з усією серйозністю. Для чоловіків, визнаних винними у зґвалтуванні, передбачене покарання— до семи років позбавлення волі.

"От тільки свідчити в більшості випадків ніхто не хоче. Тому чоловікам часто все сходить з рук", — уточнює Жульєтт Морійо.

І додає: замовчування сексуального насильства в армії закорінене в "патріархальні звичаї північнокорейського суспільства" — те саме ставлення до жінок, через яке вони й у війську мусять поратися по господарству.

За словами пані Морійо, найбільша група ризику — жінки з бідних сімей, завербовані в будівельні бригади, які мешкають у неофіційних малих казармах чи хатинах.

"Побутове насильство — поширене явище й досі, про нього не доповідають. Те саме і в армії. Але я маю окремо наголосити на тому, що в армії Південної Кореї панує та сама культура (домагання)".

Лі Со Йон служила сержантом у підрозділі зв'язку поблизу кордону з Південною Кореєю. У 28 років вона вирішила нарешті звільнитися з військової служби. Жінка раділа, що може більше часу проводити з сім'єю, та водночас відчувала, що не підготовлена до цивільного життя, і ледве зводила кінці з кінцями.

У 2008-му вона вирішила втекти до Південної Кореї.

Перша спроба виявилася невдалою — її спіймали на кордоні з Китаєм і на рік запроторили за ґрати, в тюремний табір.

Втім, майже одразу після звільнення з тюрми жінка повторила спробу — перепливла річку Туманган і опинилася на території Китаю. А там, біля кордону, відбулася її зустріч із посередником, який організував їй перехід через Китай до Південної Кореї.

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Країни ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: