Це не протести, це повстання. Світові ЗМІ - про те, що означає бунт "жовтих жилетів" для Франції та Європи

5 грудня 2018, 12:41
Сюжет

Рух "жовтих жилетів" у Франції - масові акції протесту через різке зростання цін на паливо - за останні тижні переріс у масштабний загальнонаціональний бунт.

Після того, як 2 грудня вулиці Парижа перетворилися на арену жорстоких вуличних протистоянь, 4 грудня уряд вперше озвучив готовність піти на поступки протестувальникам та ввести мораторій на підвищення цін.

Відео дня

Однак ці заходи здалися протестувальникам недостатніми: вони вимагають зниження податків, підвищення мінімального розміру оплати праці, а часом і відставки уряду. Акції "жовтих жилетів" охопили понад 2 тис. міст країни, у них взяли участь десятки тисяч людей, а четверо вже загинули.

Реагуючи на безпрецедентні події у Франції, світові ЗМІ відзначають, що реформаторські ідеї французького президента Еммануеля Макрона опинилися під загрозою провалу всього лише через півтора роки після його обрання.

НВ представляє найбільш цікаві фрагменти з матеріалів західних ЗМІ про те, чому саме Макрон став уособленням давніх проблем французької периферії та що означають протести "жовтих жилетів" для Франції і всієї Європи.

The Local, французька редакція

Дике насильство, яке спалахнуло в Парижі в суботу, 2 грудня, не було протестом. Це було повстання, пише журналіст The Local і колишній міжнародний редактор The Independent Джон Лічфілд, який став свідком руйнувань і заворушень навколо Тріумфальної арки.

Руйнівний потік, який розлився проспектами довкола площі Шарля де Голля і Тріумфальної арки, живився не тільки соціальним гнівом, але й своєрідною самовдоволеною ненавистю. Ненавистю до Еммануеля Макрона. Ненавистю до поліції. Ненавистю до держави. І ненавистю до Парижу як до символа безроздільного багатства й успіху французької метрополії. [...]

[Gallery]

Жовті жилети в Парижі описали і пошкодили Тріумфальну арку

[/Gallery]

Міфи про "битву за Париж" вже поширюються в соціальних мережах та серед "жовтих жилетів". Їх частково відвторюють уряд та окремі сегменти французької преси.

Ні, насильницькі дії не були справою рук самих лише маргінальних "головорізів" та "професійних бунтарів". Не були вони спровоковані і правоохоронцями, які вели себе з майже надлюдською дисципліною та стриманістю. Ні, рядовим "жовтим жилетам" не заважали протестувати мирно. [...]

У якийсь момент [в ході погромів 2 грудня] чоловік років 50, який мав акцент регіонів північної Франції, вказав на Тріумфальну арку в хмарах сльозогінного газу, понівечену графіті. Він сказав мені: "Це жахливо. Але все ще красиво, чи не так? Може, хоч тепер Макрон почує нас". [...]

Для опозиції у Франції прийшов час припинити робити вигляд, що Макрон є єдиним джерелом гніву "жовтих жилетів"

Безумовно, Еммануель Макрон та його уряд занадто пізно всерйоз взяв до уваги рух "жовтих жилетів", однак щонайменше нерозумно звинувачувати в давніх проблеми французької периферії президента, який обіймає свою посаду лише 18 місяців. Для опозиційних політиків у Франції прийшов час припинити робити вигляд, що Макрон є єдиним джерелом гніву "жовтих жилетів".

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Багато, дуже багато хто з них - порядні, зневірені, стражденні люди. Вони більше не вірять, що будь-який з ключових політичних рухів - навіть ультраправі на чолі з Марін Ле Пен або ультраліві під керівництвом Жан-Люка Меланшона - можуть хоч чимось їм допомогти.

Вони говорять про новий "рух народу і для народу", але поки відмовляються обирати визнаних лідерів або висувати єдину програму. Коли минулого тижня вісім "жовтих жилетів" були обрані "спікерами" руху, їх негайно зреклися інші його частини. Шестеро з цих представників відмовилися зустрічатися з прем'єр-міністром Едуаром Філіпом, отримавши погрози насильницької розправи з боку інших "жовтих жилетів".

Іншими словами, цей стрімкий, антиполітичний - і водночас політичний - рух ненавидить не тільки молодого президента-технократа, обраного лише в минулому році. Він ненавидить будь-кого - навіть зі своїх лав - хто ставить себе вище за інших.

У результаті "жовті жилети" ризикують потрапити в руки деструктивних, бехтямних, антидемократичних маргіналів - нерозважливих і бездумних вихідців із самого руху. [...]

Діалог примирення все ще може бути налагоджений. Однак є побоювання, що повстанці, які зруйнували Париж 2 грудня, не зацікавлені в такому діалозі. Вони просто хочуть вихлюпнути свою лють - і так, свою ненависть - на "буржуазну", успішну метрополію Франції, яка ігнорувала їх десятиліттями.

CNN, США

Рух "жовтих жилетів" ніяк не пов'язаний із великими французькими профспілками, які зазвичай організовують масштабні протести в країні, - як не має він і офіційних спікерів. [...]

Він відображає шлях до влади самого Макрона, який почався зі створення його руху Вперед, Республіко!, зверненого до низових широких мас. Макрон запевняв, що він не представляє ані лівих, ані правих, а виступає просто "за Францію" і позиціонував себе як представник народу. Макрон виступав з обіцянками радикально змінити Францію, а свої ідеї він опублікував у книзі, яку назвав Революція.

Однак хвиля підтримки, яка привела Макрона до влади, ослабла, а рейтинг схвалення дій молодого лідера впав до 25% у листопаді. У той час як громадська підтримка "жовтих жилетів" висока - опитування, проведене компанією Harris Insights & Analytics після суботніх протестів 2 грудня показує, що рух підтримують майже три чверті французів.

Макрон - усього лише черговий політик у низці багатьох французьких лідерів, які втратили підтримку, намагаючись перетворити Францію на більш сприятливу країну для ведення бізнесу. Наприклад, вкрай непопулярним його кроком стало скорочення податку на багатство - Макрона розкритикували за те, що він працює на еліту і не зважає на бідних.

Максим Ніколь приєднався до "жовтих жилетів" і моменту створення руху. Його сім'я з трьох осіб намагається вижити на 1500 євро в місяць Багато з учасників протесту в Парижі - вихідці з сільських регіонів, які говорять, що заледве зводять кінці з кінцями. 31-річний Максим Ніколь, який був серед учасників акцій 2 грудня, родом із сільської частини Бретані та приєднався до "жовтих жилетів" з моменту створення руху в листопаді.

Він каже, що його сім'я з трьох осіб намагається вижити на 1500 євро в місяць. "Насправді йдеться про нерівність і розподіл достатку. Це битва між фінансовою системою і населенням", - сказав Ніколь CNN.

Хьюго Мельхіор, виходець із заможного району в комуні Рен на північному заході Франції, не володіє навіть автомобілем, проте підтримує рух.

"Ми маємо справу з сумішшю люті, розчарування, роздратування і втоми, які занадто довго придушувалися, - переконаний він. - І тепер, коли в руках у них ["жовтих жилетів "] така величезна сила, вони виявили, що спільно здатні виступити на місцевому рівні проти спільного ворога - державної влади, яку уособлює президент Еммануель Макрон, провокуючи ненависть своїєю нескінченною зарозумілістю".

The Washington Post, США

Президент Франції Еммануель Макрон любить позиціонувати себе у світі як чемний центрист, здатний впоратися із невдоволенням [політичної] периферії. Однак у своїй рідній країні - він політик у стані облоги, який ризикує бути переможеним через зростання заколоту. [...]

Розкол у Франції виглядає знайомим для американців, британців та інших західних демократій

Розкол, який шириться у Франції - з його постіндустріальним відчаєм, укоріненим серед провінцій країни, - виглядає знайомим для американців, британців та інших західних демократій. Так само як і нездатність політиків подолати ці розбіжності. Окрім податку на бензин, Макрон бореться за просування амбітного плану реформ, який, за його словами, здатний дати свободу французькій економіці. Тим часом набуло значного поширення невдоволення його зарозумілим стилем управління країною і незмінне відчуття, що він керує нею в інтересах лояльної йому еліти великих міст. [...]

Для прихильників Макрона, включаючи іноземних аналітиків, прийшли тривожні часи. Багато хто сподівався, що його перемога в минулому році може стати поворотною точкою, безперечним ударом по пануванню правих популістів по обидва боки Атлантики. Однак він не зміг протистояти ультраправим, яких мало турбує його гідна міжнародна політика, або переконати прихильників лівих сил, які бачать у ньому президента багатіїв.

"Президент ромірковує про кінець світу, - заявив один з демонстрантів, - у той час як ми думаємо про кінець місяця"

"Макрон намагався зайняти певну нішу між технократом і монархом. Однак на даний момент можна відзначити, що французів не переконав технократ і не спокусив монарх [в його особі], - пише журнал Foreign Policy. - Французи вважають його представником еліти, який проводить політику в її інтересах, за рахунок звуженого середнього класу".

Прикладом цього можуть бути розбіжності навколо кліматичної політики Макрона. Він прагнув стати світовим лідером у цій сфері [захист екології] - можливо, єдиним, беручи до уваги [негативну позицію] президента США Дональда Трампа та інших політиків, які намагаються відмовитися від колективних зусиль у скороченні викидів. Однак його увага до глобального потепління також підігріла лють "жовтих жилетів".

Президент ромірковує "про кінець світу", заявив один з демонстрантів газеті Le Mond, "у той час як ми думаємо про кінець місяця".

BBC, Велика Британія

Макрон переміг на президентських виборах із платформою економічних реформ, які, як обіцяли французам, полегшать їм долю - включаючи зниження рівня безробіття та новий поштовх для економіки.

Однак багато хто вважає, що цього не сталося. Наприклад, аналіз бюджетної політики на 2018-2019 роки, оприлюднений французьким Інститутом публічної політики, показав, що доходи четвертої частини французьких домогосподарств - найменш заможних з них - або впадуть, або залишаться незмінними в наступному році.

Громадяни із середнім доходом відчують незначний приріст доходів, проте найбільшу вигоду отримують ті, хто і так багатий - найбільш заможний прошарок, 1% населення. Ці розрахунки виглядають ще гіршими для пенсіонерів - більшість із них чекає погіршення добробуту.

Bloomberg, США

Усього лише після 18 місяців на посаді Еммануель Макрон, схоже, загнаний у кут з усіх боків.

40-річний президент зіткнувся з насильницькими протестами проти своєї політики, яку вважають вигідною винятково для багатіїв, що ставить під загрозу його подальші реформи.

Макрон може опинитися в скрутному становищі саме тоді, коли розраховує на широку підтримку своїх ідей про реорганізацію ЄС

Його плани щодо інтеграції та зміцнення єврозони виявилися на даний момент урізаними до такої міри, що від них майже нічого не залишилося. З урахуванням загрози того, що політичні кола Німеччини [головного союзника Франції в ЄС] замкнуться на своїх внутрішніх проблемах, Макрон може опинитися в скрутному становищі саме в той час, коли розраховує на широку підтримку своїх ідей про реорганізацію Європейського Союзу.

У травні 2017-го в Парижі Макрон, безперечно, вдало обрав гімн ЄС - Оду до радості Бетховена - для церемонії оголошення своєї перемоги на виборах. Він завжди робив ставку на те, що, просуваючи непопулярні зміни в податковому, трудовому та пенсійному законодавстві Франції, зможе закласти фундамент для нового ефективного циклу французької економіки. Так Макрон заручився підтримкою уряду канцлера Німеччини Ангели Меркель і переконав Берлін піти назустріч більшій інтеграції зони євро.

Однак замість цього Макрон завершує рік зі стагнацією французької економіки, впертим зростанням безробіттям і падінням особистого рейтингу. Деякі з європейських колег тепер портистоять його ідеям про оновлення єврозони [...], тоді як італійський уряд євроскептиків виступає проти нього на декількох фронтах.

"Макрон зіткнувся з ситуацією, коли в єврозоні все менше і менше згоди щодо того, як має виглядати майбутнє, - говорить Флоранс Пізані, економіст паризького офісу фінансової компанії Candriam France - Ніякого реального спільного проекту [єврозони] більше немає".

Редактор: Інна Семенова
Показати ще новини
Радіо NV
X