Президентський рахунок. Яку зарплату отримують світові лідери і як заробляють, пішовши з посади — дослідження НВ
Зарплати лідерів різних країн — від США до України — істотно нижчі, ніж зарплати лідерів бізнесу, що не заважає першим особам держав вести розкішний спосіб життя і заробляти на своєму статусі, пішовши з посади.
Як і будь-який працівник, президент США, прем'єр-міністр Великої Британії або канцлер Німеччини щомісяця отримують зарплату. Саме вона дає можливість вести спосіб життя, належний голові держави, й утримуватися від корупційних схем, які обіцяють додатковий заробіток.
Зазвичай президенту, крім зарплати, належить офіційна резиденція, заміська резиденція, охорона, покриття витрат на транспорт, а після відходу з посади — добра пенсія, щоб він міг засісти за мемуари і вести автобіографічний Instagram.
Зарплати лідерів країн, як правило, істотно нижчі, ніж зарплати лідерів корпоративного сектора. Так, якщо президент США отримує $400 тис. на рік, то керівник американської технологічної компанії Microsoft — $42,9 млн. Адже в розвинених країнах люди йдуть працювати в державний сектор не стільки заради грошей, скільки заради реалізації власних амбіцій, а також влади і престижу.
Виняток становлять монархи. Ті, як правило, не постають перед вибором, куди їм піти працювати, а користуються офіційним статусом за правом народження. І цей статус щедро винагороджується. Так, щорічна платня британської королеви Єлизавети II становить $122 млн на рік, а нідерландського короля Віллема-Александра — $43 млн.
І чим багатша країна, тим спокійніше її громадяни ставляться до рівня заробітку перших осіб. «Чим далі на захід у ЄС, тим менше громадяни відповідних країн турбуються щодо зарплат лідерів», — зізнається Давид Стулік, чеський політичний аналітик із празького центру Європейські цінності. По-перше, громадяни й самі непогано заробляють. По-друге, люди розуміють, що рівень зарплати — це похідна від рівня відповідальності за роботу.
А ось у країнах, що розвиваються, питання зарплат топ-чиновників хвилює громадян. У багатьох країнах Східної Європи — Болгарії, Румунії чи Україні — триває суспільна дискусія, наскільки суттєво можуть відрізнятися зарплати високопосадовців від середнього заробітку звичайного громадянина.
«Вважаю, треба пропонувати добрі зарплати [в держсекторі], щоб не втрачати потенційно хороших кандидатів через фінансові причини», — вважає Стівен Пайфер, професор Стенфордського університету і колишній посол США в Україні.
Також він уточнює: «Більшість — не всі, а більшість — політиків, які балотуються у президенти, мотивовані чимось іншим, а не грошима».
