«Між Путіним і Шойгу є конфлікт». Будь-який хід диктатора погіршує його становище — Преображенський

21 вересня, 22:17
Ексклюзив НВ
Москва, 21 вересня 2022 року (Фото:REUTERS/Evgenia Novozhenina)

Москва, 21 вересня 2022 року (Фото:REUTERS/Evgenia Novozhenina)

Російський політолог Іван Преображенський вважає, що будь-який хід диктатора Володимира Путіна погіршує його становище.

Тоді навіщо йому потрібні «референдуми» на окупованих територіях і який конфлікт існує між Путіним та міністром оборони РФ Сергієм Шойгу, Преображенський проаналізував в інтерв'ю Радіо НВ.

Відео дня

Розмова відбулася 20 вересня, за день до оголошення Путіним часткової мобілізації в Росії.

https://www.youtube.com/watch?v=Yd92KuuTXWg

— Псевдореферендуми на окупованих Росією українських територіях відбудуться 23−27 вересня. Ми розуміємо, що і для чого роблять ось ці гауляйтери, колаборанти. Вони вважають, що коли їх приймуть до складу Росії, це означає, що вони «у будиночку». А Росії це навіщо? Які можуть бути наслідки, на вашу думку?

— Росія теж зрозуміло, навіщо це робить. Рівно з тими самими цілями. Володимир Путін боїться проводити повноцінну мобілізацію. Одночасно з новиною про те, що збираються все-таки проводити цю виставу про нібито референдуми, Держдума відразу в другому і третьому читанні прийняла поправки, які різко посилюють кримінальне законодавство щодо військовослужбовців. За відмову від участі, по суті, у військових діях тепер даватимуть три роки в Росії. Там до 10 років [покарання] за різні порушення пов’язані так чи інакше з воєнними діями. А отже, гнатимуть на фронт набагато жорсткіше.

І це все видає картину досить просту, Володимир Путін таки включає сценарій «ми оголошуємо все це своєю територією», далі починає з подвійними, з потрійними зусиллями розмахувати ядерною бомбою, загрожувати тактичною ядерною зброєю і заявляти, що коли ЗСУ продовжить наступ, ми, РФ, завдамо удару тактичною ядерною зброєю. Ось це їхня позиція.

Мені здається, що в принципі немає сенсу серйозно на це реагувати. І на це треба реагувати саме як на спектакль, повідомляючи, що з таким самим успіхом Україна може оголосити про проведення референдуму щодо приєднання до Полтавської області Білгородської, Курської областей, Приморського краю РФ та територій. Я вважаю, що Одеська кіностудія зніме ролики про те, як голосують росіяни, краще та якісніше, ніж це зроблять пропагандисти. Точніше, вже, швидше за все, зробили. Я впевнений, що ці ролики вже знято.

— У мене є таке враження, що ці псевдореферендуми остаточно делегітимують окупацію Криму. Росія стверджувала, що волевиявлення там справді пройшло, що кримчани завжди хотіли до Росії, і що справді буде апокаліпсис, якщо щось упаде на території Криму. Чи не вважаєте ви, що коли пройдуть ці референдуми, РФ оголосить окуповані території Росією, то це остаточно ставить під сумнів те, що Росія може розпоряджатися Кримом?

— Мені здається, що тут і особливих сумнівів уже немає. Тим більше, що Володимир Путін справді всіма своїми діями, починаючи з 24 лютого як мінімум, делегітимізує всі ті невеликі, прямо скажемо, але все-таки хоч якісь (ілюзорно у багатьох — колишні) відчуття того, що Крим входив до складу Росії бодай з певною видимістю не те, щоб законності, але принаймні це називали у всіх світових медіа саме анексією, а не окупацією.

Тепер це та сама окупація буде за всіма відчуттями. Але найголовніше було зроблено раніше. Мільйони українських біженців у ЄС назавжди закрили питання про те, як відбуватиметься деокупація Криму. Як Україна вирішить, так і буде. І питання про те, куди подінуться мільйони росіян, які в'їхали до Криму після анексії, і що буде з тими, хто прийняв для себе Росію, — це буде питання цих мешканців та України, коли відбудеться деокупація.

Жодного серйозного міжнародного втручання, міжнародного примусового контролю, про що раніше багато експертів, особливо західних, говорили, після мільйонів українських біженців в ЄС не буде.

Тому Путін повністю зруйнував усі механізми стримування для деокупації Криму. І ви маєте рацію: ці референдуми будуть останнім кроком. Тому що і кримський так званий референдум, який, звісно, ним не є, тому що на окупованій території неможливо провести вільне голосування, перестане будь-ким серйозно сприйматися; і девальвується буквально на очах протягом цих кількох днів.

— Ми ж розуміємо, що Донецьку область не окуповано повністю, зараз відбувається часткова деокупація цієї області. Те саме відбувається з Луганщиною. Харківську — звільнено, шматок Херсонської — звільнено. Чи може Кремль відмотати? Чи це Кремль використовує просто для того, щоб шантажувати, сказати, що «давайте швидко миритися, інакше ми це заберемо»?

— Я думаю, що миритися зараз ніхто не готовий, бо є ще заява [посіпаки російського диктатора, прессекретаря Дмитра] Пєскова про те, що жодної можливості переговорів зараз не проглядається. Зрозуміло, що Кремль має максимально жорстку шантажистську роль у цій ситуації. Очевидно, йдеться про те, що він тисне на те, аби розпочати якісь переговори, але навряд чи зараз.

Усі знають, що дата потенційних переговорів — це десь у листопаді і, можливо, саміт G20. Саме ця дата постійно обговорюється. Але в даному випадку вони, безумовно, будь-якої миті можуть відмотати назад.

Саме тому немає жодного взагалі вже практичного сенсу всерйоз за цими іграми та виставами стежити. Тому що, по-перше, можна не провести жодних референдумів. По-друге, можна на цих референдумах поставити такі варіанти відповідей, які ні до чого не зобов’язуватимуть, у тому числі ці окуповані території і цих гауляйтерів, які поставлені російськими окупаційними вояками. Мало того, якщо вони приймуть рішення на цих референдумах, ніби проголосують за входження до складу Росії (ми розуміємо, що там у багатьох місцях навіть голосувати нема кому), це зовсім не зобов’язує Росію їх приймати. У цю гру можна грати дуже довго, у кілька етапів, щоразу знову шантажуючи і кажучи, що «а ось якщо зараз ви з нами не домовитеся, то ми приймемо делегацію Донецької та Луганської „народних республік“ у Кремлі, з ними говоритиме особисто Володимир Путін, і ось тоді стане можливо, що ми їх визнаємо». Шантаж може бути багатоярусним. І я вважаю, що його треба деконструювати на початковому етапі.

— Це все відбувається, звісно, у контексті контрнаступу Збройних сил України у Харківській області. Як змінився баланс сил у Кремлі після того, що ми побачили, як втікає російська армія?

— Є відчуття того, що у Кремлі виник новий додатковий конфлікт, про який говорили від початку війни, але якого насправді не було, швидше за все. Було внутрішнє мовчазне протистояння — це максимум. А зараз є очевидний конфлікт між політичною частиною Кремля, яка відповідає за окуповані території, та військовими.

Військові явно не готові виконувати всі політичні вказівки людей, які не в змозі забезпечити сприятливі для військових дипломатичної та з політичної позицій) умови. Військові не хочуть бути крайніми.

Вочевидь, триває спроба повісити всіх собак на міністра оборони Сергія Шойгу. Незважаючи на те що це дуже вкорінена у російській владі та політиці людина, яка прийшла туди задовго до того, як Володимир Путін взагалі кимось у своєму житті став. А зараз його можуть почати виколупувати, зокрема для того, щоб у Путіна були більш розв’язані руки.

Кремль подає сигнал, що сам Путін не хоче жорсткого рішення. Це, звісно, очевидна брехня: саме він є рушієм усіх жорстких рішень. І ось там назріває такий конфлікт. Ось тепер конфлікт між Путіним та Шойгу, очевидно, є.

Путін знаходиться після харківської поразки у становищі, яке називається цугцванг. Будь-який його хід погіршує його становище, а часу обмаль. Тож він застряг у цій пастці, він не може відвести війська, він не може оголосити загальну мобілізацію. І він починає вигадувати сценарії просто для того, щоб змінити порядок денний, що називається, а поки суть до справи, може, вдасться викрутитися; а заразом — спробувати загальмувати будь-якими способами наступ, що триває і в Херсонській області поступово, щоб надати військовим перегрупуватися і не посилювати протистояння між політичним кремлівським керівництвом і військовими.

— Уперше ми побачили, що знято це табу на те, що не можна лаяти Путіна, не можна говорити погано про великого вождя. Ми справді це побачили з боку «ватників» після подій на Харківщині. Здається, що Путін пішов на поводу у «ватників» у той момент, коли російські війська вдарили ракетами по Харківській ТЕЦ. У цих ультранаціоналістичних телеграм-каналах розганялося, що треба терміново бити по критичній інфраструктурі, скидати бомби. І це сталося. Він раніше цього не робив. Як ви вважаєте, це якийсь серйозний симптом?

— Мені здається, що це істерична реакція з його боку, помста. І здебільшого ми чудово розуміємо, що і Маріуполь, і Харків відповідають рівно за те, що вони були в основному російськомовними містами. Жителів цих міст особисто Путін вважає зрадниками, про що він практично відкрито говорив. У його картині світу це, так би мовити, його люди, які його зрадили. Він дуже розраховував на них. І це його неадекватне сприйняття реальності ситуацію значно посилює. Я впевнений, що він у чомусь пішов тут і на поводу у радикальних прихильників війни, але, з іншого боку, Пєсков дуже чітко обірвав їх, багатьом з них довелося акуратно вибачатися (наприклад, Геннадію Зюганову), пояснювати, що вони зовсім не загальну мобілізацію мали на увазі ці два дні, коли вони жорстко всі висловлювалися.

Звісно, Путіну дуже хотілося провести загальну мобілізацію. Але ситуація в суспільстві така, що суспільство не готове її підтримати. Він це розуміє. Він намагається змістити настрої у суспільстві та поступово привчити його до неминучості мобілізації. Але момент цей ще не настав. І критика з боку радикалів йому зовсім не потрібна.

Я впевнений, що були набагато жорсткіші, неофіційні сигнали із серії дзвінків головного пропагандиста Кремля Олексія Громова, який дуже добре лається матом на всіх, хто знаходиться нижче його за ієрархією. Я впевнений, що там були триповерхові матюки на адресу всіх пропагандистів, які щось сказали зайве. І зараз, зверніть увагу, вже набагато обережніше усі висловлюються, і таких волань практично немає.

Передбачаю, що буде ще й показова прочуханка. Просто ще не визначилися, кого саме обрати як жертву для того, щоб дати зрозуміти всім цим радикалам, що не можна бігти поперед батька у пекло; він сам заведе країну туди, куди йому треба.

Показати ще новини
Радіо НВ
X