Народ, який живе в страху. Китай "перевиховує" уйгурів, відправляючи в табори і на заслання

11 серпня 2018, 12:34
Сюжет

Євген Бунін, дослідник-лінгвіст, який в останні 18 місяців багато спілкувався зі співробітниками уйгурських ресторанів в Китаї, опублікував на сайті Art of life in Chinese Central Asia статтю про репресії Китаю проти уйгурської меншини.

За його словами, уйгури від початку 2017 року переживають посилене переслідування з боку місцевої влади, яка відправляє їх під "арешт у рідні міста" або в табори для "перевиховання", а деякі із представників цієї меншини просто зникають. НВ наводить найяскравіші факти про дискримінацію та репресії.

Відео дня

"М'яка дискримінація"

Навесні 2017 року кілька людей у ресторані, власника якого звати Карім, і який Євген Бунін описує як місце, де відвідувачі "часто базікали один з одним через столи, зачіпаючи серйозні проблеми, зберігаючи при цьому певну легкість і гумор" розповіли, що китайські готелі відмовлялися обслуговувати уйгурів, посилаючись на відсутність вільних номерів.

Хтось зазначив, що навіть уйгурському поліцейському відмовили в кімнаті. А сам власник ресторану розповів, як одного разу він прийшов до готелю і заговорив з персоналом англійською мовою, через що його прийняли за іноземця і сказали, що номери є. Але коли персонал готелю взяв у нього документи і побачив слово "уйгур" в китайському посвідченні особи вони відразу ж відмовили.

"М'яка" дискримінація виявилася найменшою із проблем уйгурів, 10 мільйонів яких живе в китайській провінції Сіньцзян. Політика стала жорсткішою незабаром після призначення Чень Цюаньго секретарем партії у Сіньцзяні. До цього він проводив аналогічну політику в Тибеті.

Знищення потенційної опозиції та інформаційний вакуум

На початку 2018 року Бунін дізнався, що на Каріма наділи наручники, вивезли та ув'язнили, і що він "помер після тривалої важкої праці". Бунін зазначає, що Карім був особливо вразливий, оскільки жив деякий час за кордоном у країнах з мусульманською більшістю. Такі уйгури стали жертвами жорстких заходів уряду в першу чергу.

До свого арешту Карім цікавився, чи можна якось зв'язатися з журналістами, щоб розповісти їм про дискримінацію уйгурів, але врешті-решт вирішив, що спілкування з іноземними ЗМІ занадто ризиковане. Китай контролював журналістів і уйгури, з якими їм доводилося спілкуватися, часто боялися говорити чесно.

Небезпечно було писати про утиски уйгурів і уйгурським журналістам за кордоном, оскільки їхніх родичів у Сіньцзяні після цього заарештовували. Проблеми виникали навіть у туристів і вчених, які вирушали в Сіньцзян, у тому числі в самого Буніна: "гуртожиток, у якому я зупинявся, раптово закрився з причин "пожежної безпеки", і я виявив, що занесений в чорний список у будь-якому іншому місці, яке могло б запропонувати мені житло". Його інтерес до уйгурів привернув також увагу місцевої поліції, яка двічі застерігала його від спілкування з "поганими людьми Сіньцзяна".

Водночас прес-секретар міністерства закордонних справ Хуа Чунінг заявила, що побоювання з приводу жорстокого поводження з уйгурами були "необґрунтованими", і критика була "втручанням у внутрішні справи Китаю". А заступник директора із закордонних справ Сіньцзяна Айліті Салієв навіть заявив, що "найщасливіші мусульмани у світі живуть у Сіньцзяні".

"Перевиховання", арешти і заслання в рідне місто

За словами Буніна, протягом року сотні тисяч уйгурів поступово ізолювали "у концентраційних таборах для того, що держава називає "перетворенням через освіту"". Ще кілька потрапили в тюрми або "зникли". У свідченнях про життя в таборах і центрах затримання йдеться не лише про нездорові умови життя, а й про регулярне насильство, тортури і промивання мізків, зазначає він.

Зайшовши у ще один ресторан в Сіньцзяні майже через рік після попереднього відвідування, Бунін дізнався, що за цей час більшість його співробітників, близько 10 людей, були змушені повернутися у свої рідні міста на півдні Сіньцзяна або для "перевиховання", або для "арешту в рідному місті". Власник ресторану розповів, що знайти їм заміну практично неможливо, а більшість відвідувачів перестали приходити.

Страх та евфемізми

Бунін розповідає про те, що повсюдно спостерігав, як уйгури бояться переслідувань з боку держави. Він описує, як говорив з менеджером ресторану у Східному Китаї і розповідав йому про гнітючі речі у Сіньцзяні, у тому числі про друга, якого засудили до 10 років в'язниці за те, що у нього були "неправильні" книги.

"Щойно я вимовив слово "тюрма", голова менеджера почала вказувати в бік столу, що стояв за нашим. "Тут є поліцейський", - прошепотів він, перш ніж встати і піти", - описує сцену Бунін.

Щойно я вимовив слово "тюрма", голова менеджера почала вказувати в бік столу, що стояв за нашим. "Тут є поліцейський", - прошепотів він

Будучи стурбованими своєю безпекою, багато уйгурів видалили всі іноземні контакти у китайському (високо контрольованому) додатку WeChat. Незважаючи на це, Бунін зумів знайти одного зі старих знайомих, який під час зустрічі весь час турбувався, хоча, здавалося, ніхто їх не контролював. "Коли я передав йому зразки книги, над якою я працював, він кинув на них погляд, але не перегорнув сторінки. Коли я запитав його, чи є десь поблизу наш спільний знайомий, він сказав мені, що він "не знав" цю людину, перш ніж додати: "Прямо зараз, я навіть не знаю тебе"", - описує він зустріч.

За словами Буніна, уйгури, говорячи про ситуацію у Сіньцзяні, використовують евфемізми, найпоширеніший із яких yoq, що означає "пішов" або "не знаходиться поблизу". "Фраза adem yoq ("всі пішли") - це те, що я чув найбільше у минулому році. Вона була використана для опису відсутності персоналу, клієнтів та людей в цілому. Коли мова йде про людей, які були змушені повернутися у свої рідні міста (для "арешту в рідному місті", в табір або ще гірше), типово говорити, що вони "повернулися додому"", - пише він.

Коли мова йде про людей, які були змушені повернутися у свої рідні міста (для "арешту в рідному місті", в табір або ще гірше), типово говорити, що вони "повернулися додому"

Табори теж не називають таборами, а замість цього кажуть, що люди зайняті "вивченням" (oqushta/öginishte) або "освітою" (terbiyileshte), або що вони "у школі" (mektepte). Люди також не використовують такі слова, як "утиски", коли говорять про загальну ситуацію в Сіньцзяні. Вони кажуть, що "ситуація не хороша" або описують Сіньцзян як дуже "суворий".

"Ми знищений народ"

Бунін також пише, що кілька разів стикався з людьми, які "здавалося, досягли відчаю". Однією з таких зустрічей була зустріч зі співробітником громадської безпеки - владної структури найнижчого рангу, що складається, в основному, з уйгурів. Цей чоловік, запитала у Буніна, що він знає про уйгурів і що думає про них як про народ. Почувши нейтральну відповідь, він сказав: "Ти ховаєш те, що дійсно думаєш. Просто подивися навколо. Ти побачиш це сам. Ми - знищений народ". Бунін зазначає, що після цієї зустрічі більше ніде і ніколи не бачив свого співрозмовника, у тому числі на його посту, місце якого він знав.

Другою такий бесідою була розмова з офіціантом одного з ресторанів. Він сказав, що "мільйони уйгурів" утримують в таборах, де їх годують рисом, який пролежав 15 років і б'ють. Офіціант також повідомив, що уйгури в цьому місті у внутрішньому Китаї повинні бути присутніми на політичних зібраннях і що їм, можливо, незабаром доведеться пройти тест на політичні теми, такі як 19-й партійний з'їзд. Тих, хто його не пройде, відправлять назад у Сіньцзян.

Просто подивися навколо. Ти побачиш це сам. Ми - знищений народ

"Коли поліція розмовляє з нами, - сказав він, - вони з підозрою ставляться до всього: "Ти куриш? Ти п'єш?". Якщо ти цього не робиш, вони запитають, чому ні. Вони запитують тебе, чи молишся ти. Вони запитують тебе, чи хочеш ти поїхати за кордон, або чи подавав ти вже заявку і чи отримав паспорт. Якщо ти подивишся на поліцейського, він запитає, на що ти дивишся на ньому. Якщо ти подивишся на підлогу, він запитає, чому ти дивишся вниз, на підлогу. Кожного разу, коли ми їдемо в поїзді, є окрема кімната, яку ми повинні пройти, перш ніж нам дозволять покинути станцію, де вони перевіряють наші документи і ставлять нам питання", - розповів офіціант.

Через тиждень цей офіціант опинився серед уйгурскої молоді, яка повинна була "повернутися в рідне місто".

Переклад НВ

Показати ще новини
Радіо НВ
X