У Києві запропонували перейменувати вулицю Івана Кудрі: що про нього відомо

4 вересня 2018, 15:48
2508
Сюжет
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Іван Кудря в юні і в більш пізні роки

Вулицю радянського розвідника Івана Кудрі в Печерському районі Києва можуть перейменувати на честь американського сенатора США Джона Маккейна, який помер 25 серпня. З таким проханням до влади столиці звернувся президент України Петро Порошенко.

Розповідаючи про прохання Порошенка, його парламентський представник Ірина Луценко назвала Кудрю "терористом, чекістом, оперативником, який діяв проти українського національного визвольного руху".

НВ розповідає про те, ким був Іван Кудря та чому його вважають одіозною особистістю.

З педагогів – до НКВС

Іван Кудря прожив усього 30 років – він помер у 1942-му, в окупованому німцями Києві, а народився в Київській області (нинішнє село Проців Бориспільського району). Батько Кудрі загинув на фронтах Першої світової, і в 1920-ті роки сім'я змінила кілька регіонів України, намагаючись знайти засоби до існування.

Після закінчення школи-семирічки та шестимісячних педагогічних курсів на початку 1930-х Кудря кілька років працював завідувачем школи в Чаплинці Херсонської області. У 1934-му його мобілізували до лав армії, де він проходив службу в прикордонній охороні НКВС на заході України.

Командири помітили Кудрю: його рекомендували до навчання в училищі НКВС, після закінчення якого він у 26 років потрапив до зовнішньої розвідки – став співробітником 5-го відділу Головного управління держбезпеки НКВС СРСР.

Боротьба з "українськими націоналістами"

У розвідці НКВС Кудрі, який вільно говорив українською мовою, довірили боротьбу з "українським націоналістичним підпіллям".

Кудрю вважають причетним до організації резонансного вбивства двох відомих діячів ОУН восени 1941 року

Для цього його відрядили до Львова, де Кудрі було доручено "розробку" діяльності українських націоналістичних організацій. Крім того, він вів справи активістів ОУН та українців, які служили в армії Української Народної Республіки (зокрема особисто допитував вояка армії УНР Тараса Семеновича).

Також Кудрю вважають причетним до організації резонансного вбивства двох відомих діячів ОУН восени 1941 року в Житомирі. Під час операції НКВС, організованої під керівництвом Кудрі та націленої на подальший розкол між "бандерівським" і "мельниківським" крилом ОУН, були вбиті Омелян Сеник і Микола Сціборський – двоє лідерів "мельниківців".

Робота в окупованому Києві і смерть

З початком окупації України нацистськими військами під час Другої світової війни Кудрі доручили організувати в Києві підпільну розвідувальну групу. Вона повинна була відстежувати можливий зв'язок між організаціями українських націоналістів та окупаційною владою гітлерівської Німеччини. На думку істориків, радянська влада побоювалася, що під німецьким протекторатом може бути проголошено Українську державу.

Відомий генерал НКВС Павло Судоплатов, який убив лідера ОУН Євгена Коновальця, так описував Кудрю і заплановану діяльність його групи в окупованому Києві: "Група [Кудрі] повинна була проникнути в українське націоналістичне підпілля, на яке німецьке командування робило серйозну ставку. Останні роки після закінчення прикордонної школи Кудря боровся з українськими націоналістами і добре знав особливості та специфіку цього руху, – зазначав Судоплатов. – Маючи досвід роботи у складі нашої оперативної групи у Львові, він займався розробкою зв'язків українських націоналістів з німецькими розвідувальними органами. Це був молодий, здібний, енергійний працівник".

"Хмарочос Гінзбурга" (на задньому плані), який було підірвано в 1941 році і де була розташована конспіративна квартира Кудрі

В українській столиці Кудря діяв під псевдонімами "Максим" та "Іван Кондратюк". Він спробував змінити зовнішність, відростив вуса, однак під прикриттям "викладача української мови" пропрацював у столиці недовго. У липні 1942 року гестапо заарештувало Кудрю в Києві разом із його соратницею по підпіллю, актрисою Раїсою Окіпною. У катівнях він перебував як мінімум три місяці, ймовірно там же і загинув у листопаді 1942 року. Точних даних про дату його смерті немає – як і про те, хто видав розвідника.

Результати підпільної роботи Кудрі в Києві досі викликають суперечки. Це багато в чому пов'язано з тим, що група ще на перших етапах своєї діяльності у воєнні роки втратила зв'язок із Москвою через несправність рації, через що її звіти та повідомлення доводилося передавати до Центру через випадкових кур'єрів. Спроба Кудрі прорватися до Москви через лінію фронту у квітні 1942-го зазнала невдачі.

Згідно з матеріалами КДБ УРСР, група Кудрі, ймовірно, була причетною до замінування і підриву кількох знакових будівель у Києві

Згідно з матеріалами КДБ УРСР, опублікованими в 1963 році, група Кудрі, ймовірно, була причетною до замінування та підриву кількох знакових будівель у Києві в роки німецької окупації. Серед них – кілька будівель на Хрещатику, а також Успенський собор Києво-Печерської лаври.

Крім того, сам Кудря доповідав про те, що зусиллями його групи вдалося підірвати кінотеатр Комсомолець України, а також будівлю, де певний час перебувала німецька військова комендатура в Києві і куди зобов'язали здати радіоприймачі жителів міста. Однак ряд істориків висловлюють сумніви щодо реальної причетності Кудрі до масштабних диверсійних актів. Так, київський історик та письменник Юрій Краснощок, який вивчав документи КДБ про Івана Кудрю, зазначає, що у воєнні роки його група мала у своєму розпорядженні вкрай обмежену кількість людей.

Крім того, підриви центральних будівель у Києві стали несподіванкою для розвідника. Спочатку він жив у "хмарочосі Гінзбурга" – 12-поверховій висотній будівлі на вулиці Інститутській. На самому початку окупації, у вересні 1941 року, будівлю – разом з низкою інших – було підірвано внаслідок операції НКВС. У зруйнованому хмарочосі Кудря втратив все забезпечення своєї диверсійної групи, надане йому раніше – документи та контакти агентів, бланки паспортів, зброю, шифри, гроші тощо.

Найбімовірнішим результатом діяльності групи Кудрі в Києві називають збір інформації про ситуацію в окупованому місті, а також про активність представників українських національних рухів.

Вшанування в СРСР і в радянських містах

Ім'я Кудрі залишалося невідомим аж до середини 1960-х років, коли про його історію стали писати у військово-патріотичній літературі епохи СРСР. Кудрі посмертно надали звання героя СРСР.

Його ім'ям було названо вулиці в Києві і в Борисполі, встановлено бюст у Борисполі і меморіальну дошку в столиці. Ім'я Кудрі також має київська спеціалізована школа №181 та одна з бібліотек Києва.

Раніше на честь розвідника також було названо кілька установ у Чаплинці (Херсонська область).