День, коли не стане Путіна. Хто отримає владу в Кремлі в момент відходу диктатора і що може відбуватися в Росії далі

23 червня, 12:26
Сюжет
Курс Росії багато в чому залежатиме від того, наскільки раптовим буде відхід або смерть Путіна і коли саме це станеться (Фото:Alexander Zemlianichenko/Pool via REUTERS)

Курс Росії багато в чому залежатиме від того, наскільки раптовим буде відхід або смерть Путіна і коли саме це станеться (Фото:Alexander Zemlianichenko/Pool via REUTERS)

Імовірні проблеми зі здоров’ям російського диктатора Володимира Путіна підігрівають дискусію про те, якою може бути зміна влади в Росії у разі смерті чи недієздатності тирана.

НВ нагадує про черговість передачі влади в Росії та узагальнює думки експертів і російських опозиціонерів про те, яким може бути цей процес.

День, коли Путін перестане керувати Росією: хто на черзі?

Відео дня

У чинній редакції конституції Росії немає згадки про смерть президента. Однак у статті 92 цього документа є роз’яснення про те, що президент РФ «припиняє виконання повноважень достроково у разі»:

  • його відставки,
  • стійкої нездатності за станом здоров’я здійснювати належні йому повноваження,
  • відсторонення від посади.

У всіх цих випадках, коли формальний лідер країни не в змозі виконувати свої обов’язки (вочевидь, сюди належить і смерть президента), їх тимчасово виконує глава уряду Росії — зараз посаду прем'єр-міністра обіймає 56-річний Михайло Мішустін.

Саме про цю черговість нагадував у травневому інтерв'ю Радіо НВ російський опозиціонер Ілля Пономарьов, депутат Державної Думи 2007−2016 років, коментуючи чутки про можливість передачі влади в Росії секретареві Ради безпеки РФ Миколі Патрушеву.

«На 100% неможливо, щоб Путіна змінив Патрушева, тому що Патрушев — це ніхто з точки зору російської системи влади. Є конституційна процедура, яка жорстко прописана: якщо щось трапляється з Путіним, то його місце має зайняти [Михайло] Мішустін, чинний прем'єр-міністр країни. А якщо щось трапиться з паном Мішустіним, то третьою у черзі на владу буде Валентина Матвієнко, керівник Ради Федерації. Четвертим буде [В'ячеслав] Володін, керівник Держдуми РФ», — перерахував Пономарьов.

При цьому вибори нового президента РФ у разі дострокового відходу старого мають відбутися не пізніше ніж через три місяці з моменту припинення виконання повноважень попереднього глави держави. Призначити дату виборів Рада Федерації має протягом 14 днів після раптового усунення/смерті президента. Якщо верхня палата російського парламенту з цим завданням не впорається вчасно, то дату дострокових виборів визначає ЦВК.

Хто б не взяв на себе роль в. о. президента у разі смерті чи недієздатності Путіна, відповідно до тієї ж 92-ї статті конституції РФ він не матиме права:

  • розпускати Державну Думу,
  • призначати референдум,
  • вносити пропозиції про поправки та перегляд положень Конституції РФ.

Як це може бути реалізовано на практиці і чи «призначатиме» Путін наступника?

У випадку Росії, окрім формальної черговості передачі влади, вкрай важливим є й питання раптовості, пише у своїй колонці в The Moscow Times політолог Тетяна Станова, позаштатний науковий співробітник американського Фонду Карнегі, засновник і директор аналітичної компанії R.Politik. За її словами, багато що залежить від того, «чи буде відхід Путіна несподіваним — або ж у президента буде в розпорядженні час для того, щоб презентувати й підготувати свого наступника».

Перший варіант — якщо наступник відомий заздалегідь — значно звужує поле для маневру російських еліт незалежно від того, налаштовані вони на зміни чи є консерваторами, переконана Станова. «Чим більше часу [на підготовку наступника], тим керованішою буде ситуація за умови, що загальна ситуація в країні залишається відносно стабільною, а підтримка самого президента — високою. У цьому випадку в розпорядженні Путіна та його наступника буде суттєвий політичний капітал, який можна умовно назвати „ідеологією путінізму“ — досі саме він багато в чому забезпечував стабільність та керованість режиму з соціальної точки зору. Перегляд „путінізму“ за живого Путіна і готового наступника — серйозне, навіть ризиковане завдання», — пояснює політолог.

Другий варіант — якщо Путін піде раптово, не встигнувши підготувати наступника чи навіть озвучити його ім'я — залишає набагато ширші сценарії, «і дуже багато залежатиме від факторів, непідконтрольних Путіну, а роль еліт значно зросте», пояснює Тетяна Станова.

Російський журналіст Михайло Фішман, колишній головний редактор журналу Російський Newsweek, у недавньому інтерв'ю Радіо НВ висловив упевненість, що Володимир Путін не має наміру залишати або «позначати» наступника, як це було у випадку Дмитра Медведєва раніше.

«Це було зрозуміло ще до війни, але тепер уже остаточно очевидно, що не буде такої ситуації, в якій Путін скаже: „Все, я йду, а тепер замість мене буде хтось“, — як він це сказав у 2007 році, — поділився спостереженням Фішман. — Така ситуація більше ніколи не повториться. Це розуміють усі. Напевно, під наступниками у цьому сенсі треба розуміти, не знаю, хто опиниться „ближче до прапорця“, як після смерті Сталіна. Міркувати про наступників, як про наступників Сталіна, напевно, теоретично можна сьогодні. А про наступників, як це було раніше, як Медведєв був наступником і став ним, це абсолютно безглуздо та не відповідає нічому».

Російський політолог Іван Преображенський, однак, припустив, що система влади в РФ на даний момент " Достатньо стійка, щоб у разі смерті Путіна закритися і вибрати йому наступника". «Зрозуміло, що це вже не буде путінізм, підуть поступові зміни, ерозія політичного режиму неминуча, але після смерті Сталіна система не пішла в рознесення, я думаю, що і путінській системі це цілком під силу», — зазначив Преображенський у недавньому інтерв'ю НВ .

Плановий транзит влади в Росії може розпочатися і зі зміни фігури прем'єр-міністра, припускає Станова, адже саме він формально набуде статусу в. о. президента у разі дострокового відходу Путіна — тобто отримає, можливо, ідеальну стартову позицію для наступника. «[Чинний прем'єр] Михайло Мішустін, за всіх його заслуг (Путін часто хвалить уряд і демонструє задоволеність якістю його роботи), на сьогодні виглядає політично слабким кандидатом у наступники, фігурою не надто наближеною до глави держави, яка так і не зуміла вирватися з полону „технократичного“ статусу. Тому можна зрозуміти тих, хто вважає, що якщо завтра прем'єр-міністром буде призначено Миколу Патрушева, то саме він і є наступником», — пише Станова.

Однак така очевидна схема «зовсім необов’язково є привабливою персонально для Путіна», пояснює політолог. На її думку, наступник може з’явитися і в обхід цієї схеми, особливо якщо прем'єр, який став в. о. президента — технічна фігура, і його завданням буде доглядання за легітимністю транзиту. У такому разі Мішустін зовсім не обов’язково буде автоматичним фаворитом майбутніх президентських перегонів.

Крім того, вибір компромісної фігури наступника може відбуватися за спиною у Путіна. Ще наприкінці травня російський портал Медуза писав, що у російських владних колах дедалі частіше обговорюється тема «майбутнього після Путіна». «Це не про те, що Путіна прямо зараз хочуть скинути і готується змова. Але є розуміння, або побажання, що в досить близькій перспективі керувати державою він не буде», — пояснило одне з джерел Медузи. За словами ще одного співрозмовника редакції, у Кремлі негласно обговорюються навіть постаті наступників президента. Серед них мер Москви Сергій Собянін, заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв та перший заступник голови АП Сергій Кирієнко.

А Преображенський нагадує, що у цьому списку можуть опинитися й доньки Путіна.

«У нього є споріднені наступники жіночої статі, які теж можуть бути, і не секрет, що Кремль уже років п’ятнадцять тестує варіант жінки-наступниці, він навряд чи випадково це робить, вкидаючи то Ксенію Собчак, то Валентину Матвієнко в списки можливих кандидатів у президентських перегонах», — вважає політолог.

https://www.youtube.com/watch?v=OxJGU79qUwk&feature=emb_imp_woyt

Як може змінитися політика РФ після смерті диктатора?

Питання, яке хвилює більшість українців та світових політиків — чи буде готовий наступник Путіна продовжувати розв’язану диктатором війну проти України.

Політолог Іван Преображенський в інтерв'ю НВ припустив, що «якщо завтра Путіна не стане», війна не завершиться різко, але «зависне». «Вирішуватиме, що буде далі, буде той, хто виграє в цьому щурячому забігу [кандидатів у наступники], — переконаний Преображенський, озвучуючи два можливі варіанти. — Я думаю, буде позиція: „війни до переможного кінця“ і буде позиція: „давайте ми цю справу якимось чином заморозимо та спробуємо домовитись“. І це точно буде одна із важливих тем у питанні, хто стане наступником Путіна».

Частина російських еліт справді налаштована на те, щоб після відходу Путіна спробувати «згладити» наслідки війни. «Президент накрутив, але потім усе можна буде виправити — якось домовитися [із Заходом та Україною]», — висловив надію наприкінці травня один зі співрозмовників Медузи, близьких до АП та уряду РФ.

З іншого боку, наступник Путіна може бути і радикальнішим, ніж чинний російський диктатор, допустив український журналіст Віталій Портніков. «Після Леніна була не лібералізація режиму. Ленін був кривавий диктатор, ми про це вже забули, тому що після нього був набагато кривавіший Сталін. Таких епізодів було безліч у російській історії, коли після консервативного монарха приходив набагато консервативніший, а про того, як про консерватора, просто забували, сприймали його навіть спокійно», — провів Портніков історичні аналогії в ефірі Радіо НВ. Тому, за його словами, спадкоємець Путіна на посаді президента РФ може бути «набагато радикальнішою людиною, яка нарешті оголосить справжню війну, проведе справжню мобілізацію, застосує тактичну ядерну зброю». «Тобто робитиме все те, що сам Путін робити побоюється», — припустив Портніков.

Тетяна Станова у своїй колонці детально пояснює, що курс Росії після Путіна істотно залежатиме від того, в якому стані перебуватиме сам «путінізм»: «Скажімо, відхід Путіна з життя сьогодні або через рік може вести до абсолютно різних політичних наслідків».

Так, вона вважає «дуже високою» ймовірність того, що на тлі нинішніх аномально високих рейтингів влади, мобілізованого навколо держави населення та придушеної опозиції захопити ініціативу після смерті Путіна зможе силова частина істеблішменту, яка зараз домінує в РФ. «Режим стане жорсткішим, консервативнішим, репресивнішим і ще більш радикально непримиренним», — прогнозує Станова.

Якщо ж правління Путіна раптово завершиться в період зниження провоєнної консолідації і рівня підтримки влади, наростання соціального роздратування та накопичення економічних труднощів, «то можливості силовиків будуть обмеженішими, а голос „модернізаторів“ та великого бізнесу, зокрема і державного — більш помітним». «У цьому випадку конфліктним виявиться не лише колективний вибір наступника, але і його обрання та правління», — зазначає політолог.

Проте шанси на реформи та зміну курсу Москви виникнуть саме тоді, коли ситуація «посиплеться» політично та економічно, населення почне «хвилюватися», системна опозиція — оживати, а путінізм — вкриватися товстим шаром політичного нафталіну, переконана Станова. «Звідси напрошується і гіпотеза — чим раніше відбувається раптовий відхід Путіна, тим вищими є шанси консервативного реваншу, і навпаки — чим довше він „протягне“, тим слабшим „путінізм“ може виявитися на момент, коли настане час транзиту», — вважає директор компанії R.Politik.

Редактор: Інна Семенова

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X