Я сприймаю Зеленського як конструктивного лідера. Інтерв'ю з президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою

2 жовтня 2019, 18:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Зузана Чапутова, президентка Словаччини дала інтерв'ю журналу НВ відразу після зустрічі з главою України Володимиром Зеленським та поділилася враженнями від неї.

О п’ятій годині вечора в теплий вересневий день у будівлі Посольства Словаччини на київській вулиці Ярославів Вал з’являється жінка у строгій бірюзовій сукні. Вона приїхала сюди після двогодинної зустрічі з Володимиром Зеленським, головою української держави.

Відео дня

Це Зузана Чапутова, президентка Словаччини, учасниці Євросоюзу і західного сусіда України, чия територія починається за кілька кілометрів від Ужгорода. Напередодні візиту словацької президентки до Києва прибув Мирослав Лайчак, головний дипломат Словаччини, щоб виступити на форумі YES, організованому Фондом Віктора Пінчука, і підготувати візит свого президента.

Чапутова привезла в Україну простий і зрозумілий меседж: мовляв, ми — сусіди, а практично не помічаємо один одного. Товарообіг між країнами становить усього $1,4 млрд, хоча режим вільної торгівлі з Євросоюзом дозволяє вести значно масштабніший експортно-імпортний бізнес. Крім того, Словаччина готова долучитися до групи підтримки України в ЄС, яка поки складається із країн Балтії. Про це теж сказала президентка сусідньої країни.

Чапутова прийшла до влади у червні цьогоріч. У березні вона впевнено виграла президентські вибори із 58% голосів, обійшовши Мароша Шевчовича, віцепрезидента Єврокомісії та колишнього представника Комуністичної партії Чехословаччини. Чапутова, юристка за освітою, колишня активістка Greenpeace й ексзаступниця мера міста Пезінок, збудувала свою виборчу кампанію на заклику до змін, подолання нерівності в доходах і захисту навколишнього середовища. Політологи характеризують її погляди як соціал-ліберальні.

Розмовляючи із НВ, Чапутова вимовляє фрази твердим голосом президентки країни, впевненої у своєму майбутньому, хоча питання про внутрішню кухню Євросоюзу змушують її робити паузи і шукати потрібні слова.

— Напередодні я слухав виступ Мирослава Лайчака, міністра закордонних справ Словаччини. Він говорив, що Україні у питанні деокупації Донбасу необхідно бути готовою до компромісів. Про які компроміси може йтися?

— Я не буду інтерпретувати слова міністра закордонних справ. Само собою, ми з президентом Володимиром Зеленським говорили про складну ситуацію у відносинах між Україною і Росією. Я наголошувала, що Словацька Республіка поважає територіальну цілісність і суверенітет України, а також виконання норм міжнародного права. У цьому контексті я говорила також, що Словаччина підтримує санкції щодо Російської Федерації. Ми вважаємо їх легітимним інструментом.

У Словаччині частина населення позитивно ставиться до Росії. Іноді це ставлення буває дуже некритичним

— Як у Словаччині сприймають Росію? Адже Росія використовує елементи пропаганди в Євросоюзі, намагаючись зруйнувати його єдність за допомогою енергетичної політики і фінансової підтримки популістичних партій, а також через свої спецслужби.

— У Словаччині частина населення позитивно ставиться до Росії. Іноді це ставлення буває дуже некритичним. Проте мені все-таки здається, що з Росією треба підтримувати конструктивний діалог, підтримувати економічну співпрацю, але не на шкоду нашим цінностям. Ми також не маємо права забувати про те, якими мають бути сусідські відносини в Європі XXI століття.

— Хочу запитати про ваше враження від Зеленського. Він не професійний політик, а комедійний актор, що став головою української держави. Ви почули від нього те, що хотіли почути?

— Ми говорили про ситуацію в наших двосторонніх відносинах, про ситуацію в Європі. Я сприймаю Зеленського як конструктивного лідера, який має великі амбіції та вже дещо встиг зробити для своєї країни. Обмін політв'язнями — дуже важлива річ.

— Ваш попередник на посту президента Іван Гашпарович в одному з інтерв'ю сказав, що Словаччина в міжнародній політиці завжди від когось залежить — то від Чехії, то від інших країн. Зараз ви задоволені масштабом тієї ролі, яку Словаччина відіграє в ЄС?

— Я б не сказала, що Словаччина від когось залежала або залежить. Вона економічно процвітає, розвивається, має успіхи, підтримує стосунки з багатьма країнами. Тому я не бачу причин говорити про якусь залежність. Для нас важливо підтримувати відносини і з ЄС, і з Україною. Йдеться не тільки про декларування якихось спільних прагнень, а й про економічну співпрацю.

Зузана Чапутова и Владимир Зеленский провели 16 сентября двухчасовую встречу, на которой пытались найти возможности для увеличения экономического сотрудничества между Украиной и Словакией (Фото: Журнал НВ)
Зузана Чапутова и Владимир Зеленский провели 16 сентября двухчасовую встречу, на которой пытались найти возможности для увеличения экономического сотрудничества между Украиной и Словакией / Фото: Журнал НВ

— Вам не здається, що в ЄС значно більшу вагу мають розвинені західні учасниці, такі як Франція і Німеччина, а голос Східної Європи залишається не завжди почутим? Що з цим можна було б зробити на міжнародному рівні?

— Думаю, Франція, Німеччина, Словаччина — рівноцінні партнери в межах ЄС. Ми — географічно невелика країна, але наш голос теж має вагу. Дуже важливо, що ми активно працюємо із країнами — учасницями Євросоюзу, наприклад, у межах Вишеградської групи. Не треба забувати, що членство в ЄС зобов’язує нас підтримувати двосторонні відносини з країнами поза нашим регіоном, а не задовольнятися лише діалогом, який ми ведемо в Брюсселі.

— Я подивився статистику. Зараз сповільнюється економіка Німеччини, основного торгового партнера вашої країни, а експерти попереджають про глобальну рецесію. Скажіть, Словаччина готова до економічних труднощів?

— Я обговорювала це питання під час візиту до Німеччини із Франком-Вальтером Штайнмаєром, німецьким президентом. Будь-яке можливе уповільнення економічної активності в Німеччині впливає також на словацьку економіку. Але я би все-таки дивилася не на рік уперед, а на кілька років уперед — на п’ять, десять років. Ми повинні підготувати й економіку, і, зокрема, ринок праці до процесів автоматизації та роботизації. Передусім тому, що наша промисловість базується на автомобілебудуванні.

— Так, це важлива тема. Якою ви бачите майбутню політику розширення Євросоюзу? Словаччині вдалося те, про що давно мріє Україна, — вступити в ЄС. Хочеться розуміти, чи має Україна шанси теж колись стати учасницею цього блоку.

— Якщо ви думаєте, що Словаччині було легко вступити в ЄС, то це не так. Довелося провести низку реформ, які тривали багато років. Із часу нашого вступу минуло 15 років, і цілком очевидно, що це зробило нас багатшими, і реформи пішли Словаччині на користь. Жодних сумнівів тут бути не може.

— Я ставив це ж запитання Саулі Ніїністо, президенту Фінляндії. І він сказав, що, мовляв, якщо Україна хоче вступити в ЄС, то повинна бути готовою не гірше Фінляндії, яка вступила туди в 1995 році. Але Фінляндія за своїми показниками виглядала навіть краще, ніж деякі корінні учасники ЄС на той момент. Вам не здається, що вимоги до вступу в ЄС дещо завищені?

— Логіка політики розширення Євросоюзу пройшла через певну еволюцію. Але те, що ви чуєте зараз про необхідність верховенства закону і боротьби з корупцією, — це легітимні вимоги з боку ЄС.

— На вашу думку, Україна могла б підсилити свій голос у східноєвропейському регіоні? Наша країна стала заручником конфлікту з Росією, і тепер увесь світ асоціює Україну з російським питанням. А вона хотіла б говорити світу і про інші проблеми пострадянського регіону.

— Було б неправильно, якби я зараз почала роздавати поради Україні. Можу тільки розповісти про свої міркування. Мені здається, що президент Зеленський робить правильні кроки щодо конфлікту на Донбасі. На нашій зустрічі ми також обговорювали заплановані реформи. На мою думку, це стратегія, коли ваша країна буде одночасно просувати реформи і розв’язувати донбаський конфлікт.

— Україна переживає свою турбулентність, а Словаччина — свою. Ваша країна пройшла через складний політичний період, пов’язаний із убивством журналіста-розслідувальника Яна Куцяка. На якій стадії зараз розслідування цієї справи?

— Звинувачення висунуто як проти тих, кого підозрюють у скоєнні вбивства, так і проти тих, кого підозрюють у замовленні цього жахливого злочину. Розслідування проходить незалежно. Це підтверджують юристи, що представляють сім'ю вбитого журналіста. Розслідування відкриває цікаву інформацію про зв’язки підозрюваних із деякими представниками органів правосуддя.

— Ось тут важливо зрозуміти, чого вбивство Куцяка навчило словацьке суспільство і словацьких політиків? Які висновки зроблено з цієї жахливої смерті?

— Смерть Куцяка привела до масштабної мобілізації всього громадянського суспільства на початку минулого року. Почалися масові акції протесту з моменту революції 1989 року. Вимоги протестувальників стосувалися встановлення справедливості та призвели до відставки уряду. Зацікавленість словацького суспільства має вплив на збереження незалежності роботи правоохоронців і судових органів.

— Словаччина, як і Україна, має досить велику угорську громаду. В Україні постійно виникають питання про мовну політику стосовно угорської меншини, про подвійне громадянство угорців Закарпаття. Словаччина має якусь окрему політику щодо угорської громади?

— Угорська громада у Словаччині — наша найбільша національна меншина. Відносини з угорцями спокійні, конструктивні. У словацькому уряді має портфелі партія, що представляє наших угорських співгромадян, яка після виборів стала частиною керівної коаліції. Подивимося, скільки голосів ця партія здобуде на парламентських виборах, які пройдуть у лютому 2020 року.

— І про вибори. Поділіться секретом, як вам вдалося так упевнено перемогти на президентських виборах у березні? Вам протистояв єврокомісар Марош Шевчович, дуже досвідчений політик.

— У моїй перемозі відіграли роль безліч чинників. Напевно, я не об'єктивна і для повноцінного аналізу варто було б запитати експертів. Але, мені здається, головним стало те, що я в очах людей перетворилася на символ змін. Я не прагнула конфронтації та на цьому збудувала комунікацію зі своїми виборцями. Я відповідала на всі запитання журналістів. Буквально на всі, навіть на найнезручніші. Люди помітили, що я не ухиляюся від відповідей, і це, напевно, стало знаком приходу іншої, нової політичної культури.

Більше читайте в свіжому номері журналу НВ — № 35 від 26 вересня 2019 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X