Гортаємо медичну картку Путіна. Практикуючий лікар-психіатр називає симптоми наявних розладів російського диктатора

31 травня, 08:17
Ексклюзив НВ
За даними західних ЗМІ, російський диктатор Володимир Путін, окрім онкологічного захворювання, страждає ще й на психічні розлади (Фото:Alexander Nemenov / REUTERS)

За даними західних ЗМІ, російський диктатор Володимир Путін, окрім онкологічного захворювання, страждає ще й на психічні розлади (Фото:Alexander Nemenov / REUTERS)

Роман Долинський, практикуючий лікар-психіатр, оцінив стан здоров’я Володимира Путіна та прокоментував ті його діагнози, що оприлюднила західна преса

Після того як Володимир Путін розв’язав війну проти України, стан його здоров’я, зокрема психічного, став актуальною темою. Одні західні видання пояснюють алогічні рішення російського диктатора так званою стероїдною люттю, спричиненою тривалим лікуванням стероїдами ймовірного онкологічного захворювання, інші приписують йому низку психічних розладів.

Відео дня

НВ звернувся за консультацією до Романа Долинського, практикуючого лікаря-психіатра, який переглянув більшість останніх доступних відео з Путіним, а отже має фахове уявлення про його стан.

— Як ви оцінюєте психічне здоров’я російського диктатора? Чи змінилася його поведінка останнім часом?

— Щодо психічного стану Путіна, люди думають, ніби безглузда, незрозуміла чи неадекватна поведінка тиранів, яку годі осягнути, — це прояв якоїсь важкої психічної хвороби, яку можна вилікувати, або через неї визнати недієздатним чи неосудним. Проте це не зовсім так.

Звісно, є роботи психіатрів, які припускають наявність певних розладів психіки і поведінки тиранів. Наприклад, стосовно Йосипа Сталіна вказують, що у нього була імовірно епілептоїдна психопатія (за сучасною номенклатурою — розлад особистості). За деякими даними, такий розлад був і у Адольфа Гітлера. Цей розлад особистості характеризується надмірною експлозивною [«вибуховою» та імпульсивною] поведінкою і коливаннями настрою від надмірного збудження до улесливості чи дратівливості. Зазначу, що епілептоїдні психопати не мають патологічних морфологічних змін у головному мозку й клінічних ознак, які притаманні хворим на епілепсією, хоча їхні особливості характеру схожі на такі, як у пацієнтів, що тривало хворіють на епілепсію.

Схожий розлад особистості — епілептоїдний — можна помітити і в Путіна. Водночас я не бачу в нього ознак лише класичної епілептоїдності, оскільки у нього, на мою думку, певний мікс епілептоїдних рис і рис антисоціального розладу особистості. Адже у Путіна помітні відсутність емпатії, жорстокість до близького оточення, недовіра, переконання, що правий той, хто сильніший фізично і агресивніший тощо. Це якраз властиво антисоціальним психопатам. Тож, у Путіна помітні ознаки насамперед цих двох розладів особистості.

Щодо його поведінки, то я б не сказав, що вона за останній час суттєво змінилася. Річ у тім, що розлад особистості — це те, що супроводжує людину все життя. І якщо раніше Путін міг це якось компенсувати або його оточення створювало для нього певний імідж, то по мірі його невдач, старіння й прогресування наявних хвороб, про які говорили колеги з медицини у попередніх інтерв'ю, його особистісні риси загострюються. Саме це ми зараз і бачимо та чуємо в його промовах, що набувають надмірної агресивності, яку він вже не може приховати.

Окрім того, у нього є вкраплення паранойяльного синдрому. Він навряд чи був у нього від самого початку формування особистості, а скоріше приєднався уже з віком. Саме тому він сідає від людей на значній відстані, нікого до себе не підпускає, переховується десь у бункері. До речі, паранойяльні риси у поведінці спостерігали і в Сталіна незадовго до його смерті.

— А як виникають такі захворювання й чим вони небезпечні?

— Якщо мова про розлади особистості, то це стани, що розвиваються з формуванням характеру десь до 18−20 років. У цьому багато вродженого, вкрай важливий спадковий чинник і нейрофізіологічні особливості, але такий розлад часто формується й під впливом певного виховання, особливо це стосується антисоціальних психопатів. Відомо ж, що Путін був «проблемною дитиною», отримав «дворове виховання», він ріс, за різними даними, у неблагополучній сім'ї, зазнавав булінгу, а далі виріс і сам став самостверджуватися за рахунок тих, хто слабший за нього.

Таке дитинство нерідко значно впливає на остаточне формування антисоціального розладу особистості. Велику кількість осіб з таким розладом, до речі, можна знайти у в’язницях, де вони відбувають покарання за тяжкі злочини. Фактично, коли мова йде про «маніяків» чи серійних убивць, то це по суті антисоціальні психопати.

Більше того, такі психопати можуть підлаштовуватися, скажімо, під начальство, імітувати любов до вітчизни, заради власної вигоди проявляти відданість то комусь одному, то комусь іншому, але не відчувати жодних теплих емоцій по-справжньому. Урешті-решт про таких людей говорять, що вони заради чого завгодно «підуть по головах». Окрім епілептоїдного розладу особистості, цей розлад, мабуть, теж був у Путіна протягом усього життя.

Як я й казав, розлади особистості відносно сталі протягом життя, але подекуди люди з такими розладами можуть їх компенсувати, скажімо, у сфері, де їхні негативні риси, які можуть бути причиною їхньої дезадаптації, не дуже помітні. І тут уже запитання до самого російського суспільства: як така людина, як Путін, змогла там адаптуватися? Адже виходить, що цінності суспільства сприяють тому, що людина з такими рисами змогла адаптуватися й суспільство її прийняло.

— Чим би ви пояснили войовничу агресію та ненависть Путіна, зокрема до України та українців?

— Гадаю, Путін боїться прикладу України для свого народу. А фактично він боїться свого народу. Через це така лють, жорстокість, вікова паранойяльність і підозрілість до кожного.

При цьому його епілептоїдні риси полягають ще в тому, щоб усе довкола такої людини було тільки так, як вона вирішила, і не інакше. Це такий викривлений різновид педантичності. Є педанти, які хвилюються, щоб самим дотримуватися порядку і в них вимоги, щонайперше, до себе, а епілептоїди — педанти, які висувають вимоги до навколишнього світу й оточення. Наприклад, на побутовому рівні такі люди, якщо, на їхню думку, щось лежить не на тій полиці, можуть видати бурхливу афективну реакцію. Такі люди всіх муштрують, адже, на їхній погляд, тільки вони у цьому світі мають рацію. Вони не можуть сприйняти хаотичність світу, тому це їхнє мірило облаштування порядку. Водночас, епілептоїди не сприймають критики й бурхливо на неї реагують, бо це нищить картину їхнього порядку, який вони хочуть нав’язати.

Либонь зміни в українському суспільстві (що воно більш вільне, не підкорюватиметься старим порядкам та суспільно-політичному устрою за радянськими методичками, за якими він сам виріс і тези з яких і досі нав’язує народу своєї держави) і викликали у Путіна таку лють. Оскільки ці зміни виходять за рамки звичного в його розумінні устрою.

— А як ви прокоментуєте те, що Путін повністю перебуває в полоні власних історичних ілюзій та зашореності?

— Це можна пояснити лише тим, що у нього склалась якась стала картина порядку, а епілептоїдність не дає йому вийти за рамки того світогляду, який йому сформували в КДБ чи деінде. Як наслідок, людина виявилася геть відірвана від реалій сьогодення й не здатна критично оцінювати геополітичні речі. Втім, його цілком влаштовує такий «світик», який він хоче побудувати. А коли цей «світик» ламають, це викликає у нього неконтрольовану лють, агресію та жорстокість.

— Чи є якесь пояснення тому, що він постійно бреше, відкидає очевидні факти, відверто маніпулює й займається підміною понять?

— Стосовно цього справді виникає багато запитань: чи це якісь маячні ідеї, чи свідома брехня, чи маніпуляції? Якщо припустити, що це маніпуляція, то вона не надто тонка, а груба й прямолінійна. Тому вважаю, що все ж таки він це каже свідомо і це не маячна ідея, а скоріше — надцінна ідея. Бо за наявності маячної ідеї людина чітко впевнена в тому, чого очевидно не існує, і її неможливо в цьому переконати жодними логічними доводами. А надцінна ідея [ідея-фікс] ґрунтується на подіях, які мали місце, але супроводжується яскравим емоційним забарвленням і повністю захоплює увагу людини, а також зумовлює переважну більшість її вчинків.

Відповідно у Путіна сформувалося кілька надцінних ідей, одна з яких полягає в тому, що йому потрібно «підкорити» Україну. Він на цьому дуже фіксований і не може приховати свої емоції, які подекуди беруть верх. Це по ньому дуже добре видно. Часто у побуті кажуть, ніби у нього «погляд, як у маніяка». Але слово «маніяк» дуже побутове, оскільки є поняття «маніакальний синдром» або «манія» у психіатрії, і це зовсім інше. Це скоріше погляд людини, яка дуже заглибилась у свою окрему ідею, яка вже давно відривається від реальності, але людина готова на будь-які жертви заради неї.

Якби він був чистим епілептоїдом, то, можливо, щось би його гальмувало, наприклад, рідні чи близькі люди. А оскільки у його характері є антисоціальний складник, тобто повна відсутність емпатії та співчуття, то йому не шкода нікого. Тому він і кидає свою армію «на забій» в Україну, ніяк не співставляючи це з реальними спроможностями армії і раціональними поглядами на свої «примхи».

— І все ж, чи можна Путіна вважати маніяком?

— Спершу я б хотів розкрити значення слова «маніяк». Коли у побутовій мові чи в широкому сенсі когось називають маніяком, то часто так називають людину з антисоціальним (або дисоціальним) розладом особистості (або психопатією, по-старому). Тобто така людина на тлі агресії, люті нездатна співчувати, мати глибоку прив’язаність та жаліти когось.

Якщо поглиблюватися у психологію вчинків Путина, то, імовірно, він також не може сформувати якусь прив’язаність, тому у нього виникають ідеї підкорити, як йому здається, весь світ. І через брак особистої патологічної фантазії він дивиться на тиранів з минулого. Мабуть, для нього Сталін є дуже видатною особою чи Гітлер. Тут, до речі, можна дискутувати, до кого він більше тягнеться. Але в цьому підкоренні світу Путін бачить свою самореалізацію.

— А що з психіатричної точки зору означає його зацикленість на різних символах та всіляких історичних датах?

— Справді, є люди, які схильні до символічного мислення. Проте Путін до цього не схильний. У нього символізм інший: він сакралізує якісь давно минулі дати чи історичні постаті. Але це не те символічне мислення, яке буває у пацієнтів з важкими розладами.

Його символізм дуже обмежений, усе крутиться навколо застарілих пафосних цивільних та військових урочистостей, штампів: «діди воювали», «ми захищаємо своїх», «наша батьківщина ще покаже цьому «клятому Заходу» та «америкосам» тощо — завжди одне і те саме, що просто розширюється і ретранслюється, але не має чітко сформованої концепції. Річ у тім, що, імовірно, він самотужки не здатен створити якусь чітку ідеологію. Навіть ідеології нацизму чи фашизму — на які, як стверджують політологи, нині схожа ідеологія путінізму/рашизму — втілені у путінській пропаганді безсистемно і непослідовно. Мабуть, у нього для цього не вистачає інтелектуальних здібностей, а вищеперераховані особливості його характеру також цьому не сприяють.

— Видання Проект опублікувало розслідування, в якому стверджується, що Путін захоплюється нетрадиційною медициною, наприклад, приймає ванни з екстракту рогів оленів. Як ви це прокоментуєте?

— Це справді виглядає дивно й не піддається якійсь логіці, оскільки, за різними даними, його донька [Марія Воронцова] — лікар [ендокринолог], а він сам оточений підрозділом лікарів, які його обслуговують. І при цьому він захоплюється нетрадиційною медициною. Звісно, це якась дикість, але не думаю, що це психічне порушення. Це, швидше за все, свідчить про рівень його культури, його освіченість та взагалі уявлення про медицину й здатність щось критично сприймати. Зрештою, відомо, що тими ж пантами [рогами оленів в період їхнього щорічного росту] марала свого часу захоплювався й [президент-утікач] Віктор Янукович. Мабуть, у їхній «тусовці» це якийсь модний метод лікування.

— Людина з такими захворюваннями може обіймати керівні посади чи бути главою держави?

— Якби це було в демократичній країні, то, звісно, б не могла. Зрештою, якщо людині встановлюється діагноз «розлад особистості», то за законами багатьох держав, стосовно неї діють певні обмеження — щодо володіння зброєю, обіймання деяких посад тощо. Втім, Путіну, мабуть, такі обстеження в юнацькому віці не проводились або якщо й проводились, то навряд чи, ставились такі діагнози. Більше того, оскільки він виходець із силових структур, то обов’язково мав проходити обстеження психіатра й нарколога — і тут запитання: як він їх проходив і які висновки там були?

— У такому разі, чи можна це якось лікувати?

— Вибачте, якщо людині вже 70 років, а всі його особисті лікарі «ручні», то шансу на те, що він якось із цим впорається, як із хворобою, не видно. Річ у тім, що важливою складовою лікування розладів особистості є психотерапія, на яку пацієнт/клієнт має бути налаштований. А про це у його випадку не може бути й мови. Адже людина жила з розладом особистості все життя і навряд чи зможе до цього прийти [й погодитися на психотерапію з метою лікування]. На жаль, і препарати, які могли б йому призначити, якби він захотів лікуватися, теж особливо ситуацію не виправлять. Можливо, трохи зменшать агресію і лють та більш-менш стабілізують емоційно, але до кореня проблеми не дійдуть, бо тут потрібна глибока психологічна робота. І не факт, що він на неї вже здатен з огляду на можливий когнітивний дефіцит і ригідність мислення внаслідок імовірних вікових і судинних змін головного мозку, на які теж опосередковано вказують його поведінка й висловлювання.

— І які ж ваші прогнози щодо психічного стану Путіна?

— Розлади особистості, за класичними уявленнями психіатрії, не мають якогось явного прогресу, іноді вони можуть декомпенсуватися або певні їхні риси — загострюватися. Деякі когнітивні викривлення (внаслідок судинних і вікових змін) можуть проявлятися у вигляді ще більшої непослідовності. Згадайте хоча б те, що Путін уже кілька разів міняв мету своєї так званої «військової спецоперації». Насамперед, це свідчить про його розгубленість, а для людей з епілептоїдними і антисоціальними рисами розгубленість — це щось фатальне.

Водночас по ньому видно, що, на жаль, він не зупиниться у досягненні своєї мети, але досягти її буде дедалі менш реалістично, тому що у його вчинках втрачається логічна послідовність — усе збивається.

Втім, він не перебуває у психотичному стані, при якому людина дуже часто не може розуміти й усвідомлювати свої вчинки. Гадаю, що мотиви й наслідки своїх вчинків він прекрасно розуміє. Проте неминуче його стан погіршиться за рахунок вікових і судинних змін, посиляться когнітивні порушення — проблеми з пам’яттю та увагою, послідовністю і логічністю мислення.

— На ваш погляд, Путіна можуть визнати неосудним?

— Питання осудності чи неосудності — це більше питання судово-психіатричної експертизи. Зрештою, воно зводиться до висновку, наскільки людина може усвідомлювати свої вчинки і наскільки могла їх усвідомлювати на момент скоєння злочину. Я не судово-психіатричний експерт, але, на мій особистий погляд, Путін наразі усвідомлює свої вчинки й цілком розуміє скоєні військові та державні злочини. Тому має нести за це покарання, а справа й суд над ним мають набути міжнародного розголосу. І навряд чи хтось скаже: «Він хворий, тому ми його не судитимемо». Урешті-решт, не думаю, що у нього самого є стратегія імітувати тяжкі психічні порушення. Імовірно, він просто хоче створити чи вже створив у своїй країні «ручну» судово-психіатричну систему, яка би взагалі не підіймала це питання.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X