12 грудня 2018, середа

Президент з м'ячем. Знаменитий футболіст Джордж Веа з третьої спроби очолив Ліберію і пообіцяв витягнути її з убогості

0 коментувати
 Тепер від колишнього футболіста Джорджа Веа його співвітчизники чекають вирішення численних проблем Ліберії

Тепер від колишнього футболіста Джорджа Веа його співвітчизники чекають вирішення численних проблем Ліберії

Джордж Веа, футбольна зірка 1990-х, любитель спорткарів і громадський активіст, з третьої спроби очолив злиденну Ліберію, пообіцявши їй дороги, енергопостачання, доступні освіту й медицину, а також інші блага цивілізації, яких тут все ще немає, пише журнал Новое Время

У другому турі президентських виборів свої голоси за Веа віддали 61,5% ліберійців, тоді як за його суперника – 73-річного віце-президента Джозефа Боакая – всього 38,5%.

Шлях до успіху

Джордж Веа народився в родині механіка та продавщиці, які незабаром після його появи на світ розлучилися і передали малюка на виховання бабусі по батьківській лінії. Разом з дванадцятьма іншими своїми братами і сестрами він жив у її халупі в бідному передмісті столиці Клара-Таун. Щоб заробити, продавав попкорн, збирав пляшки, а розважався, ганяючи босоніж саморобний ганчір'яний м'яч.

"У мене було важке дитинство; поки я ріс, ситуація ставала настільки непростою, що мені було важко платити за навчання в школі", - згадує Веа.

До слова, старшу школу він так і не закінчив. Підлітком Веа почав грати в ліберійській футбольній лізі і залишив навчання, бажаючи зосередитися на спорті. Пізніше знайомі футболіста відзначать: цілеспрямованість у поєднанні з талантом допомогли Веа вибратися з бідної африканської провінції.

Сходження Веа на олімп світового футболу почалося, коли йому виповнився 21 рік і він разом з ліберійською командою вирушив на гру в Камерун. Там його запримітив футбольний менеджер і тренер Арсен Венгер. Він забрав перспективного форварда в Європу, де той став грати у складі футбольного клубу Монако, а потім і в інших відомих командах.

У 90-х роках ліберійський нападник одягав форму найкращих європейських футбольних клубів: французьких ПСЖ і Олімпік Марсель, італійського Мілана, англійських Челсі і Манчестер Сіті, і кожен раз демонстрував блискучі результати на полі. Зігравши за ці команди в 314 матчах різних турнірів, він забив в цілому 115 голів.

У Ліберії Джордж Веа - живе втілення мрії багатьох співгромадян/Фото: EPA

У 1995-му він став першим і досі є єдиним африканським футболістом, удостоєним Золотого м'яча, а також отримав звання найкращого гравця року за версією міжнародної федерації футболу FIFA.

"Я був гордий як ліберієць і гордий як африканець, - згадує, як отримував нагороду, Веа. - Я відчував гордість за те, що помістив Африку на [футбольну] карту".

Причому колишні колеги по європейським клубам стверджують: Веа ніколи не страждав на зіркову хворобу. Хоча й не відмовляв собі в спортивних автомобілях і розкішних апартаментах. І для своєї родини він придбав віллу на березі океану у Флориді. Одружився Веа на початку 90-х з уродженкою Ямайки Клер Дункан. У пари народилося троє дітей, причому всі вони вже спробували свої сили в спорті.

Сам глава сімейства донині не втрачає інтересу до спорту. "Сьогодні я дивлюся футбол по телевізору, як і будь-який інший 50-річний чоловік, - заявив він в одному зі своїх інтерв'ю. - Насправді я жартую: я досі в досить хорошій формі, щоб грати. Кожен день о 8 ранку я ходжу в тренажерний зал, щоб бути у формі".

Зі спорту в політику

У 90-ті роки, перебуваючи на піку футбольної кар'єри, Веа не залишався байдужим до того, що відбувається в Ліберії. Він виступав з критикою президента Чарльза Тейлора, при якому розросталася корупція і почалася друга громадянська війна. Він навіть особисто надавав Ліберії гуманітарну допомогу і публічно виступав за введення миротворчих сил ООН, а коли це сталося, займався організацією процесу роззброєння.

У 1997 році Веа став послом доброї волі UNICEF і почав поступово обростати політичними зв'язками. Не забував він і про розвиток футболу в рідній країні: виділяв кошти на спортивні стипендії та футбольні програми, матеріально підтримував національну збірну, щоб та могла виступати на міжнародних чемпіонатах.

У 2003 році Веа завершив свою кар'єру в ОАЕ в клубі Аль-Джазіра, повернувся на батьківщину і з головою поринув у політику. Через два роки у нього вже була власна партія Конгрес за демократичні зміни (CDC), від якої він балотувався на президентських виборах 2005 року.

"У мене немає досвіду, але є добрі наміри, - заявляв тоді Веа. - Хочу, щоб у людей в Ліберії була електрика і освіта".

Ці обіцянки знайшли відгук не тільки в серцях фанатів футболіста: в першому турі йому вдалося отримати майже 30% голосів, однак у другому турі верх взяли досвід і освіта - Веа обійшла випускниця американського Гарварда Елен Джонсон-Серліф.

Президентські вибори-2017 у Ліберії

"Тоді ліберійці врахували, що Джонсон-Серліф добре освічена і має досвід роботи в уряді на посаді міністра фінансів", - пояснює 30-річний Еммануель Тогба, економіст з Монровії.

Екс-футболіст виніс урок зі свого програшу: вже до 2007 року він закінчив коледж, а ще через чотири роки - факультет бізнес-менеджменту в DeVry University в Майамі. У 2011-му партія Веа висунула свого кандидата на чергових виборах президента, але виборці знову віддали перевагу Джонсон-Серліф. За словами Тогба, тоді його співгромадяни жадали продовження реформ, які вона почала.

Проте Веа не здався. Властива йому наполегливість, яка допомагала досягати високих результатів у спорті, стала в нагоді в політиці. "Коли я починав свій шлях як професійний футболіст, я чув той же негатив, - згадує Веа. - Тепер ті, хто говорив, що я стану провалом, звуть мене босом".

У 2014 році Веа був обраний на свій перший високий державний пост - сенатора провінції Монтсеррадо, куди входить столиця Монровія. А через три роки очолив країну.

"Я вважаю Веа людиною ідейною, наполегливою і зосередженою. Він взяв на себе зобов'язання стати президентом і нарешті домігся успіху", - характеризує свого президента Тогба.

Найбідніша країна

Ліберія, заснована на початку XIX століття звільненими рабами зі США, що повернулися на африканський континент, залишається найбіднішою країною в Західній Африці. За рівнем життя вона займає 177-е зі 188 місць в рейтингу Індекс людського розвитку. А 64% жителів цієї країни з населенням 4,6 млн осіб животіють у злиднях, відзначають у Всесвітній продовольчій програмі ООН.

64% жителів Ліберії перебувають за межею бідності/Фото: EPA

80% працездатного населення тут не мають роботи, в країні панує корупція, а доступ до питної води та електрики залишається проблемою, яку так і не вирішив жоден ліберійський лідер. Тепер їх вирішення чекають від Веа.

Читайте повний текст матеріалу в свіжому номері журналу Новое ВРемя - №1 від 12 січня 2017 року

Журнал НВ
за спеціальною ціною

Передплата журналу Новое Время до кінця грудня дешевше на 100 грн! Передплатіть зараз на 12 місяців лише за 559 грн.

Передплатити журнал
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Країни ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: