Рак Путіна, наступник-сектант і магія. Колишній депутат Держдуми розповів, що діється за кулісами Кремля

26 травня, 22:23
Ексклюзив НВ
РОЗПОВІВ ПРО ХВОРОГО ТИРАНА: Путін серйозно хворий, упевнений колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов, але це не означає, що диктатор завтра помре (Фото:DR)

РОЗПОВІВ ПРО ХВОРОГО ТИРАНА: Путін серйозно хворий, упевнений колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов, але це не означає, що диктатор завтра помре (Фото:DR)

Ексдепутат Держдуми Ілля Пономарьов — про плани Путіна на війну, особливості армії ворога та протестні настрої в РФ

Чи знає російський диктатор Путін про численні втрати у збройних силах? На кого він покладається у своєму оточенні? Чому російські силовики схильні до містицизму? Про все це, та й багато іншого, НВ поговорив з Іллею Пономарьовим, у минулому — депутатом Держдуми, а нині — українським бізнесменом. Втім, сучасний статус не заважає Пономарьову залишатися одним із найінформованіших експертів із кремлівських розкладів в Україні.

Відео дня

— Наразі плани окупантів звелися до мінімальної мети — захопити всю Донецьку та Луганську області. Хоча раніше вони мали намір підкорити всю Україну. Як ця зміна позначилася на настрої Путіна?

— Як він налаштований — важко сказати. Мені здається, що він жодним чином не може сприйняти: «щось іде не так». З іншого боку, навряд чи він розуміє, наскільки все йде не так. Тобто він звик до того, що працює з ідіотами, які весь час косячать. Він про це часто каже: мовляв, ні на кого не можна покластися. Тому, на мою думку, для нього це погане становище з армією не є великим сюрпризом. Питання: чи він розуміє, наскільки далеко зайшла ситуація?

— Одне з американських видань написало, що Путін особисто керує військовою "операцією". Як це відбувається?

— Я думаю, такі інсайди — це пряма зацікавленість людей у генштабі, щоб Путін керував та брав участь у військовому плануванні. Так з них знімається велика частка відповідальності за те, що відбувається. Мені здається, тому вони намагаються швидше залучити його і тут багато історичних паралелей. Коли, наприклад, була Друга світова Сталін особисто керував ставкою, хоча всі знають, що полководцем він був дуже посереднім.

Путін довгий час перебуває у владі. Традиційні функції президента йому вже давно набридли. А звільнитися від них він не може. І не може піти з поста: є якісь обов’язкові речі, які президент має робити. Тому, коли є можливість зайнятися чимось іншим, він явно радіє. Для нього явною віддушиною є будь-які міжнародні відносини. Він любить займається міжнародною політикою, тому що це дає йому можливість почуватися якимсь великим стратегом. У Росії він спілкується з одними суцільними ідіотами, а в міжнародному плані є гідні суперники. І тепер у нього з’явилася можливість погратись у іншу річ, у війну. Явно йому це має приносити якщо не задоволення, то, принаймні, така зміна обстановки приємна.

— Наступ росіян на Кривий Ріг застопорився і в ньому немає особливого військового сенсу. То була помста Путіна: а давайте ми по батьківщині Зеленського вдаримо?

— Абсолютно вірно. Думаю, що мотивація основна там політична. Тобто вколоти якнайболючіше, виставити недієздатним керівника країни, дати зайві козирі пропаганді — це, звичайно, зовсім не так, як мислять військові. Так мислять винятково політики. Теоретично [голова російського міноборони Сергій] Шойгу такий піарівський хід міг би вигадати, але впевнений: стратегічне рішення під час кампанії мало бути затверджено особисто Путіним.

— Путін зараз розуміє, які можливості залишилися у його армії? Він ставить перед нею здійсненні цілі чи все-таки завищені?

 — Нещодавно Путін відчитав губернатора Калінінграда — той йому сказав, що щось в області не будується через складнощі, викликані «спецоперацією». І Путін йому у відповідь сказав: як наша операція зі звільнення Донбасу може впливати? Тобто він уже сказав не про «звільнення України», а лише Донбасу. Відбувається трансформація цілей. Вона відбувається, можливо, навіть непомітно для самого Путіна, він же психологічно не готовий визнавати свої косяки та поразки. І невипадково Шойгу теж рапортував, що Луганська область практично звільнена. Вони ж по інших областях так не звітували. А ось Луганська та Донецька для них принципові, — значить, у їхніх головах ціль «операції» сильно трансформувалася.

АРМІЯ РОБОЧИХ І СЕЛЯН: Основу російської армії становлять вихідці з депресивних регіонів та далеких околиць (Фото: НПУ)
АРМІЯ РОБОЧИХ І СЕЛЯН: Основу російської армії становлять вихідці з депресивних регіонів та далеких околиць / Фото: НПУ

— Генштаб ЗСУ нарахував уже майже 30 тис. російських військовослужбовців, убитих в Україні. Чи знає Путін про реальні втрати в армії РФ?

— Я гадаю, що він абсолютно точно розуміє реальний стан справ. І йому начхати. Російське суспільство взагалі не бачить втрат. І я зрозумів чому так відбувається.

Російська армія зараз має яскраво виражений класовий характер, вона складається в основному з представників маленьких містечок і сіл, представників національних республік, представників бідноти. Гинуть вихідці з тих територій, де густота населення низька. Грубо кажучи, прийшла похоронка до одного села, а сусідні не дізналися про це. Якби подібне відбувалося у великих містах — Москві, Пітері, Новосибірську, Єкатеринбурзі, — стався б скандал. Але з таких міст взагалі практично немає вояків.

Також росіянам вдовбали, що в Україні гинуть лише професійні військові. А суспільство думає: ок, це їхня робота, вони від самого початку підписувалися. І це інший поріг чутливості.

— Які втрати могли б вплинути на Путіна та російське суспільство? Чеченські війни, на кожній з яких убили по 4 тис. військових РФ, це були трагедії для росіян?

— Я думаю, що трагедія трапляється тоді, коли більшість активних членів суспільства мають у полі своїх знайомих хоча б одного загиблого. І саме тому я говорю про ефект із селами — це та частина суспільства, яка не залучена до активного соціального спілкування. Грубо кажучи, їх немає на Фейсбуці та навіть мало у ВКонтакті. Тому їхні трагедії мало помітні широким верствам суспільства.

Прихована мобілізація в Росії вже почалася, пропонують досить непогані гроші за те, щоб росіяни йшли в армію і ставали контрактниками. Також зняли вікове обмеження — тепер контракт можуть підписувати ті, кому за 40 років. Там досить великі виплати нов-таки, за російськими мірками) за загиблого: $ 100 тис. — 7 млн. рублів. А це для бідних районів з національних республік та сіл великі гроші. Люди стають своєрідними заручниками. І тому готові терпіти довго.

— Я бачив цікаву статистику: буряти становлять 0,3% загальної чисельності армії РФ, а ось серед загиблих військових їх — 2,8%. І в Бурятії з початком війни на 70% збільшився показник смертності. Чи можливе на цьому фоні посилення якихось сепаратистських настроїв у регіоні?

— Подібні настрої вже є. У конкретно взятій Бурятії я не знаю будь-яких впливових сепаратистів. Але є регіони, де різні сепаратистські течії мають значний вплив. І та сама статистика, яку ви наводите про Бурятію, справедлива і для Дагестану, і для Чечні. Все це руйнує єдність РФ і в якийсь момент може перейти у повноцінний сепаратистський фактор.

— Нещодавно американський режисер Олівер Стоун, який зняв документальний фільм про Путіна, заявив, що російський диктатор мав рак. Про хворобу Путіна і так багато говорять. Він справді хворий і вмирає? Чи нам просто хочеться таке чути?

— Я цікавився, з медиками розмовляв, ми дивилися на зовнішність Путіна. Багато людей кажуть приблизно одне й теж: ймовірність серйозної онкологічної проблеми висока і явно він отримує гормональне лікування, яке, до речі, впливає на його психічний стан. Питання лише одне: у дуже багатьох слово «рак» народжує асоціацію, — все, кінець життя. Але за умови правильного медичного догляду людина з раком може прожити ще дуже довго.

Путін — немолодий чоловік. І, безумовно, до кінця життя кількість різних хвороб у нього мала зростати — і зростає. Але це не означає, що все, він завтра помре.

— Я трохи про інше. Його оточення бачить і розуміє, що у Путіна обмежений життєвий ресурс?

— Це всі розуміють. Але було безліч різноманітних фальстартів: мовляв, він скоро помре. Тому російська еліта вже давно займає позицію: не лізь не у свою справу, не метушись, — коли буде треба, вам скажуть. Ніхто, жодна людина в Росії не може вплинути на престолонаслідування. Тільки сам Путін вирішує це питання.

— У Путіна, зважаючи на все, сильне прагнення до містики, — він і війну розпочав 22.02.22, і шаманів відвідував. Та й загалом у російській еліті сильний містицизм, — он колишньому топменеджеру Лукойла Олександру Суботіну капали отруту жаби в рану для очищення, чим і вбили.

— Містицизм з якоїсь причини властивий саме силовій частині російської еліти. Він там поширювався досить давно, ще за радянських кадебешних часів були нахили в цей бік. Потім це почало розповзатися і в бізнес-еліті. Тому усілякі екстрасенси, астрологи та інші хіроманти в російських елітах справді мають вплив.

Ще десь років 10 тому російська еліта почала активно цікавитись питаннями омолодження та продовження життя. І люди з бізнесу для просування своїх інтересів підкидали «головному начальнику» якісь ідеї на цю тему, бо Путіна це цікавило. Я знаю з перших вуст, що були окремо призначені люди в адміністрації президента, які відповідали за «омолодження». Ми з ними перетиналися, бо вони в мене питали будь-які інноваційні речі, що розробляються на Заході.

— Відповідали за омолодження в адміністрації президента?

— Так. Пам’ятаєте, був скандал із олігархом Олегом Дерипаскою та ескортницею Анастасією Рибкою? Пам’ятаєте, з чого вся ця історія почалися? З того, що Дерипаска шукав дівчину, яка виносила б його клон. Потрібно було проводити різноманітні медичні експерименти. Це якраз додаткове підтвердження того про, що ми зараз говоримо, — вони бояться смерті й намагаються від неї втекти. А всі шаманські технології виглядають для кремлівської еліти як спроба продовження життя.

— Кажуть, є цілі тури для vip-чиновників, які їздять до Латинської Америки розкривати чакри, здійснювати «польоти на Нубіру» і так далі.

— Це в принципі завжди було властиво російській еліті — наслідувати начальство. Закон двору за царів і генсеків. Вождь грає у теніс — усі займаються тенісом. Вождь почав у хокей — усі стали на ковзани. Вождь ходить до астрологів — усі займаються астрологією.

НАСТУПНИК-САЄНТОЛОГ: Заступник голови кремлівської адміністрації Сергій Кирієнко (у центрі, під час відвідування окупованого Донбасу) практикував сумнівні релігійні практики, але все одно претендує на те, щоб стати змінником Путіна (Фото: DR)
НАСТУПНИК-САЄНТОЛОГ: Заступник голови кремлівської адміністрації Сергій Кирієнко (у центрі, під час відвідування окупованого Донбасу) практикував сумнівні релігійні практики, але все одно претендує на те, щоб стати змінником Путіна / Фото: DR

— Чи справді міністр оборони Шойгу втратив довіру диктатора, хоча й залишиться на посаді, зважаючи на все, до кінця війни? Зараз західні ЗМІ заговорили про заступника глави адміністрації Путіна Сергія Кирієнка, як про «наступника». Тим більше, що його послали курирувати окупований Донбас.

— Шойгу — це сучасний [радянський маршал-кавалерист Семен] Будьонний. Він на позиції міністра надзвичайних ситуацій дуже відзначився, набув народної популярності. Як воєначальник він, очевидно, бездарний. Так само, як і Будьонний з [правою рукою Будьонного Климентом] Ворошиловим, ті програли все, що могли програти, але мали розкручений образ, популярність. І Сталін їх ніколи не чіпав, бо вважав: ну, тупуваті, але змову не зроблять, завжди наказ виконають, прикольні, буду їх тримати при собі.

І для Путіна Шойгу є певним концентратором якихось позитивних емоцій суспільства. Шойгу в РФ має маленький антирейтинг і дуже високий рейтинг. Я думаю, що Путін Шойгу не чіпатиме, що абсолютно нічого не говорить про його впливовість. Він просто буде поруч, а чи впливає він чи ні — ніхто не знає.

Щодо Кирієнка, то це набагато складніша історія. І на цей момент взагалі Кирієнко виглядає як найімовірніший наступник Путіна. На це є ціла низка причин: Кирієнко — креатура Юрія Ковальчука, близького соратника Путіна. До речі, Шойгу у своєму сходженні на посаду міністра оборони теж Ковальчуку певною мірою зобов’язаний. Це один силовий блок, до якого входять Ковальчук, Шойгу, Кирієнко, Микола Патрушев, секретар радбезу Олександр Бортніков, голова ФСБ.

Кирієнко відповідає за нові, відносно молоді кадри, наприклад, підбирає і розставляє губернаторів. Він кермує виборами і з останніми добре впорався: повністю зруйнував усі плани несистемної опозиції та саму несистемну опозицію. Тобто, на даний момент Путін бачить у Кирієнкові дуже ефективного менеджера, який поєднує величезну працездатність з умінням триматися в тіні, вмінням чекати, проходити через глибокі кризи, як криза 1998 року, коли ми вперше всі про Кирієнка [тоді став прем'єром РФ] почули. Він і для силовиків свій. І що ще дуже важливо, що він все одно має такий ліберальний флер.

Тому люди пам’ятають і розуміють: якщо щось таке трапляється і Путіна завтра не буде, то Кирієнко може виступити містком на Захід, консолідатором еліт. У Кирієнка дуже багато якостей, які наштовхують на думки, що він може виконати роль наступника. Я думаю, що це дуже надійний резервний варіант для Путіна.

— Риторика Кирієнка дуже змінилася останнім часом, мілітаризувалася: він відкривав пам’ятник бабусі з прапором СРСР, говорив про нацистів в Україні. Все повторює за «вождем». Він показує Путіну: якщо треба так грати, то буду таким?

— Так. Він же як робот: реально дуже працездатний, працює по 20 годин на добу. Такий залізний воїн. І, крім того, на Кірієнка є ще залізобетонний компромат. Тому що він сектант, саєнтолог [послідовник релігійно-філософського руху, заснованого американським фантастом Роном Габбардом у 1950-х].

Саєнтологія, зрештою, це «Церква Христа вченого». І Кирієнко якраз поводиться як абсолютно раціональна в цьому сенсі людина: він намагається перевірити алгеброю гармонію. Це дуже багато говорить про його характер.

Будь-яка релігія за визначенням ірраціональна, але основна думка саєнтологів — примирити ці дві речі. І не забувайте, що Росатом — це найбільш наукомістка організація з великих корпорацій РФ. Ця позиція давала йому можливість займатися великим міжнародним бізнесом, причому політичним, він вирішував складні завдання з погляду міжнародних переговорів. Тому я кажу: Кирієнко має унікальні якості, які роблять його ймовірним наступником.

— А чому саєнтологія це компромат?

— Слово «сектант» в Росії має негативне забарвлення. Президент РФ, який сповідує щось незрозуміле та ще й західне, американське — це велике питання. Скільки разів на російському телебаченні любили наголошувати, що у нас [ексглава Радбезу Олександр] Турчинов — баптист, «кривавий пастор». Це все розкручувалося сильно, бо слово «сектант» лякає росіян. Сам Кирієнко давно вже офіційно не є прихильником саєнтологів, він офіційно православний. Але ми пам’ятаємо, і будь-якої миті хтось може витягнути, організувати сильну піар-кампанію, здатну підірвати його політичну позицію.

— У РФ за два місяці спалили 15 військкоматів. У РФ починаються якісь інші прояви невдоволення війною — побутові, та все ж. Нещодавно депутат однієї з регіональних дум сказав, що війна — це м’ясорубка. Повідомлень про подібні стихійні випадки невдоволення стає дедалі більше. Невже намічається якийсь протестний настрій у росіян?

— Думаю, таке стає помітним. Щоб висвітлювати такі події, зробили окремий телеграм-канал і назвали його Роспартизан. Але я розділяв би мирний протест і підпали військкоматів.

Люди не мають легальних виходів для легального протесту. Ця ситуація породжуватиме радикальний насильницький нелегальний протест, який ми спостерігаємо. Думаю, що в опозиції з’являться політичні діячі, які допомагатимуть таким протестам. І рано чи пізно вони знайдуть політичне обличчя.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X